Сабалан (фрегат)
«Сабалан» (дарі سبلان) — військовий корабель, фрегат типу «Алванд» військово-морського флоту Ірану.
| «Сабалан» | ||
|---|---|---|
| سبلان | ||
_1977.jpg) | ||
| Фрегат «Сабалан». 1 листопада 1977 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | фрегат типу «Алванд» | |
| Держава прапора |  Іран
| |
| Належність |  Військово-морські сили Ірану
| |
| На честь | згаслого стратовулкана Сабалан | |
| Корабельня | Vickers, Барроу-ін-Фернес | |
| Замовлено | 1960 | |
| Закладено | 10 грудня 1967 | |
| Спущено на воду | 4 березня 1969 | |
| Введено в експлуатацію | 26 травня 1972 | |
| На службі | з 1972 року | |
| Статус | у строю | |
| Бойовий досвід | Ірано-іракська війна Операція «Прейінг Мантіс» | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1100 тонн (стандартна) 1350 тонн (повна) | |
| Довжина | 94,5 м | |
| Ширина | 11,07 м | |
| Висота | 3,25 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × дизельні двигуни Paxman Ventura 16YJCM 2 × форсажні турбіни Rolls Royce Olympus TM2 | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 46 000 к.с. (34 300 кВт) | |
| Швидкість | 39 вузлів (72 км/год) | |
| Дальність плавання | 5 000 миль (9000 км) на швидкості 15 вузлів (28 км/год) | |
| Екіпаж | 125 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 114-мм корабельна гармата 4.5-inch Mark 8 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 (2 × 3) × 324-мм торпедних апаратів 1 протичовновий бомбомет Mark 10 Лімбо | |
| Ракетне озброєння | 4 (2 × 2) × ПКР YJ-83 | |
| Зенітне озброєння | 2 (1 × 2) × 35-мм зенітних гармати «Ерлікон» 2 (2 × 1) × 20-мм автоматичних зенітних гармат «Ерлікон» | |
| Радіолокаційне озброєння | БІКС «Sea Hunter 4» ГАС Type 170 ГАС Type 174 РЕБ RDL 2AC РЕБ FH 5-HF | |
Фрегат «Сабалан» був закладений 10 грудня 1967 року на верфі британської компанії Vickers у Барроу-ін-Фернес на замовлення командування іранським флотом. 4 березня 1969 року він був спущений на воду, а 26 травня 1972 року увійшов до складу Королівських ВМС Ірану.
Історія служби
ред.Під час Ірано-іракської війни військовий корабель здобув негативну славу через нахабні та жорстокі напади на екіпажі беззбройних і часто нейтральних танкерів та інших торгових суден у Перській затоці. Перед цими нападами капітан «Сабалана» часто бував на кораблях і робив вигляд, що проводить доброзичливий огляд, іноді навіть обідаючи з капітаном судна. Після цього він віддавав наказ відкрити вогонь по судну, іноді цілячись у капітанський місток та житлові приміщення. Часто капітан передавав жертвам по радіо «Приємного дня», коли «Сабалан» відходив. Ці дії принесли капітану прізвисько «Капітан Насті»[Прим. 1].
14 квітня 1988 року американський фрегат «Семуель Робертс» підірвався на іранській морській міні в 65 милях на схід від Бахрейну. Внаслідок вибуху корабель отримав значні пошкодження, й екіпажу протягом 5-ти годин довелося битися за живучість фрегату, який ледве врятували. 10 матросів дістали поранень. Американські водолази порівняли серійні номери на рештках міни, на якій підірвався фрегат з тими, що були захоплені у вересні 1987 року на іранському спеціалізованому десантному судні «Іран Аджір»[en], повну ідентичність, котра відповідно свідчила про безпосередню причетність іранських військових до веденні протиправних дій у міжнародних водах. У відповідь, американці провели операцію відплати й атакували два іранські фрегати «Сабалан» та «Саханд», а також нафтові платформи на нафтових полях «Сіррі» й «Сассан».
Іранський фрегат «Саханд» був виявлений штурмовиками A-6 «Інтрудер», що баражували над полем бою. Навперейми іранському фрегату вирушив ескадрений міноносець «Джозеф Штраусс». Командир «Саханда» віддав наказ відкрити вогонь по американських літаках A-6 «Інтрудер», на що ті відповіли залпом двох протикорабельних ракет «Гарпун» та чотирьох ракет AGM-123 «Шкіпер» II з лазерним наведенням. Есмінець «Штраусс» випустив по іранському кораблю ракету «Гарпун». Більшість, а можливо усі боєприпаси, влучили в ціль, спричинивши великі пошкодження та пожежу. Внаслідок пожежі зайнялися льохи з бойовим запасами корабля й незабаром фрегат вибухнув та потонув.
Пізніше фрегат «Сабалан» підійшов до місця сутички і здійснив запуск ракети «поверхня-повітря» по літаках А-6E. Тоді A-6E скинули бомбу з лазерним наведенням Mk. 82 на корабель, які влучили у «Сабалан», залишивши його палаючим. Іранський фрегат, частково занурений кормовою частиною, був відбуксований іранським буксиром до порту; де його відремонтували та врешті повернули до строю[Прим. 2].
Див. також
ред.Посилання
ред.- OPERATION PRAYING MANTIS: AN ENTERPRISE COMBAT MISSION [Архівовано 20 травня 2020 у Wayback Machine.]
- Photos of Sabalan and Operation Praying Mantis
- Photo of Sabalan-2007 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
Література
ред.
- Wise, Harold Lee (2007). Inside the Danger Zone: The U.S. Military in the Persian Gulf 1987-88. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-970-3. Архів оригіналу за 29 серпня 2009. Процитовано 27 березня 2022.
Примітки
ред.- Виноски
- Джерела