Коваль Роман Миколайович

український громадський діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії визвольної боротьби українського народу першої половини ХХ ст.
(Перенаправлено з Роман Коваль)

Рома́н Микола́йович Кова́ль (нар. 10 квітня 1959, Горлівка) — український громадський діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття. Член Національних спілок журналістів (1995) та письменників (1998) України. Академік Академії наук вищої освіти України (23.12.2013). Президент Історичного клубу «Холодний Яр» (від січня 1997).

Роман Миколайович Коваль
Роман Коваль і Залізний Мамай.jpg
Роман Коваль у 2013
Народився 10 квітня 1959(1959-04-10) (63 роки)
Горлівка, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник, історик, краєзнавець
Alma mater Київський медичний інститут
Діти Син Євген (28 січня 1981)
Дочка Олеся (10 липня 1986)

ЖиттєписРедагувати

Роман Коваль народився 10 квітня 1959 року в місті Горлівка Сталінської області в родині вчителів — Надії Василівни Курило та Миколи Федотовича Коваля. Освіта вища медична (Київський медичний інститут, лікувальний факультет, 1981 р.). Працював лікарем-інтерном 7-ї клінічної лікарні Києва, терапевтом 10-ї клінічної лікарні міста Києва, терапевтом, старшим терапевтом і завідувачем поліклінічного відділення 7-ї (4-ї) клінічної лікарні Києва.

Помічник кореспондента Радіо Свобода Сергія Набоки (лютий 1989 — квітень 1990).

Учасник самвидаву: редактор газети «Прапор антикомунізму» (1989), член редколегії газети «Вільне слово» (1989), у 1990 році — редактор газети «Визволення», редактор газети «Нескорена нація» (08.1990 — 12.1993), від січня 1994 р. — редактор газети «Незборима нація».

Від грудня 1989 року — член Української Гельсінської спілки. У 1990—1991 рр. — член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 року — заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», голова ДСУ (грудень 1993 — червень 2003).

ТворчістьРедагувати

КнигиРедагувати

Редактор-упорядник книгРедагувати

Сценарії документальних фільмівРедагувати

  • «Незгасимий огонь Холодного Яру» (реж. Володимир Мощинський, 2001).
  • «Вільне козацтво» (дві серії, реж. Олександр Рябокрис, 2009).
  • «Гуцули у Визвольній боротьбі» (реж. Олександр Домбровський, 2009).
  • «Отаман Зелений» (реж. Олександр Домбровський, 2009).
  • «Семен Гризло, звенигородський кошовий Вільного козацтва» (реж. Олександр Домбровський, 2009).
  • «Отамани Холодного Яру» (реж. Олександр Домбровський, 2010).
  • «Юрій Горліс-Горський» (дві серії, 2010).
  • «Пам'яті шляхетних» (реж. Олександр Домбровський, 2011).
  • «Отаман Ільницький» (реж. Олександр Домбровський, 2012).
  • «Стеком і шаблею» (реж. Володимир Бондаренко, 2013).
  • «Світлі дороги Рената Польового» (дві серії, реж. Олександр Домбровський, 2014).
  • «І повіяв огонь новий з Холодного Яру» (дві серії; реж. Олександр Домбровський, 2015).
  • «Подєбрадський полк» Армії УНР (реж. Олександр Домбровський, 2015).
  • «Ювілей холодноярців» (реж. Олександр Домбровський, 2017).
  • «Історія холодноярської організації» (реж. Олександр Домбровський, 2017).
  • «Від Мамая до Болбочана» (реж. Олександр Домбровський, 2017).
  • «Сумщина — земля героїв» (реж. Олександр Домбровський, 2018).
  • «Чорні запорожці» (реж. Олександр Домбровський, 2018).

ІншеРедагувати

Автор понад 2250 статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України[джерело не вказане 2761 день] та української діаспори.

Співавтор підручника «Історія України. 10—11 класи. Матеріали до підручника для загальноосвітніх шкіл» (Львів: Астролябія, 2013).

За редакцією Романа Коваля вийшли книжки Віктора Моренця «Земляки Миколи Міхновського в боротьбі за Українську державу» (Вінниця, 2012) та «Земля, полита кров'ю» (Київ, 2013).

Автор циклів радіопередач «Холодний Яр» (3-й канал Українського радіо, 1997), «Отамани Гайдамацького краю» (1-й канал Українського радіо, 2000—2001), «Кубанська Україна» (1-й канал Українського радіо, 2002—2004), «Історія, яка не завершується» (радіо «Культура», 2004—2005), «За Україну, за її волю» (Незалежне радіо Чикаго, 2005, 2009—2011) [Архівовано 26 Вересня 2010 у Wayback Machine.].

Ініціатор і організатор вшанувань героїв Визвольної боротьби українців за свою незалежність у Холодному Яру та інших місцевостях, спорудження борцям за волю України пам'ятників, меморіальних дощок, відновлення їхніх могил та найменування їхніми іменами вулиць.

НагородиРедагувати

  • Лауреат літературної премії ім. Михайла Стельмаха (2006).
  • Лауреат Народної Шевченківської премії 2013 року.
  • Лауреат премії Фонду Тараса Шевченка 2013 року.
  • Відзнака Народного руху України «За заслуги перед українським народом» I ступеня (2013).
  • Орден Українського козацтва «Віра».
  • Почесна відзнака «За заслуги перед Черкащиною» (№ 54, 11 квітня 2014 р.).
  • Відзнака «Холодний Яр» (25 квітня 2015 р.).
  • Медаль Михайла Колодзінського ОДЧ «Карпатська Січ» (№ 2, 27.08.2017).
  • Медаль «Лауреат нагороди Івана Крип'якевича» Академії наук вищої освіти України (№ 2, 7.10.2017).
  • Орден «Солідарність» ДУК «Правий сектор» II ст. (№ 2, 28.11.2018).
  • «Зірка слави та заслуг» ВО «Країна» (№ 139, 1.04.2019).
  • Грамота ОУН «За заслуги перед Українським Націоналістичним Рухом і Організацією Українських Націоналістів».

РодинаРедагувати

Має сина Євгена (нар. 1981) та дочку Олесю (нар. 1986).

ПриміткиРедагувати

  1. Коваль Р. Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею: Історичний нарис / Роман Коваль. Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр». Кн. 2. — Вид. 2-ге, випр., доп. — Вінниця : ДП «Державна картографічна фабрика», 2012. — 472 с. — (Отаманія XX століття) — ISBN 978-617-533-063-0.
  2. Здолати Росію: нова книга Романа Коваля побачила світ під вільною ліцензією. Вікіновини. 6 жовтня 2018. Архів оригіналу за 20 Листопада 2021. Процитовано 21 жовтня 2018. 
  3. Вийшла друком книжка старшини армії УНР. Українська правда. 18 вересня 2012. Архів оригіналу за 23 Жовтня 2012. Процитовано 18 Вересня 2012. 

ЛітератураРедагувати

  • Коваль Р. Коли кулі співали: біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу: воєнно-історичні нариси: монографія / Р. Коваль. — Київ, Вінниця : Державна картографічна фабрика, 2006. — 624 с. — ISBN 966-7151-71-9.

ПосиланняРедагувати