Самородна сірка, сірка-α[6] — мінерал класу самородних елементів. Назва — від санскритського «cira» — світло-жовтий.

Самородна сірка
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1][2]
Абревіатура S[3]
Хімічна формула S[2]
Nickel-Strunz 10 1.CC.05[4]
Ідентифікація
Сингонія ромбічна сингонія[5]
Просторова група space group Fdddd[5]
CMNS: Самородна сірка у Вікісховищі
Самородна сірка
Самородна сірка на українській поштовій марці, 2009 року.

Опис

ред.

Практично чиста сірка. Ізоморфні домішки Se (до 1-5,2 %), Те, As, а також механічні домішки глинистих або органічних речовин. Кристалічна структура молекулярна, елементарна чарунка складається з 16 електрично нейтральних кільцеподібних молекул S8, зв'язаних ван-дер-ваальсовими зв'язками. Самородна сірка утворює дипірамідальні товстотаблитчасті кристали, кристалічні аґреґати, суцільну, іноді землисту масу, натічні, нирковидні форми і нальоти. Спайність недосконала. Густина 2,05-2,08. Твердість 1-2. Колір жовтий різних відтінків. Блиск на гранях алмазний, в зламі жирний. Злом раковистий. Крихка. Електропровідність і теплопровідність дуже слабка. Легко плавиться і горить блакитним полум'ям.

Генезис

ред.

Утворюється при вулканічних виверженнях, при поверхневому розкладанні сульфосолей і сульфідів, при розкисненні сірчано-кислих сполук (переважно ґіпсу), при руйнуванні органічних сполук (переважно багатих на сірку асфальтів і нафти), при руйнуванні органічної речовини і при розкладанні сірководню (а також SO2) на земній поверхні.

Поширення

ред.

Світові ресурси самородної сірки на початку XXI ст. складають 1,8 млрд т, у тому числі: в Іраку — 500 млн т, Польщі — 300, Україні — 240, США — 230, Мексиці — 125, Чилі — 110 млн т.

Переробка та використання

ред.

Використовується в хімічній, паперовій, ґумовій та промисловості, сільському господарстві, будівництві доріг та ін.

Збагачується в основному флотацією при вилученні 98-99 % з подальшою плавкою концентратів в автоклавах.

Самородна сірка складає близько 50 % світового видобутку сірки.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
  3. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. а б mineralienatlas.de
  6. Г.О. Кульчицька, НОМЕНКЛАТУРА МІНЕРАЛІВ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇХ ІСТОРИЧНОЇ НАЗВИ | Мінералогічний журнал. mineraljournal.org.ua (укр.). Процитовано 9 жовтня 2022.

Література

ред.

Посилання

ред.