Відкрити головне меню

Сантья́го-дель-Есте́ро (ісп. Santiago del Estero ) — провінція Аргентини, розташована на півночі країни. Її столиця — місто Сантьяго-дель-Естеро. Межує з провінціями Сальта, Чако, Санта-Фе, Кордова, Катамарка і Тукуман.

Сантьяго-дель-Естеро
—  Провінція  —

Santiago del Estero

Escudo de la Provincia de Santiago del Estero.png
Bandera de la Provincia de Santiago del Estero.svg
Герб провінції Сантьяго-дель-Естеро Прапор провінції Сантьяго-дель-Естеро
Столиця Сантьяго-дель-Естеро
Країна Аргентина Аргентина
Межує з: сусідні адмінодиниці
Сальта, Чако, Санта-Фе, Кордова, Катамарка, Тукуман ?
Департаментів 27
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010)
 - повне 896 461[1] (12-та)
 - густота 6,57 (15-та)
Етнікон Santiagueño
Площа
 - повна 136 351 км² (9-та)
Висота
 - максимальна 135 метр
 - мінімальна 135 метр
Часовий пояс UTC-3
ВВП 3,08 млрд дол. США
ІРЛП 0,784 (2010)[2]
Дата заснування 1820
Губернатор Клаудія Ледесма Абдала
Веб-сайт sde.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-G
Провінція Сантьяго-дель-Естеро на мапі Аргентини

Провінція Сантьяго-дель-Естеро на мапі Аргентини
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сантьяго-дель-Естеро (провінція)

Зміст

ГеографіяРедагувати

 
Узбережжя Ріо-Дульсе

Територія провінції Сантьяго-дель-Естеро майже повністю знаходиться у рівнинній природній зоні Гран-Чако. Лише невелику площу на півдні і сході займають Пампінські гори.

На південному заході біля кордону з провінціями Кордова і Катамарка знаходяться великі солончаки.

Клімат провінції субтропічний континентальний. Характерні значні коливання температур між порами року (від −15 °C до +50 °C) і впродовж дня. Часті аномальні температури, наприклад +40 °C взимку. Вологість повітря низька, більшість опадів припадає на літо. Провінція регулярно страждає від посух.

Найбільшими річками провінції є Ріо-Саладо, Ріо-Дульсе, Орконес, Урвенья, Альбігаста. На річки Дульсе і Саладо живлять велику систему зрошувальних каналів.

ІсторіяРедагувати

До приходу іспанських колонізаторів землі, де зараз знаходиться провінція Сантьяго-дель-Естеро, були переважно заселені індіанськими племенами тонокоте, луле, діагіти, вілела, мокові, санавірон.

Першим європейцем, який побував у цій місцевості був Дієго де Рохас 1542 року. Він також намагався заснувати тут місто, але спроба була невдалою.

1 березня 1543 року було створене віце-королівство Перу, до якого у складі губернаторства Тукуман увійшли і землі сучасної провінції Сантьяго-дель-Естеро.

1550 року капітан Хуан Нуньєс де Прадо заснував тут перше поселення, яке через претензії чилійської влади на ці землі та інші причини кілька разів переносилося з місця на місце. Згодом місто отримало назву Сантьяго-дель-Естеро. Воно вважається найстаршим європейським поселенням на території Аргентини.

З 1563 року Сантьяго-дель-Естеро було під владою генерал-капітанства Чилі.

1564 року було створено провінцію Тукуман, столицею якої стало місто Сантьяго-дель-Естеро, завдяки чому регіон почав набирати геополітичне значення. До складу тодішнього Тукуману входили території сучасних провінцій Таріха, Жужуй, Сальта, Катамарка, Тукуман, Сантьяго-дель-Естеро, Ла-Ріоха і Кордова.

Через постійні повені на річці Дульсе місто Сантьяго-дель-Естеро не могло розвиватися достатньо швидко, тому столицю Тукуману було перенесено до Кордови.

 
Хуан Феліпе Ібарра

1776 року Тукуман увійшов до складу новоствореного віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. З 5 серпня 1783 року віце-королівство було поділене на декілька адміністративно-територіальних одиниць, зокрема інтендантство Сальта-де-Тукуман зі столицею у місті Сальта. До нього увійшли землі сучасних Сантьяго-дель-Естеро, Катамарки, Тукуману, Жужуя, Сальти і Пуна-де-Атакама.

Уряд Сантьяго-дель-Естеро підтримав Травневу революцію 1810 року, але не брав у ній активної участі через незначне населення регіону.

8 жовтня 1814 року було створено губернаторство Тукуман зі столицею у Сан-Мігель-де-Тукумані. До нього увійшли землі Тукуману, Катамарки і Сантьяго-дель-Естеро.

