Вікіпедія

Розлади, пов'язані з глютеном

хвороба
(Перенаправлено з Розлади, пов’язані з глютеном)

До розладів, що пов'язані з глютеном належать: целіакія, нецеліакійна чутливість до глютену, глютенова атаксія, герпетифорний дерматит (DH) та алергія на пшеницю.[9][10] Багатопрофільне дослідження, яке частково базується на Міжнародному симпозіумі 2011 року, прийшло до висновку, що слід уникати використання терміна «непереносність глютену» через відсутність конкретності.

Порушення, пов'язані з глютеном
Одна крихта хліба розміром 1 мм містить достатньо глютену щоб активувати автоімунну реакцію у людей із целіакією, коли вони дотримуються безглютенової дієти (можливо, без помітних симптомів).[1][2][3] Вживання глютену навіть у малих кількостях уповільнює одужання у людей з розладами, пов'язаними з глютеном.[4][5][6][7][8]

Клейковина (глютен) — це група білків, таких як проламіни та глутеліни,[11] що зберігаються з крохмалем в ендоспермі різних зернових культур.

Станом на 2017, розлади, пов’язані з глютеном діагностуються все частіше. Зростання можна пояснити популярністю західної дієти, поширенням середземноморської дієти, все більшою заміною рису пшеницею у багатьох країнах,[12] збільшенням вмісту клейковини в хлібі та хлібобулочних виробах завдяки скороченню часу бродіння тіста. Пов'язують це і з появою нових сортів злаків, з більшою кількістю глютену.[13] Проте дослідження, в якому проаналізували 60 сортів пшениці між 1891 і 2010 роками, ставить під сумнів думку, що сучасна пшениця має вищий вміст глютену. Загалом, рік збору врожаю мав суттєвіший вплив на білковий склад ніж сорт. «На білковому рівні ми не знайшли доказів, що підтверджують підвищений імуностимулюючий потенціал сучасної озимої пшениці.»[14]

Типи ред.

Класифікація порушень пов'язаних з глютеном:[9][15]

Аутоімунні розлади ред.

Целіакія ред.

Целіакія — один з найпоширеніших хронічних, імуно-опосередкованих розладів, спричинених вживанням глютену, який міститься в пшениці, ячмені, житі, вівсі та похідних.[16][17] Цей стан пов'язаний з наявністю алелів DQ2 та DQ8 лейкоцитарного антигену людини (HLA) типу II.[18] Ці алелі можуть стимулювати опосередковану Т-клітинами імунну відповідь на тканинну трансглютаміназу (фермент в позаклітинному матриксі), що призводить до запалення слизової оболонки кишечника і, врешті-решт, атрофії ворсинок тонкої кишки.[19]

 
Атрофія ворсинок тонкої кишки.

Целіакія може супроводжуватися і симптомами, що не пов'язані зі шлунково-кишковим трактом. Вона може бути безсимптомною, і серологічні маркери (антитканинна трансглутаміназа [TG2]) теж не завжди присутні,[20] також багато людей можуть мати незначні ураження слизової оболонки без атрофії кишкових ворсинок.[21] Діагностика целіакії повинна базуватися на поєднанні сімейного анамнезу людини, генетики (тобто наявності HLA DQ2 / DQ8) та серології кишечника.[22]

Целіакія вражає приблизно 1–2 % загальної популяції у всьому світі,[23] але більшість випадків залишаються нерозпізнаними і не діагностованими, тому не лікуються.[22][24] Люди можуть страждати від важких симптомів хвороби і обстежуватися протягом багатьох років, перш ніж буде встановлений відповідний діагноз.[25] Целіакія, що не лікується, може призвести до недостатнього засвоєння поживних речовин, зниження якості життя, дефіциту заліза, остеопорозу, підвищеного ризику розвитку кишкових лімфом та більшої смертності.[16] Целіакія асоційована з деякими аутоімунними захворюваннями, такими як: цукровий діабет 1 типу,[18] тиреоїдит,[23] атаксія глютену, псоріаз, вітіліго, аутоімунний гепатит, герпетиформний дерматит, первинний склерозуючий холангіт тощо.

Целіакія з «класичними симптомами» проявляється хронічною діареєю та здуттям живота, порушенням всмоктування певних вітамінів та мінералів, втратою апетиту, порушенням росту та навіть болем у кістках. На сьогодні вона є найменш поширеною формою захворювання, що вражає переважно дітей, як правило, віком до двох років.[19][24][25] Найпоширенішим типом є целіакія з «некласичними симптомами»,[25] що зустрічається у дітей старше від двох років, підлітків та дорослих. Цей тип характеризується більш слабкими або навіть відсутніми шлунково-кишковими симптомами та широким спектром некишкових проявів, які можуть залучати будь-який орган тіла (зокрема мозочкова атаксія, гіпертрансаміназемія та периферична нейропатія).[22] Як зазначалося раніше, целіакія дуже часто може бути абсолютно безсимптомною[24] як у дітей (принаймні у 43 % випадків[26]), так і у дорослих.

