Самородна сірка
Самородна сірка, сірка-α[6] — мінерал класу самородних елементів. Назва — від санскритського «cira» — світло-жовтий.
| Самородна сірка | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1][2] |
| Абревіатура | S[3] |
| Хімічна формула | S[2] |
| Nickel-Strunz 10 | 1.CC.05[4] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія[5] |
| Просторова група | space group Fdddd[5] |
 Самородна сірка у Вікісховищі | |
ОписРедагувати
Практично чиста сірка. Ізоморфні домішки Se (до 1-5,2 %), Те, As, а також механічні домішки глинистих або органіч. речовин. Кристалічна структура молекулярна, елементарна чарунка складається з 16 електрично нейтральних кільцеподібних молекул S8, зв'язаних ван-дер-ваальсовими зв'язками. С.с. утворює дипірамідальні товстотаблитчасті кристали, кристалічні аґреґати, суцільну, іноді землисту масу, натічні, нирковидні форми і нальоти. Спайність недосконала. Густина 2,05-2,08. Тв. 1-2. Колір жовтий різних відтінків. Блиск на гранях алмазний, в зламі жирний. Злом раковистий. Крихка. Електропровідність і теплопровідність дуже слабка. Легко плавиться і горить блакитним полум'ям.
ГенезисРедагувати
Утворюється при вулканічних виверженнях, при поверх-невому розкладанні сульфосолей і сульфідів, при розкисненні сірчано-кислих сполук (переважно ґіпсу), при руйнуванні органічних сполук (переважно багатих на С. асфальтів і нафти), при руйнуванні органічної речовини і при розкладанні сірководню (а також SO2) на земній поверхні.
ПоширенняРедагувати
Світові ресурси С.с. на початку XXI ст. складають 1,8 млрд т, у тому числі: в Іраку — 500 млн т, Польщі — 300, Україні — 240, США — 230, Мексиці — 125, Чилі — 110 млн т.
Переробка та використанняРедагувати
Використовується в хімічній, паперовій, ґумовій та пром-сті, сільському господарстві, будівництві доріг та ін.
Збагачується в осн. флотацією при вилученні 98-99 % з подальшою плавкою концентратів в автоклавах.
Самородна сірка складає близько 50 % світового видобутку сірки.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Г.О. Кульчицька, НОМЕНКЛАТУРА МІНЕРАЛІВ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇХ ІСТОРИЧНОЇ НАЗВИ | Мінералогічний журнал. mineraljournal.org.ua (укр.). Процитовано 9 жовтня 2022.
ЛітератураРедагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Самородна сірка // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Самородна сірка // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.