Садиба на вулиці Саксаганського, 57

будинок у Києві, пам'ятка архітектури

Садиба на вулиці Саксаганського, 57 — комплекс житлових будинків у Голосіївському районі Києва, на вулиці Саксаганського. Складається з двох будинків — головного будинку № 57 і флігеля № 57-б, зведених близько 1905 року[1] як прибуткові[2]. Садиба має статус щойно виявленої пам'ятки архітектури[3].

Садиба на вулиці Саксаганського, 57


50°26′10″ пн. ш. 30°30′28″ сх. д. / 50.43611111113888512° пн. ш. 30.50777777780555766° сх. д. / 50.43611111113888512; 30.50777777780555766Координати: 50°26′10″ пн. ш. 30°30′28″ сх. д. / 50.43611111113888512° пн. ш. 30.50777777780555766° сх. д. / 50.43611111113888512; 30.50777777780555766
Тип будівля
Статус спадщини щойно виявлений об'єкт культурної спадщиниd
Країна  Україна
Розташування Київ
Архітектурний стиль історизм і цегляний стиль
Архітектор Шехонін Микола Олексійович (ймовірно)
Будівництво 1905
Адреса вул. Саксаганського, 57
Садиба на вулиці Саксаганського, 57. Карта розташування: Київ
Садиба на вулиці Саксаганського, 57
Садиба на вулиці Саксаганського, 57 (Київ)
Мапа

CMNS: Садиба на вулиці Саксаганського, 57 у Вікісховищі

Історія ред.

Ділянка, де розташована садиба, на початку XX століття належала підряднику Якову Файбишенку[1], на замовлення якого у 1905 році на ділянці спорудили прибутковий будинок із флігелем. За твердженням архітектурознавця Володимира Тимофієнка, автором проєкту був архітектор Микола Шехонін[4], втім, якщо будинок № 57 зведений близько 1905 року, то Шехонін не може бути його творцем, адже він лише 1907 року закінчив навчання в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і лише 1908 року переїхав до Києва[5][6].

Наприкінці 1990-х років будинки відремонтували[1].

Опис ред.

Садиба складається із головного будинку, розміщеного на червоній лінії забудови вулиці, та флігеля, розташованого у глибині ділянки, перпендикулярно до головного будинку[1].

Головний будинок — чотириповерховий із підвалами, цегляний, фарбований, П-подібний у плані, односекційний, на першому поверсі розміщені торговельні приміщення, на верхніх поверхах — квартири, головний вхід до житлової частини розміщений на правому фланзі. Перекриття пласкі, дах вальмовий, вкритий бляхою. Чоловий фасад декорований у стилі модернізованого історизму[7], симетричний, двохосьовий[8][1]. Бічні осі розміщені на флангах фасаду і підкреслені розкріповками, що завершуються складними за формою аттиками з ар­ковими слуховими вікнами та трикут­ними завершеннями. Додатковий акцент створюють у розкріповках вікна-біфорії на третьому поверсі, увінчані великим рустованим напівциркульним архівольтом, який базується на криволінійних за абрисом модерністичних лопатках на рівні другого—третього поверхів[1]. У пряслі третього поверху вікна прикрашені напівциркульними рустовани­ми перемичками, у міжвіконних просторах гранчасті навісні стовпчики, що разом створює враження аркатурного пояса. Інші вікна прямокутні, прикрашені клинчастими замковими каменями, у розкріповках на другому поверсі — ширші за розмірами, на четвертому — по парі вузьких здвоєних вікон. Перший поверх візуально відокремлений від другого зубчастим карнизом, стіни другого поверху рустовані, завершується фасад багатопрофільним карнизом і фризом. Фланги прясла з другого по четвертий поверхи виділені рядами балконів із простими кованими решітками. Особливістю будинку є використання у декорі полив'яних керамічних вставок[2] з кольоровим орнамен­том у стилі декоративного мистецтва доби Київської Русі — між першим і другим поверхами, над вікнами третього поверху, у фризі[9].

Дворовий фасад має спрощений декор: бічні осі підкреслені ризалітами із рустованим наріжжям, вікна прямокутні, карниз і міжповерхові гурти прикрашені зубцями[9].

Флігель (№ 57-б) — чотириповерховий із надбудованим у роки незалежності п'ятим, мансардним поверхом, цегляний, фарбований, прямокутний у плані, односекційний, головний вхід розміщений на центральній осі фасаду. Перекриття пласкі, дах вальмовий, вкритий шифером. Чоловий фасад, що виходить у бік сусідньої садиби № 55, — симетричний, одноосьовий, декорований у цегляному стилі з еле­ментами історизму. Центральна вісь виділена рустованими лопатками та акцентована видовженим арковим вікном сходової клітки між третім і четвертим поверхами. Вікна прямокутні, на другому поверсі обрамлені рустованими наличниками з трьома замковими каменями, на третьому — пласкими наличниками, на четвертому — заглиблені в ніші. Наріжжя рустовані, міжповерхові гурти та вінцевий карниз прикрашені дентикулами та поребриками. Обабіч центральної осі — два вертикальні ряди балконів. Оздоблення бічного фасаду подібне до чолового[9].

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е Звід, 2004, с. 1130.
  2. а б Малаков, 2009, с. 341.
  3. Наказ Головного управління охорони культурної спадщини від 25.09.2006 № 53
  4. Тимофієнко, 1999.
  5. Малаков, 2017, с. 10.
  6. Малаков, 2017, с. 15.
  7. Гирич, 2018, с. 364.
  8. Забудова Києва, 2012, с. 405.
  9. а б в Звід, 2004, с. 1131.

Джерела ред.