На сьогоднішній день єдиним медичним методом лікування людей, хворих на целіакію, є дотримання безглютенової дієти впродовж всього життя.[22][27][28]

Герпетифорний дерматит ред.

Герпетифорний дерматит або хвороба Дюрінга-Брока — це хронічний пухирчастий аутоімунний стан шкіри, що характеризується наявністю шкірних уражень, які мають здебільшого симетричний розподіл, і знаходяться переважно в зонах більшого тертя, також, зазвичай, трапляються на ліктях, колінах, сідницях, щиколотках, а іноді — на шкірі голови та інших частинах тіла. Ураження мають пухирчасто-кіркову форму, і після відшарування вони перетворюються або в пігментовані ділянки, або в ахромічні, інтенсивні пекучі та сверблячі, пухирчасті висипання.[29][30] Незважаючи на свою назву, захворювання не пов'язане і не викликається вірусом герпесу: назва означає, що це запалення шкіри, яке має вигляд, подібний до герпесу. Хвороба може вражати осіб обох статей будь-якого віку.[29][31]

Герпетифорний дерматит відносно часто має атипові прояви, що ускладнюють діагностику. У деяких людей може спостерігатися лише еритема або сильний свербіж, чи лише хронічна кропив'янка, а можуть з'являтися пурпурні ураження на руках і ногах, що нагадують петехії, можливими проявами є долонно-підошовний кератоз, ураження, що схожі на лейкоцитокластичний васкуліт, та / або ураження, що імітують пігментну пріго. Тому герпетифорний дерматит можна сплутати з багатьма різними шкірними ураженнями, такими як атопічний дерматит, екзема, кропив'янка, короста, імпетиго, поліморфна еритема та інші аутоімунні пухирчасті захворювання.[31]

Цей стан вважається «целіакією шкіри». З цієї причини нові рекомендації Європейського товариства дитячої гастроентерології, гепатології та харчування для діагностики целіакії роблять висновок, що перевірений діагноз герпетифорний дерматит сам по собі підтверджує діагноз целіакія. Проте дуоденальна біопсія рекомендується у сумнівних випадках або при підозрі на шлунково-кишкові ускладнення, зокрема лімфому.[31] Люди з герпетифорним дерматитом мають різний ступінь ураження кишечника, починаючи від більш м'яких уражень слизової і закінчуючи наявністю атрофії ворсинок.[30]

Головним методом лікування є дотримання безглютенової дієти протягом усього життя. Проте ураження шкіри можуть зникнути через кілька місяців, а то й років. Щоб заспокоїти свербіж, часто рекомендують дапсон як тимчасове лікування, але він не впливає на шлунково-кишкові зміни та може мати побічні ефекти.[30][32]

Глютенова атаксія ред.

Глютенова атаксія — це аутоімунне захворювання,[9] при якому введення глютену призводить до виникнення пошкоджень в мозочку (зокрема втрати клітин Пуркіньє), який контролює координацію та складні рухи, такі як ходьба, говоріння та ковтання. У людей із глютеновою атаксією зазвичай спостерігається порушення ходи або координації рухів та тремор верхніх кінцівок. Поширеними є ністагм та інші очні ознаки дисфункції мозочка. Також може з'явитися міоклонія, тремор піднебіння та опсоклонус.[33]

Рання діагностика та лікування безглютеновою дієтою можуть полегшити атаксію та запобігти її прогресуванню. Ефективність лікування залежить від часу, що минув від початку хвороби до встановлення діагнозу, оскільки загибель нейронів в мозочку в результаті впливу глютену є незворотною.[33][34]

Глютенова атаксія становить 40 % атаксій невідомого походження та 15 % усіх атаксій.[33][35] Менше 10 % людей з глютеновою атаксією мають будь-який шлунково-кишковий симптом, проте близько 40 % мають пошкодження кишечника.

Нецеліакійна чутливість до глютену ред.

Нецеліакійна чутливість до глютену — це синдром, при якому у людей розвиваються різноманітні кишкові та / або позакишкові симптоми, які полегшуються при виключенні глютену з раціону.[36] Цей синдром, можливо, опосередкований імунітетом, і він в 6 –10 разів поширеніший від целіакії.[37][38]

Шлунково-кишкові симптоми нагадують симптоми синдрому подразненого кишківника.[39] У хворих можуть спостерігатися: біль у животі, здуття живота, діарея або запор,[40] нудота, аерофагія, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та афтозний стоматит.[41]

До позакишкових симптомів належать: головний біль або мігрень, «затуманений розум», втома,[39][40][41] фіброміалгія,[42][43] біль у суглобах та м'язах, оніміння ніг або рук, поколювання кінцівок, дерматит (екзема або шкірний висип), атопічні розлади, алергіїя, депресія, тривога, анемія, залізодефіцитна анемія, дефіцит фолієвої кислоти, астма, риніт, розлади харчування, або аутоімунні хвороби.

