Рокити (у 1922-2016 рр.  — Жовтне́ве) — село в Україні, у Семенівській селищній громади Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 400 осіб. Орган місцевого самоврядування — Рокитівська сільська рада.

село Рокити
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Кременчуцький район
Громада Семенівська селищна громада
Рада Семенівська селищна рада
Код КАТОТТГ UA53020230340098828
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1896
Населення 400
Поштовий індекс 38240
Телефонний код +380 5341
Географічні дані
Географічні координати 49°41′11″ пн. ш. 33°00′08″ сх. д. / 49.68639° пн. ш. 33.00222° сх. д. / 49.68639; 33.00222Координати: 49°41′11″ пн. ш. 33°00′08″ сх. д. / 49.68639° пн. ш. 33.00222° сх. д. / 49.68639; 33.00222
Середня висота
над рівнем моря
93 м
Відстань до
обласного центру
120 км
Відстань до
центру громади/сільради
20 км
Найближча залізнична станція Веселий Поділ
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Карта
Рокити. Карта розташування: Україна
Рокити
Рокити
Рокити. Карта розташування: Полтавська область
Рокити
Рокити
Мапа

ГеографіяРедагувати

Село Рокити примикає до села Осокори, на відстані 2 км розташовані села Нова Петрівка та Калинівка.

Процес декомунізаціїРедагувати

Село було внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[1].

19 травня 2016 р. Верховна Рада України підтримала зміну назви села Жовтневе на Рокити.

ІсторіяРедагувати

Засноване, імовірно, в 18 ст. У 1781 - це слобода Рокитна Хорольського повіту, в якій було понад 50 хат. Крім, цього імовірно в цьому місці, в цей час існували хутори військових товаришів Кодинців. То ж до середини 19 ст. населений пункт також мав назву Кодинці. За переписом 1859 в с. Рокити було 79 дворів і 497 жителів. З 1922 село стало носити назву "Жовтневе".

Раніше в цьому селі були: асфальтний завод, вівчарник, ферма ВРХ, дитячий садок, родовище цегельної сировини, млин, колгоспна пасіка, комбікормовий мінізавод по виробництву гранул, птахоферма, конюшня, свиноферма, пункт сушки зернових культур, городина.

Сучасний станРедагувати

В селі є будинок культури; загальноосвітня школа I–II ступенів. Але ще за часів СРСР було багато чого різного та в наш час залишилось лише все це, що вище перераховане та тракторна бригада, тому що в звільнення від СРСР при владі лишилися комуністи.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Список населенных мест Полтавской губернии, 1862. - с. 216.
  • Описи Київського намісництва 70-х-80-х рр. XVIII ст., 1989. - с. 136.
  • Полтавщина. Енциклопедичний довідник, 1992. - с. 271.