Рудик Борис Іванович

український вчений у галузі медицини.

Борис Іванович Рудик
Народився22 жовтня 1932(1932-10-22)
с. Підлісний Ялтушків, Барський район, Вінницька область, Україна
Помер11 грудня 2014(2014-12-11) (82 роки)
м. Тернопіль
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьлікар
Alma materЧернівецький медичний інститут
Галузьтерапія
ЗакладТДМУ
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медичних наук

Борис Іванович Рудик (нар. 22 жовтня 1932, с. Підлісний Ялтушків, нині Барського району Вінницької області — 11 грудня 2014, м. Тернопіль) — український вчений у галузі медицини. Доктор медичних наук (1986), професор (1987).

Життєпис

ред.

Борис Іванович Рудик народився 22 жовтня 1932 року в Підлісному Ялтушкові на Вінниччині в селянській сім'ї. Закінчив із відзнакою лікувальний факультет Чернівецького медичного інституту (1957, нині університет).

Працював головним лікарем лікарні в с. Горошівцях Заставнівського району Чернівецької області, ординатором спочатку терапевтичного, а відтак гематологічного відділів Тернопільської обласної клінічної лікарні (1958—1962, нині Тернопільська університетська лікарня), аспірант Київського інституту удосконалення лікарів (1962—1965), асистент кафедри шпитальної терапії Чернівецького медичного інституту (1965—1971). Працював лікарем за контрактом у Тунісі (1967—1969).

Від 1971 — в Тернопільському медичному інституті (нині університет): 1975—1986 — доцент кафедри факультативної терапії, 1986—1996 — завідувач кафедри кардіології; від 1997 — професор кафедри терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти.

Від 1992 — голова Тернопільського обласного наукового товариства терапевтів, неодноразово обирався членом Всеукраїнського правління товариства терапевтів і кардіологів.

Науковий доробок

ред.

Наукові зацікавлення пов'язані з вивченням імунопатологічних реакцій та їх корекції у хворих на алергію та аутоімунні хвороби. 1966 захистив кандидатську, а 1986 — докторську дисертації з проблеми бронхіальної астми. Керівник шести кандидатський і однієї докторської дисертації з кардіології.

Розробив високоефектне лікування бронхіальної астми та гіпертонічної хвороби з використанням імуномодуляторів, бетаблокаторів та антагоністів кальцію.

Має два авторські свідоцтва на винаходи. Зокрема у 1983 році отримав авторське свідоцтво на винахід, розробивши у співавторстві з Бліновою Ніною Григорівною та Ковтун Євгенією Володимирівною, спосіб лікування аутоімунних поліартритів із застосуванням електротерапії.[1]

Твори

ред.

Автор і співавтор

  • понад 300 наукових праць,
  • монографії «Бронхіальна астма» (1984),
  • «Довідника фельдшера» (книга 1, 1997),
  • навчального посібника «Вибрані лекції з кардіології» (3-є видання, 2005),
  • збірника «Приказки та афоризми про здоров'я, хвороби, життя і алкоголь» (3 видання),
  • науково-популярних брошур,
  • книги «Спогади старого лікаря» (2006).

Примітки

ред.
  1. Espacenet – search results. worldwide.espacenet.com. Процитовано 16 грудня 2022.

Джерела

ред.

Література

ред.