Крім того, нецеліакійна чутливість до глютену пов'язана з деякими нервово-психічними розладами,[44] зокрема з шизофренією,[16][39] аутизмом,[40] периферичною нейропатією, а також з атаксією та синдромом порушення активності та уваги.[41]

Імовірно, за розвиток кишкових симптомів відповідає не лише клейковина, а й інші компоненти злаків, такі як олігосахариди (зокрема фруктани) та деякі рослинні білки, що є в глютенмісних злаках (аглютиніни, лектини та інгібітори трипсину амілази (ІТС))[22] ІТС складають близько 2–4 % від загального білка в сучасній пшениці та 80–90 % у глютені.[40][41] В огляді від травня 2015 року, опублікованому в Gastroenterology, Fasano et al. зробити висновок, що ІТС можуть бути індукторами вродженого імунітету у людей з целіакією або нецеліакійною чутливістю до глютену. Певні шлунково-кишкові симптоми, такі як здуття живота, при нецеліакійній чутливості можуть бути пов'язані з ферментованими оліго-, ді-, моносахаридами та поліолами.[45][46] Лікування полягає у безглютеновій дієті.[13][40] Поки невідомо, є нецеліакійна чутливість до глютену постійним чи тимчасовим станом.[26] Результати дослідження 2017 року дозволяють припустити, що цей стан може бути хронічним розладом.

Приблизно у однієї третини осіб, які страждають на нецеліакійну чутливість, симптоми проявляються навіть після виключення глютену з раціону. Можливо це пов'язано з діагностичною помилкою, поганим дотриманням дієти чи іншими причинами. У тих, хто страждає від нецеліакійної чутливості, може скластися враження, що їм не потрібно дотримуватися суворої безглютенової дієти, однак вони повинні уважно читати етикетки інгредієнтів на харчових продуктах та знати про потенційне перехресне забруднення як джерело глютену в продуктах, що не містять глютену.[40]

У деяких випадках люди можуть значно покращитись за допомогою дієти з низьким вмістом ферментованих оліго-, ді-, моносахаридів та поліолів на додаток до відмови від глютену.[13] Крім того, люди, які страждають на нецеліакійну чутливість, можуть мати харчову алергію, опосередковану IgE,[40] і, за оцінками, близько 35 % людей страждають на певну непереносність їжі, переважно на непереносність лактози.[47]

Нецеліакійна чутливість може бути станом пізнього початку: у проспективному дослідженні, проведеному серед дорослих людей від 18 до 80 років, було встановлено, що середній вік початку захворювання становить 55 років, із поширеністю у жінок у шість разів більшою, ніж серед чоловіків.[13]

Алергія на пшеницю ред.

Шлунково-кишкові симптоми алергії на пшеницю подібні до симптомів целіакії та нецеліакійної чутливості до глютену, однак існує різний інтервал між впливом пшениці та появою симптомів. Алергія на пшеницю швидко починається (від хвилин до годин) після вживання їжі, що містить пшеницю, і може проявлятися анафілаксією.[20][48]

Лікування алергії на пшеницю складається з повної відмови від будь-якої їжі, що містить пшеницю та інші злакові, що містять глютен.[13][49] Тим не менш, деякі люди можуть переносити ячмінь, жито або овес.[50]

Інші стани або фактори ризику ред.

Антитіла до α-гліадину значно підвищені у осіб, які мають виразку у порожнині рота,[51] часто зустрічаються при целіакії (CD), в меншій мірі при субклінічній целіакії, але також виявляються у підгрупі, яка не має захворювання. Серед людей із синдромом псевдо-ексфоліації 25 % мали підвищений рівень антигліадинового IgA.[52] У групі ризику знаходяться люди, рідні яких мають целіакію, і люди, що страждають на інші аутоімунні хвороби.[53]

Глютен призводить до вираженого астро- та мікрогліозу в гіпоталамусі самців мишей, що свідчить про розвиток пошкодження гіпоталамуса у гризунів, а отже становить потенційну загрозу і для людини.[54]

Симптоми ред.

Повідомлялося про понад 250 симптомів чутливості до глютену, зокрема здуття живота, дискомфорт або біль у животі, запор та діарея.[55] Чутливість може також проявлятися позакишковими симптомами, такими як: головний біль, " затуманення розуму ", поколювання та / або оніміння в кінцівках, втома, м'язові розлади та біль у кістках або суглобах;[56][57][58] також повідомлялося про нервово-психічні прояви (" глютеночутливі ідіопатичні невропатії ").[59]

Ускладнення ред.

Було виявлено, що особи з антигліадиновими антитілами мають підвищений ризик розвитку лімфоїдного раку.[60]

Причини ред.

Імунохімія глютену ред.

