Рудня (Шосткинський район)
Ру́дня — село в Україні, у Середино-Будській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 278 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Жихівська сільська рада.
| село Рудня | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Шосткинський район |
| Громада | Середино-Будська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA59100130220013312 |
| Основні дані | |
| Населення | 278 |
| Поштовий індекс | 41036 |
| Телефонний код | +380 5451 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 52°11′05″ пн. ш. 33°37′35″ сх. д. / 52.18472° пн. ш. 33.62639° сх. д.Координати: 52°11′05″ пн. ш. 33°37′35″ сх. д. / 52.18472° пн. ш. 33.62639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
143 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41000, Сумська обл., Шосткинський р-н, м. Cередина-Буда, вул. Центральна, буд. 25 |
| Карта | |
  Рудня | |
 Рудня | |
| Мапа | |
| |
Після ліквідації Середино-Будського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району[1].
Географія ред.
Село Рудня знаходиться на лівому березі річки Свига, вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Жихове, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Уралове.
Назва ред.
Свою назву Рудня запозичила від назви невеликого підприємства з виплавки заліза — рудні, поблизу якої її поселили ченці Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. У документах різних років вона згадується під різними назвами: Рудня, Чернеча Рудня Рудня-Чернецька.
Історія ред.
За твердженням А. М. Лазаревського, Рудня була «поселена Спаським ченцями не раніше кінця XVII століття». На доказ цього він посилався на грамоту царя Олексія Михайловича від 3 вересня 1667, в якій Рудня не згадувалася.
Не згадувалася Рудня і в універсалі гетьмана Івана Самойловича від 21 серпня 1673 р. про затвердження розділу володінь Чернігівської архієпископії. У зв'язку з цим можна припустити, що вона була поселена після зазначеної дати і перша згадка про неї датується вереснем 1702 р.
З дня свого заснування Рудня перебувала у володінні Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря, який в 1723 році володів в ній 14 дворами і 30 хатами, в 1765—1768 рр.- 20 дворами і 6 бездворовими хатами, а в 1779—1781 рр.- 30 дворами, 40 хатами і 7 бездворовими хатами, одним приїжджим монастирським двором з 4 хатами, млином на річці Свига і винокурнею. На момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. в селі проживало 49 обивателів зі своїми сім'ями, які займалися вирощуванням конопель і винним промислом. Коноплі вони продавали в монастирську економію, а горілку відвозили для продажу в Севськ, Орел і Кроми.
На підставі іменного указу Катерини ІІ від 10 квітня 1786 «Про штат Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської єпархій» Рудня була вилучена у Спасо-Преображенського монастиря та передана в казенне відомство. З вказаного часу її жителі мали статус державних селян і платили грошовий податок державі.
У пореформений час в селі працювали 4 вітряні і 1 водяний млини, 1 заїжджий двір, 1 крамниця, 1 сукновальня, 1 торгово-промислове підприємство з продажу прядива і конопель, 1 магазин з продажу бакалійних товарів Залмана Єселєва (1900) та ряд інших невеликих промислових і торгових підприємств.
У 1883 році у Рудні була відкрита медична ділянка з виїзними пунктами у селах Протопопівка, Білоусівка, Чернацьке, Кам'янка (Середино-Будський район), Хильчичі, Очкине і Вовні та лікарнею на 20 ліжок. На ділянці працював один лікар і два фельдшери, які обслуговували 42 000 жителів.
У 1764 році в селі була зведена дерев'яна Богоявленська церква, в якій зберігалася чудотворна ікона Смоленської Божої Матері. У 1864 році церква була оновлена, а 17 січня 1876 включена до складу Олтар- Рудновсько- Жихівського приходу, настоятелем якого в 1879 році був священик Покровської церкви села Олтар Василь Пиневич, а помічником настоятеля — священик Михайлівської церкви села Жихове Василь Андрієвський.
Покровська церква проіснувала до початку 30-х років ХХ століття, після чого її зруйнували. У різний час у ній служили О. Померанцев (? — 1895 — ?), Василь Кончаловський (? — 1900 — ?) та інші священики.
З 1894 року в селі функціонувала школа грамоти, яка перебувала в найманому приміщенні і займала в ньому одну кімнату, а з вересня 1900 — земська школа. Незважаючи на це, відсоток грамотності серед Руднянському жителів був одним з найнижчих в Дмитрівській волості і на початок 1897 р. становив усього 3,7 %.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 385 осіб, з яких 158 чоловіків та 227 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 274 особи.[3]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 57,55 % |
| російська | 42,09 % |
| молдовська | 0,36 % |
Примітки ред.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.