Ружична
Ружи́чна (пол. Różyczna) — мікрорайон міста Хмельницького, розташований на південній околиці. Раніше село Ружична Проскурівського повіту Подільської губернії.
| Ружична Хмельницький | ||||
.jpg) Вулиця Нагірна у мікрорайоні Ружична | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 49°23′5″ пн. ш. 26°57′11″ сх. д. / 49.38472° пн. ш. 26.95306° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна  | |||
| Адмінодиниця |
Хмельницький район | |||
| Населення | >10 000 | |||
| Поштовий індекс | 29021 | |||
| Головні вулиці | вул. Кам’янецька | |||
| Заклади освіти та культури |
Хмельницька СЗОШ № 19 I-III ступенів | |||
| Карта | ||||
| ||||
З 13 липня 1946 року по 30 грудня 1962 року селище Ружична було районним центром Ружичнянського району, утвореного на базі колишнього Проскурівського.
Мікрорайоном обласного центру Ружична стала у 1981 році, коли селище було приєднане до міста Хмельницького.
Походження назви
ред.Існує дві основні версії походження назви «Ружична». За першою з них, назва походить від староукраїнського слова «руга», «ружна земля» — так називались землі, які належали церкві.
За іншою версією, назва походить від польського слова «ружа», «róża» (укр. троянда, шипшина).
В документах зустрічається назва Ружична Велика (пол. Rużyczna Wielka)[1]
Історія
ред.Перша писемна згадка про Ружичну датується 1496 роком. Після смерті Миколая Свірча (Бедрика) його сини Анджей (Андрій) та Міхал (Михайло) поділили між собою спадок — велику кількість подільських сіл, в переліку яких була Ружична.[2]
у 1540[3] році поселення перебувало у власності старовинного подільського роду Ярмолинських-Сутковських і, ймовірно, було передано Михайлу Підпилипському (Michał Podfilipski), який уже тоді володів селом [4]
У 1579 році село перейшло у власність війта П. Кломницького.
У XVII столітті Ружична згадується серед маєтків пана Богуша.
До 1819 року село перебуває у дідичному володінні графа Войцеха Мера[pl][5], а згодом — у володінні шляхтичів Маліновських. Маліновські володіли селом до 1837 року, коли за участь у Польському повстанні 1830—1831 років Ружична була конфіскована, передана військовому відомству та перетворена на військове поселення.
Умови життя у військових поселеннях були важкими та суворо регламентованими. З семирічного віку хлопчиків готували до військової служби. Кожен селянин був зобов'язаний поєднувати військову службу з сільською працею. Без дозволу військового керівництва селяни не мали права перебудувати житло, одружитись, продати худобу, поїхати на ярмарок тощо.
Мешканці Ружичної внаслідок нестерпних умов життя у 1845 році відмовились працювати і склали скаргу. На її розгляд прибув інспектор військових поселень граф Нікітін. В селі була влаштована екзекуція, після чого багатьох поселенців, передусім тих, хто підписався під скаргою, було вислано до Херсонської губернії.
У 1857 році система військових поселень була ліквідована, і Ружична стала державною слободою.
У 1863 році мешканців Ружичної переведено до розряду селян-власників (це означає, що вся земля, що належала колись поміщику, ставок та млин перейшли у власність селян).
5 липня 1913 року у селі сталась перша на Поділлі дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля з людськими жертвами. Омнібус, що їхав по Кам'янецькому шосе до Проскурова, збив трирічного хлопчика.
У 1920 році в Ружичній була встановлена радянська влада, у 1929 році створений колгосп «Комунар» та відкрито клуб.
Протягом 1946—1962 років Ружична була районним центром Ружичнянського району (створеного замість Проскурівського району). У 1962 році райцентр перевели до м. Хмельницького.
У 1981 році Ружична стала мікрорайоном міста Хмельницького.
Традиційно 28 серпня, у свято Успіння Пресвятої Богородиці, святкується день народження мікрорайону, який супроводжується виступами дитячих колективів, народними гуляннями та іншими розвагами просто неба.
Свято-Успенський храм
ред.
Перші згадки про Свято-Успенський храм у Ружичній датуються XVIII століттям. Тоді він був дерев'яним. Однак у 1831 році дерев'яна церква була знищена пожежею. Від неї залишилась тільки дзвіниця, до якої добудували цегляне приміщення у вигляді звичайного житлового будинку, без купола, але з хрестом на даху, де й розміщувався храм до 1855 року.