Глютени пшениці є важливим фактором деяких запальних захворювань. Відповідь може бути неспецифічною або опосередкованою MHC II (HLA-DQ), чи MHC I. Реакція на білки глютену та поліпептидні області відрізняється залежно від типу чутливості до глютену. Відповідь також залежить від генів лейкоцитарного антигену людини. В ентеропатії існує принаймні 3 типи розпізнавання, вроджений імунітет, HLA-DQ та розпізнавання антитілами гліадину та трансглутамінази.[61] При нецеліакійній чутливості більш ніж у половині випадків спостерігається високий рівень антигліадинових IgG.[62] При алергії на пшеницю є вроджений компонент, і шляхи відповіді опосередковуються через IgE проти гліадину та інших білків пшениці.[63][64][65]

Патофізіологія ред.

У порівнянні з патофізіологією целіакії, патофізіологія нецеліакійної чутливості набагато менш зрозуміла. Огляд літератури 2014 року показав, що люди, які страждають на неї, «є гетерогенною групою, що складається з декількох підгруп, кожна з яких характеризується різним патогенезом та клінічним анамнезом, і, можливо, клінічним перебігом».[66]

Генетика ред.

Целіакія та нецеліакійна чутливість тісно пов'язані з генами лейкоцитарного антигену класу II (серотипами HLA-DQ2 та HLA-DQ8), розташованими в хромосомі 6p21.[9] Майже всі люди з целіакією позитивні до HLA-DQ2 / HLA-DQ8 (95 % — до HLA-DQ2, а решта — як правило, до HLA-DQ8 (який має 30 % кавказців)). Однак специфічність HLA-DQ2 та / або HLA-DQ8 для целіакії є низькою, оцінки коливаються від 36 % до 53 %. У осіб з нецеліакійною чутливістю алелі HLA-DQ2 та / або HLA-DQ8 присутні лише приблизно в 50 %, що все ще більше, ніж у загальній популяції.

Діагностика ред.

Особи, у яких підозрюється целіакія, можуть пройти серологічне тестування на антитіла IgA проти тканинної трансглютамінази та антиендомізіальні антитіла (скорочено EMA), якщо рівень IgA високий, і якщо рівень IgA низький, тестування на певні антитіла IgG; у разі позитивних серологічних тестів показана біопсія дванадцятипалої кишки, яка може підтвердити активну целіакію.[67]

Відсутність HLA-DQ2 та HLA-DQ8 має дуже високе негативне прогностичне значення для целіакії.[9][68] Типізація HLA-DQ має практичну перевагу в тому, що це єдиний діагностичний тест, який дозволяє виключити целіакію, коли людина вже перебуває на безглютеновій дієті; однак, оскільки не тільки целіакії дає позитивні на HLA-DQ2 / HLA-DQ8 результати, цей метод має вищий показник хибнопозитивних результатів, ніж тестування на антитіла.

У 2010 році було запропоновано правило чотирьох із п'яти для підтвердження целіакії, причому захворювання підтверджується, якщо виконуються принаймні чотири з наступних п'яти критеріїв:[9][69]

  • типові симптоми целіакії;
  • позитивні серологічні тести, аутоантитіла класу А при високому титрі;
  • генотипи лейкоцитарного антигену людини (HLA) -DQ2 або DQ8;
  • целіакійна ентеропатія при біопсії тонкої кишки;
  • позитивна реакція на безглютенову дієту.

Про нецеліакійну чутливість говорять тоді, коли відкидається целіакія та алергія на пшеницю.[70]

Для діагностики алергії на пшеницю доступні тести на алергію.

Лікування ред.

Для людей з целіакією дотепер сувора дієта без глютену є єдиним ефективним методом лікування.[27][71]

Для людей з нецеліакійною чутливістю до глютену все ще залишаються відкритими питання тривалості такої дієти. Результати дослідження 2017 року дозволяють припустити, що це може бути хронічним розладом.[45]

Для людей з алергією на пшеницю в середньому потрібно шість років безглютенової дієти, за винятком людей з анафілаксією, для яких дієта повинна бути протягом усього життя.[70][71]

Ступінь перехресного забруднення глютеном, що переноситься людьми з чутливістю до глютену, не є чітким, але є деякі докази того, що вони можуть мати симптоми навіть після вживання невеликих кількостей.[40] Частина людей з невропатією, пов'язаною з глютеном, або глютеновою атаксією, здається, не може переносити навіть слідів глютену, дозволених у більшості продуктів, позначених як «безглютенові».[72]

Включення вівса до безглютенових дієт залишається суперечливим. Авенін, присутній у вівсі, також може бути токсичним для хворих на целіакію.[73] Його токсичність залежить від сорту.[74] Крім того, овес часто перехресно забруднюється зерновими, що містять глютен.

Ризики немедичного та самостійного призначення безглютенової дієти ред.

