Семе́н Васи́льович Ру́днєв (15 (27) лютого 1899(18990227), хутір Мойсіївка, нині село Руднєве Путивльського району Сумської області4 серпня 1943, біля смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області) — активний діяч радянського партизанського руху, комісар з'єднання під командуванням С. А. Ковпака, генерал-майор (1943), Герой Радянського Союзу (1944, посмертно[1]). З вересня 1942 р. був членом підпільного ЦК КП(б)У.

Семен Васильович Руднєв
Народження15 (27) лютого 1899(1899-02-27)
Російська імперія с. Руднєве
Російська імперія
Смерть4 серпня 1943(1943-08-04) (44 роки)
Заріччя, Надвірнянський район, Станіславська область
Країна Російська імперія, СРСР СРСР
Рід військпартизан
ОсвітаВійськово-політична академія імені Ленінаd
ПартіяКПРС
Звання Генерал-майор
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня

Біографія

ред.

Під час Української революції воював проти української армії. Потім був командиром Червоної армії. У травні 1938 його обрали головою Путивльської районної ради Тсоавіахіму.

В 1938 році органи НКВС заарештували С. Руднєва, звинувативши його у шпигунстві, скоєнні диверсії та контрреволюційній діяльності. Однак після недовгого перебування в ув'язненні він у 1939 р. був звільнений. На пропозицію повернутися до Червоної армії Руднєв відмовився, про що потім шкодував.

З початком Радянсько-німецької війни він організував на Сумщині місцевий партизанський загін. Згодом Руднєв став активним діячем радянського партизанського руху, комісаром з'єднання іншого путивлянина — Сидора Ковпака.

Дослідження стоденного Карпатського рейду 1943 року Сумського партизанського з'єднання під проводом генерал-майора Сидора Ковпака можна знайти в Посиланнях. Під час цього походу брав участь у бойових зіткненнях із загонами УПА.

Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою біля Заріччя[2] у вересні 1943 був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з пізнішими даними, відкритими під час "Гласності" наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у скроню радистка спецгрупи П. Вершигори Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання.

Левко Лук'яненко, хоч і не займався історичними дослідженнями з цієї теми, пише:[3]

То може з новітньою історією Ви краще знайомі й знаєте, що комісара ковпаківського партизанського загону Руднєва чекісти в спину вбили за його намір домовитися з УПА про спільну боротьбу супроти фашистів?

Версію про вбивство С.Руднєва висунув учасник партизанського руху, соратник С. Руднєва і С. Ковпака Герой Радянського Союзу – Петро Брайко, але не зміг навести жодних документальних доказів на її користь. Крім того, тих людей, які за твердженням П.Брайка, могли б підтвердити інформацію про вбивство С.Руднєва, немає серед живих. Доки ж вони були живі, П.Брайко чомусь не озвучував свою версію. Дмитро Веденєєв, заступник голови Українського інституту національної пам'яті, вважає що офіційна версія є правдивою.

Нагороди

ред.

Література

ред.

Примітки

ред.
  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза украинским партизанам» от 4 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 13 января (№ 2 (262)). — С. 1
  2. День партизанської слави (укр.), процитовано 15 січня 2023
  3. Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні : відповідь генералові Іщенку / Л. Г. Лук'яненко. — Київ : Козаки, 2002. — 48 сторінок — ISBN 966-514-038-8, сторінка 33

Посилання

ред.