У 1855 році було збудовано новий цегляний Свято-Успенський храм, хрестоподібний, з одним куполом. Того ж року при церкві була збудована початкова двокласна школа (з 1886 року — церковно-приходська). Приміщення школи існує й досі, у ньому розташований дитячий садок.
У 1992 році Свято-Успенський храм був відновлений після років радянської влади.
Біля храму знаходиться братська могила з 23 бійцями Червоної армії, які загинули в бою за Ружичну. Біля неї розташовано пам'ятник загиблим односельчанам, які не повернулися з німецько-радянської війни.
14 травня 2022 року громада вірян на зборах мікрорайону Ружична проголосувала про вихід парафії із підпорядкування московському патріархату та приєднання до Православної Церкви України.
Персоналії
ред.Відомі уродженці Ружичної:
- Вигодовський Павло Хомич — декабрист.
- Пастух Григорій Онуфрійович — легендарний розвідник з Ружичної[6][7].
- Молотай Анатолій Михайлович — народний артист України, художній керівник, головний диригент Президентського оркестру України, професор Національної музичної академії України.
- Молотай Олександр Антонович (1949—2001) — український астроном, спеціаліст з зоряних каталогів, лауреат Премії НАНУ ім. М. П. Барабашова.
- Павловський Михайло Антонович — доктор технічних наук, доктор економічних наук, академік, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України.
- Маліновський Ернест — польський і французький інженер, проектант і керівник будівництва Трансандійської залізниці[en], найвищої залізниці в світі.
- Свіргунець Євген Михайлович — кандидат педагогічних наук, професор, заслужений працівник фізичної культури і спорту України.
У 90-х роках XIX століття в Ружичній часто бував російський письменник Олександр Купрін, який в той час перебував на військовій службі у Проскурові. Ружична згадується у його оповіданні «Брегет» (1897 рік).
В Ружичнянській школі на початку 20-х років XX століття вчителем природознавства працював Журавель Андрій Андрійович — лікар-фтизіатр, член Української Центральної Ради.
Соціальна та транспортна інфраструктура мікрорайону
ред.У мікрорайоні діє Гімназія № 19 імені Михайла Павловського (вул. Кам'янецька, 164) [8].
Головною транспортною артерією Ружичної є вулиця Кам'янецька. Громадський транспорт в мікрорайоні представлений маршрутами № 4, 18, 27, 40[9]. Перший підземний перехід у Хмельницькому було збудовано у 1980 році саме в Ружичній. З 2022 року перехід переобладнано під тимчасове укриття для учнів школи та місцевих мешканців.
У мікрорайоні є магазини, кафе, ресторани, дитячі майданчики, перукарня, районна амбулаторія. Основні дороги асфальтовані.
В Ружичній функціонує дитячий центр психічно-оздоровчої реабілітації «Подолянчик».
Галерея
ред.-
Братська могила радянських воїнів -
Меморіл воїнам-односельцям -
Ставок в Ружичній -
«Пан Диван», колишній «Кооператор» -
Вулиця Кам'янецька в мікрорайоні Ружична -
Панорама біля Дубовського водосховища
.jpg)
Примітки
ред.- ↑ Микола Крикун. Подільське Воєводство у XV-XVIII ст (PDF).
- ↑ Безносюк, Сергей (пятница, 9 ноября 2018 г.). Літопис Чорноострівського ключа : Поділ володінь 1496 р. між синами Миколая - Анджєєм та Міхалом. Літопис Чорноострівського ключа. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ nina.gov.pl. Michał h. Ciołek Podfilipski. www.ipsb.nina.gov.pl (пол.). Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 3 березня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Zespół - Szukaj w Archiwach. www.szukajwarchiwach.gov.pl. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ Про відомого розвідника з Ружичної. Фото, нагороди. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Енциклопедія воєнної розвідки. 1918—1945 рр. М., 2012, с. 585—586.
- ↑ Гімназія №19. gis.khm.gov.ua (ua) . Процитовано 1 листопада 2024.
- ↑ Хмельницька міська рада. Рішення від 24.11.2011 р. № 1246 Про затвердження переліків міських автобусних маршрутів загального користування та маршрутів міського електричного транспорту м. Хмельницького з необхідною кількістю транспортних засобів на них
Джерела
ред.- Różyczna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 873. (пол.)
- Єсюнін С. Ружична: село, військове поселення, районний центр, мікрорайон // «Є». — 14 січня 2013 р.
- Мікрорайон Ружична: історія та сьогодення: Інформаційна довідка / підготувала В. А. Свириденко. — Хмельницький, 2011.