Вилучення глютену з раціону без попереднього повного медичного обстеження може ускладнити діагностику целіакії. Діагностичні тести (антитіла та біопсія дванадцятипалої кишки) втрачають свою корисність, якщо людина вже не вживає глютен.[75]

Потенційні харчові дефіцити ред.

Білки глютену мають низьку харчову та біологічну цінність.[27] Однак незбалансований вибір їжі та неправильний вибір безглютенових продуктів можуть призвести до харчових дефіцитів. Заміна борошна на безглютенове у комерційних продуктах може призвести до нижчого споживання важливих поживних речовин, таких як залізо та вітаміни групи В. Деякі комерційні замінні продукти, що не містять глютену, не збагачені або менш збагачені ніж їх глютеновмісні аналоги, і вони часто мають більший вміст ліпідів / вуглеводів.[72][73]

Псевдозернові (лобода, амарант та гречка) є здоровою альтернативою цим готовим продуктам та мають високу біологічну та харчову цінність.[27][72][73] Крім того, вони містять білок вищої харчової якості, ніж пшениця, і у більшій кількості.

Епідеміологія ред.

У США виявлено менше випадків целіакії, порівняно з іншими країнами.[76] За оцінками, кількість випадків целіакії та алергії на пшеницю становить приблизно 1 %.[52][53][53] Захворюваність на нецеліакійну чутливість невідома; деякі оцінки коливаються від 0,6 % до 6 %[70][71][71] а систематичний огляд 2015 року повідомляв про дослідження з показниками поширеності від 0,5 % до 13 %.[77]

В Європі середнє споживання глютену становить від 10 до 20 г на день, а частина населення досягає 50 г і більше на день.[9]

Положення ред.

У різних країнах введені норми та вимоги щодо маркування харчових продуктів, які не містять глютен.

Для Європи Регламент Комісії (ЄС) № 41/2009 від 20 січня 2009 року щодо складу та маркування харчових продуктів, придатних для людей з непереносністю глютену, встановив гармонізовані правила щодо вмісту та маркування цих харчових продуктів, встановлюючи умови, згідно з якими харчові продукти можуть бути позначені як «безглютенові» або «з дуже низьким вмістом глютену».[78] Але ці правила були скасовані з 20 липня 2016 року. Натомість відповідно до Регламенту (ЄС) No 609/2013 про їжу для певних груп, продукти, що не містять глютену, в майбутньому повинні бути законодавчо закріплені згідно з Регламентом ЄС про харчову інформацію для споживачів (Регламент (ЄС) No. 1169/2011). Крім того, Виконавчий Регламент Комісії (ЄС) № 828/2014 від 30 липня 2014 року про вимоги щодо надання споживачам інформації про відсутність або зменшення присутності глютену в харчових продуктах розширив норми Регламенту (ЄС) 41/2009 про "твердження про відсутність глютену та «дуже низький вміст глютену» щодо нефасованих продуктів, таких як ті, що подаються у ресторанах. Виконавчий регламент також роз'яснює, як сповіщати споживачів про різницю між харчовими продуктами, які від природи не містять глютену, та продуктами, спеціально розробленими для осіб, які не переносять глютен.[79]

Розпізнаванню безглютенових упакованих продуктів сприяє символ схрещеного зерна. Символ використовується як логотип, який полегшує покупку харчових продуктів людям із целіакією та іншими захворюваннями, пов'язаними з глютеном.[80][81]

Дослідження ред.

У подвійному сліпому, перехресному дослідженні 2018 року на 59 особах, було виявлено, що кишкові симптоми (особливо здуття живота) були більш вираженими від дії фруктанів, ніж від білків глютену (P = 0,049).[45][46][46] Хоча різниця була дуже невеликою, автори дійшли висновку, що фруктани, скоріш за все, є причиною кишкових симптомів при нецеліакійній чутливості. Крім того, фруктани, використані в дослідженні, були вилучені з кореня цикорію, тож залишається з'ясувати, чи мають фруктани пшениці такий самий ефект.