У 1815—1817 роках у провінції відбулося два автономістських повстання під керівництвом Хуана Франсіско Борхеса, які не досягли своєї мети.

22 січня 1820 року Бернабе Араос оголосив про незалежність Федеральної Республіки Тукуман, до складу якої увійшли землі колишнього інтендантства. 6 вересня 1820 року було прийнято її конституцію.

27 квітня 1820 року Хуан Феліпе Ібарра заявив про автономію провінції Сантьяго-дель-Естеро від Тукуману і її входження до складу Аргентинської конфедерації. Того ж дня було обрано першого губернатора провінції. Ібарра правив провінцією до своєї смерті у 1851 році.

1856 року Сантьяго-дель-Естеро затвердив свою першу провінційну конституцію. 1858 року були встановлені межі з Тукуманом.

31 січня 1872 року було створено національну територію Гран-Чако, до складу якої увійшла також східна половина сучасної провінції Сантьяго-дель-Естеро. 16 жовтня 1884 року Гран-Чако було поділено на провінції Формоса і Чако, а також встановлено кордони між ними і Сантьяго-дель-Естеро. Законом від 13 листопада 1886 року було визначено кордони з провінцією Санта-Фе[3], 31 жовтня 1980 року було — з Тукуманом[4], 18 грудня 1979 — з Сальтою[5], 18 квітня 1983 — з Кордовою[6].

ЕкономікаРедагувати

Основою економіки провінції Сантьяго-дель-Естеро є сільське господарство. Найважливішою сільськогосподарською культурою є бавовник, за виробництвом якого Сантьяго-дель-Естеро посідає друге місце серед провінцій Аргентини. Також є значні посіви сої, кукурудзи і цибулі.

У скотарстві переважає вирощування великої рогатої худоби, особливо на сході провінції.

Найрозвиненішими галузями промисловості є харчова, текстильна, металургійна.

ОсвітаРедагувати

Освіта у провінції Сантьяго-дель-Естеро (2009)[7]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні 587 33 748 2 410
 - державні 536 29 066 1 962
 - приватні 51 4 682 448
 Початкові 1 253 137 386 9 066
 - державні 1 200 124 177 8 127
 - приватні 53 13 209 939
 Середні 274 74 894 5 632
 - державні 208 57 637 4 488
 - приватні 66 17 257 1 144
 Вищі[8] 58 12 112 787
 - державні 35 8 284 488
 - приватні 23 3 828 299

Адміністративно-територіальний поділРедагувати

Департамент Адміністративний центр Населення (2010) Площа (км²) Мапа
Агірре Пінто 7.797 3.692  
Альберді Кампо-Гальйо 18.303 13.507  
Атаміскі Вілья-Атаміскі 11.011 2.259  
Авельянеда Еррера 21.124 3.902  
Банда Ла-Банда 144.136 3.597  
Бельграно Бандера 10.328 3.314  
Столичний Сантьяго-дель-Естеро 277.312 2.116  
Чоя Фріас 35.832 6.492  
Копо Монте-Кемадо 31.228 12.604  
Фігероа Ла-Каньяда 17.568 6.695  
Хенераль-Табоада Аньятуя 38.066 6.040  
Гвасаян Сан-Педро 7.599 2.588  
Хіменес Посо-Ондо 14.368 4.832  
Хуан-Феліпе-Ібарра Сунчо-Корраль 17.496 9.139  
Лорето Лорето 19.876 3.337  
Мітре Вілья-Уньйон 1.881 3.667  
Морено Кімілі 31.715 16.127  
Охо-де-Агва Вілья-Охо-де-Агва 15.354 6.269  
Пеллегріні Нуева-Есперанса 20.335 7.330  
Кебрачос Сумампа 10.540 3.507  
Ріо-Ондо Термас-де-Ріо-Ондо 53.650 2.124  
Рівадавія Сельва 5.071 3.402  
Роблес Фернандес 43.896 1.424  
Салавіна Лос-Теларес 11.012 3.562  
Сан-Мартін Бреа-Посо 14.098 2.097  
Сарм'єнто Гарса 9.177 1.549  
Сіліпіка Аррага 7.688 1.179  

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_totalpais.asp
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 січень 2011. Процитовано 5 січень 2011. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 вересень 2011. Процитовано 11 лютий 2011. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересень 2007. Процитовано 11 лютий 2011. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 листопад 2007. Процитовано 11 лютий 2011. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 березень 2013. Процитовано 11 лютий 2011. 
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 квітень 2011. Процитовано 20 квітень 2011. 
  8. без урахування університетів