Савченко Василь Іванович

український військовик

Васи́ль Іва́нович Са́вченко (26 вересня 1982, смт Орілька, Лозівський район, Харківська область — 26 серпня 2014, м. Іловайськ, Донецька область) — рядовий міліції, міліціонер, доброволець. Загинув під час російсько-української війни. Позивний «Вася».

Савченко Василь Іванович
 Рядовий
Загальна інформація
Народження 26 вересня 1982(1982-09-26)
Орілька, Харківська область, УРСР
Смерть 26 серпня 2014(2014-08-26) (31 рік)
Іловайськ, Донецька область, Україна
(Загиблий у бою)
Псевдо «Вася»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  МВС
Рід військ  Спеціальна міліція
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

ред.

Василь Савченко народився в смт Орілька на Харківщині, був молодшим серед трьох братів. Васильок, як його називала мама, завжди мав багато друзів, був душею компанії. По закінченні 9 класів Орільської школи здобув професію верстатника широкого профілю у професійному училищі № 36 м. Лозова. Відслужив строкову службу в «Десні». Працював на будівництві, експедитором продовольчих товарів, токарем.

З початком бойових дій на Сході України Василь зібрав речі, документи і пішов добровольцем захищати Батьківщину. Рядовий міліції, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Рідні розповідають, що він ще з дитинства хотів бути міліціонером. Здійснити цю мрію довелося під час війни. Якийсь час перебував зі своїм підрозділом в Бердянську, місяць служив у Маріуполі, після чого підрозділ батальйону вирушив до Іловайська, де потрапив в оточення.

26 серпня 2014 року зранку Василь востаннє телефонував рідним, його підрозділ тоді перебував у будівлі школи № 14 в Іловайську. Бійці, озброєні автоматами, вже тиждень утримували позиції під постійними обстрілами російських терористів. Того дня в результаті артилерійського обстрілу загинули двоє бійців батальйону, Василь Савченко і Антон Хорольський, ще двоє дістали поранень[1][2].

29 серпня з двома воїнами-добровольцями попрощались у Дніпрі. Василя Савченка поховали в рідному селищі Орілька[3]. Залишились мати Олена, брати Сергій та Іван, дружина і син Дмитрик.

Нагороди і вшанування

ред.
  • 14 листопада 2014 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • На території Лозівської районної ради встановлено меморіальну дошку Василю Савченку, ще одна дошка — на стіні Орільського навчально-виховного комплексу, де він навчався.
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 16
  • Вшановується 26 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]
  • Іловайський Хрест (посмертно)
  • в Орільському НВК відкрито меморіальну дошку Василю Савченку
  • його іменем назвно вулицю в Орільці[5]

Примітки

ред.

Джерела

ред.