Дивитися також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ See JA, Kaukinen K, Makharia GK, Gibson PR, Murray JA (October 2015). Practical insights into gluten-free diets. Nature Reviews. Gastroenterology & Hepatology (Review). 12 (10): 580—91. doi:10.1038/nrgastro.2015.156. PMID 26392070. S2CID 20270743.
  2. ↑ Akobeng AK, Thomas AG (June 2008). Systematic review: tolerable amount of gluten for people with coeliac disease. Alimentary Pharmacology & Therapeutics. 27 (11): 1044—52. doi:10.1111/j.1365-2036.2008.03669.x. PMID 18315587. S2CID 20539463.
  3. ↑ Moreno ML, Rodríguez-Herrera A, Sousa C, Comino I (January 2017). Biomarkers to Monitor Gluten-Free Diet Compliance in Celiac Patients. Nutrients (Review). 9 (1): 46. doi:10.3390/nu9010046. PMC 5295090. PMID 28067823.
  4. ↑ Mulder CJ, van Wanrooij RL, Bakker SF, Wierdsma N, Bouma G (2013). Gluten-free diet in gluten-related disorders. Digestive Diseases (Review). 31 (1): 57—62. doi:10.1159/000347180. PMID 23797124. S2CID 14124370.
  5. ↑ Volta U, Caio G, De Giorgio R, Henriksen C, Skodje G, Lundin KE (June 2015). Non-celiac gluten sensitivity: a work-in-progress entity in the spectrum of wheat-related disorders. Best Practice & Research. Clinical Gastroenterology. 29 (3): 477—91. doi:10.1016/j.bpg.2015.04.006. PMID 26060112.
  6. ↑ Hadjivassiliou M, Grünewald RA, Davies-Jones GA (May 2002). Gluten sensitivity as a neurological illness. Journal of Neurology, Neurosurgery, and Psychiatry (Review). 72 (5): 560—3. doi:10.1136/jnnp.72.5.560. PMC 1737870. PMID 11971034. Incomplete elimination of gluten from the diet may be enough to abolish gastrointestinal symptoms with recovery of the small bowel mucosa but is insufficient to arrest the state of heightened immunological responsiveness resulting in neuronal injury. There is a group of patients with CD 'resistant' to gluten-free diet. This may reflect hypersensitivity to the minute amounts of gluten present in most 'gluten-free' products.
  7. ↑ Francavilla R, Cristofori F, Stella M, Borrelli G, Naspi G, Castellaneta S (October 2014). Treatment of celiac disease: from gluten-free diet to novel therapies. Minerva Pediatrica (Review). 66 (5): 501—16. PMID 24938882.
  8. ↑ Antiga E, Caproni M (2015). The diagnosis and treatment of dermatitis herpetiformis. Clinical, Cosmetic and Investigational Dermatology (Review). 8: 257—65. doi:10.2147/CCID.S69127. PMC 4435051. PMID 25999753.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. ↑ а б в г д е ж Sapone, Anna; Bai, Julio C; Ciacci, Carolina; Dolinsek, Jernej; Green, Peter HR; Hadjivassiliou, Marios; Kaukinen, Katri; Rostami, Kamran; Sanders, David S (2012-12). Spectrum of gluten-related disorders: consensus on new nomenclature and classification. BMC Medicine (англ.). Т. 10, № 1. с. 13. doi:10.1186/1741-7015-10-13. ISSN 1741-7015. PMC 3292448. PMID 22313950. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. ↑ Ludvigsson, Jonas F; Leffler, Daniel A; Bai, Julio C; Biagi, Federico; Fasano, Alessio; Green, Peter H R; Hadjivassiliou, Marios; Kaukinen, Katri; Kelly, Ciaran P (2013-01). The Oslo definitions for coeliac disease and related terms. Gut (англ.). Т. 62, № 1. с. 43—52. doi:10.1136/gutjnl-2011-301346. ISSN 0017-5749. PMC 3440559. PMID 22345659. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  11. ↑ Geiger, Constance (24 серпня 2007). Food Labeling. Handbook of Nutrition and Food, Second Edition. CRC Press. с. 69—84. ISBN 978-0-8493-9218-4.
  12. ↑ Tovoli, Francesco (2015). Clinical and diagnostic aspects of gluten related disorders. World Journal of Clinical Cases (англ.). Т. 3, № 3. с. 275. doi:10.12998/wjcc.v3.i3.275. ISSN 2307-8960. PMC 4360499. PMID 25789300. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ а б в г д Volta, Umberto; Caio, Giacomo; Tovoli, Francesco; De Giorgio, Roberto (2013-09). Non-celiac gluten sensitivity: questions still to be answered despite increasing awareness. Cellular & Molecular Immunology (англ.). Т. 10, № 5. с. 383—392. doi:10.1038/cmi.2013.28. ISSN 1672-7681. PMC 4003198. PMID 23934026. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  14. ↑ Pronin, Darina; Börner, Andreas; Weber, Hans; Scherf, Katharina Anne (24 липня 2020). Wheat ( Triticum aestivum L.) Breeding from 1891 to 2010 Contributed to Increasing Yield and Glutenin Contents but Decreasing Protein and Gliadin Contents. Journal of Agricultural and Food Chemistry (англ.). с. acs.jafc.0c02815. doi:10.1021/acs.jafc.0c02815. ISSN 0021-8561. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 17 вересня 2020.
  15. ↑ Czaja-Bulsa G (August 2014). Non coeliac gluten sensitivity - A new disease with gluten intolerance. Clinical Nutrition (Edinburgh, Scotland) (Review). 34 (2): 189—194. doi:10.1016/j.clnu.2014.08.012. PMID 25245857. See section 9 and Figure 2: Classification of gluten-dependent disorders.
  16. ↑ а б в Lebwohl, Benjamin; Ludvigsson, Jonas F; Green, Peter H R (5 жовтня 2015). Celiac disease and non-celiac gluten sensitivity. BMJ (англ.). с. h4347. doi:10.1136/bmj.h4347. ISSN 1756-1833. Процитовано 17 вересня 2020.
  17. ↑ Biesiekierski JR (2017). What is gluten?. J Gastroenterol Hepatol (Review). 32 Suppl 1: 78—81. doi:10.1111/jgh.13703. PMID 28244676. Similar proteins to the gliadin found in wheat exist as secalin in rye, hordein in barley, and avenins in oats and are collectively referred to as “gluten.” The gluten found in all of these grains has been identified as the component capable of triggering the immune-mediated disorder, coeliac disease. 
  18. ↑ а б Denham, JM; Hill, ID (August 2013). Celiac disease and autoimmunity: review and controversies. Current Allergy and Asthma Reports. 13 (4): 347—53. doi:10.1007/s11882-013-0352-1. PMC 3725235. PMID 23681421.
  19. ↑ а б Pasha, I; Saeed, F; Sultan, MT; Batool, R; Aziz, M; Ahmed, W (2 січня 2016). Wheat Allergy and Intolerence; Recent Updates and Perspectives. Critical Reviews in Food Science and Nutrition. 56 (1): 13—24. doi:10.1080/10408398.2012.659818. PMID 24915366.
  20. ↑ а б Fasano, A; Catassi, C (20 грудня 2012). Clinical practice. Celiac disease. The New England Journal of Medicine. 367 (25): 2419—26. doi:10.1056/NEJMcp1113994. PMID 23252527.
  21. ↑ Bold, Justine; Rostami, Kamran (2011). Gluten tolerance; potential challenges in treatment strategies. Gastroenterology and Hepatology from Bed to Bench. Т. 4, № 2. с. 53—57. ISSN 2008-2258. PMC 4017406. PMID 24834157. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 17 вересня 2020.
  22. ↑ а б в г д Elli, Luca; Branchi, Federica; Tomba, Carolina; Villalta, Danilo; Norsa, Lorenzo; Ferretti, Francesca; Roncoroni, Leda; Bardella, Maria Teresa (21 червня 2015). Diagnosis of gluten related disorders: Celiac disease, wheat allergy and non-celiac gluten sensitivity. World Journal of Gastroenterology. Т. 21, № 23. с. 7110—7119. doi:10.3748/wjg.v21.i23.7110. ISSN 1007-9327. PMC 4476872. PMID 26109797. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  23. ↑ а б Lundin, Knut E. A.; Wijmenga, Cisca (2015-09). Coeliac disease and autoimmune disease—genetic overlap and screening. Nature Reviews Gastroenterology & Hepatology (англ.). Т. 12, № 9. с. 507—515. doi:10.1038/nrgastro.2015.136. ISSN 1759-5045. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  24. ↑ а б в Fasano A (April 2005). Clinical presentation of celiac disease in the pediatric population. Gastroenterology. 128 (4 Suppl 1): S68—73. doi:10.1053/j.gastro.2005.02.015. PMID 15825129.
  25. ↑ а б в Ludvigsson, Jonas F; Card, Tim; Ciclitira, Paul J; Swift, Gillian L; Nasr, Ikram; Sanders, David S; Ciacci, Carolina (2015-04). Support for patients with celiac disease: A literature review. United European Gastroenterology Journal (англ.). Т. 3, № 2. с. 146—159. doi:10.1177/2050640614562599. ISSN 2050-6406. PMC 4406900. PMID 25922674. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  26. ↑ а б Vriezinga, Sabine L.; Schweizer, Joachim J.; Koning, Frits; Mearin, M. Luisa (2015-09). Coeliac disease and gluten-related disorders in childhood. Nature Reviews Gastroenterology & Hepatology (англ.). Т. 12, № 9. с. 527—536. doi:10.1038/nrgastro.2015.98. ISSN 1759-5045. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  27. ↑ а б в г Lamacchia, Carmela; Camarca, Alessandra; Picascia, Stefania; Di Luccia, Aldo; Gianfrani, Carmen (29 січня 2014). Cereal-Based Gluten-Free Food: How to Reconcile Nutritional and Technological Properties of Wheat Proteins with Safety for Celiac Disease Patients. Nutrients (англ.). Т. 6, № 2. с. 575—590. doi:10.3390/nu6020575. ISSN 2072-6643. PMC 3942718. PMID 24481131. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  28. ↑ De Palma, Giada; Nadal, Inmaculada; Collado, Maria Carmen; Sanz, Yolanda (2009). Effects of a gluten-free diet on gut microbiota and immune function in healthy adult human subjects (PDF). British Journal of Nutrition. 102 (8): 1154—1160. doi:10.1017/S0007114509371767. PMID 19445821. Архів оригіналу (PDF) за 8 березня 2018. Процитовано 17 вересня 2020.
  29. ↑ а б Mendes, Fernanda Berti Rocha; Hissa-Elian, Adaucto; Abreu, Marilda Aparecida Milanez Morgado de; Gonçalves, Virgínica Scaff (2013-08). Review: dermatitis herpetiformis. Anais Brasileiros de Dermatologia. Т. 88, № 4. с. 594—599. doi:10.1590/abd1806-4841.20131775. ISSN 0365-0596. PMC 3760935. PMID 24068131. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  30. ↑ а б в Mulder, Chris J.J.; van Wanrooij, R.L.J.; Bakker, S.F.; Wierdsma, N.; Bouma, G. (2013). Gluten-Free Diet in Gluten-Related Disorders. Digestive Diseases (англ.). Т. 31, № 1. с. 57—62. doi:10.1159/000347180. ISSN 1421-9875. Архів оригіналу за 30 червня 2014. Процитовано 17 вересня 2020.
  31. ↑ а б в Antiga, Emiliano; Caproni, Marzia (2015-05). The diagnosis and treatment of dermatitis herpetiformis. Clinical, Cosmetic and Investigational Dermatology (англ.). с. 257. doi:10.2147/CCID.S69127. ISSN 1178-7015. PMC 4435051. PMID 25999753. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  32. ↑ Ciacci, Carolina; Ciclitira, Paul; Hadjivassiliou, Marios; Kaukinen, Katri; Ludvigsson, Jonas F; McGough, Norma; Sanders, David S; Woodward, Jeremy; Leonard, Jonathan N (2015-04). The gluten-free diet and its current application in coeliac disease and dermatitis herpetiformis. United European Gastroenterology Journal (англ.). Т. 3, № 2. с. 121—135. doi:10.1177/2050640614559263. ISSN 2050-6406. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  33. ↑ а б в Hadjivassiliou, Marios; Sanders, David D.; Aeschlimann, Daniel P. (22 квітня 2015). Gluten-Related Disorders: Gluten Ataxia. Digestive Diseases (англ.). Т. 33, № 2. с. 264—268. doi:10.1159/000369509. ISSN 0257-2753. Процитовано 17 вересня 2020.
  34. ↑ Mitoma, Hiroshi; Adhikari, Keya; Aeschlimann, Daniel; Chattopadhyay, Partha; Hadjivassiliou, Marios; Hampe, Christiane S.; Honnorat, Jérôme; Joubert, Bastien; Kakei, Shinji (2016-04). Consensus Paper: Neuroimmune Mechanisms of Cerebellar Ataxias. The Cerebellum (англ.). Т. 15, № 2. с. 213—232. doi:10.1007/s12311-015-0664-x. ISSN 1473-4222. PMC 4591117. PMID 25823827. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  35. ↑ Hadjivassiliou, M. (1 березня 2003). Gluten ataxia in perspective: epidemiology, genetic susceptibility and clinical characteristics. Brain. Т. 126, № 3. с. 685—691. doi:10.1093/brain/awg050. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 17 вересня 2020.
  36. ↑ Elli, Luca (2015). Non-celiac gluten sensitivity: Time for sifting the grain. World Journal of Gastroenterology (англ.). Т. 21, № 27. с. 8221. doi:10.3748/wjg.v21.i27.8221. ISSN 1007-9327. PMC 4507091. PMID 26217073. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  37. ↑ Hogg-Kollars, Sabine; Al Dulaimi, David; Tait, Karen; Rostami, Kamran (2014). Type 1 diabetes mellitus and gluten induced disorders. Gastroenterology and Hepatology from Bed to Bench. Т. 7, № 4. с. 189—197. ISSN 2008-2258. PMC 4185872. PMID 25289132. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 17 вересня 2020.
  38. ↑ Molina-Infante, Javier; Santolaria, Santos; Montoro, Miguel; Esteve, María; Fernández-Bañares, Fernando (2014-06). [Non-celiac gluten sensitivity: a critical review of current evidence]. Gastroenterologia Y Hepatologia. Т. 37, № 6. с. 362—371. doi:10.1016/j.gastrohep.2014.01.005. ISSN 0210-5705. PMID 24667093. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 17 вересня 2020.
  39. ↑ а б в Catassi, Carlo; Bai, Julio; Bonaz, Bruno; Bouma, Gerd; Calabrò, Antonio; Carroccio, Antonio; Castillejo, Gemma; Ciacci, Carolina; Cristofori, Fernanda (26 вересня 2013). Non-Celiac Gluten Sensitivity: The New Frontier of Gluten Related Disorders. Nutrients (англ.). Т. 5, № 10. с. 3839—3853. doi:10.3390/nu5103839. ISSN 2072-6643. PMC 3820047. PMID 24077239. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  40. ↑ а б в г д е ж и Volta, Umberto; Caio, Giacomo; De Giorgio, Roberto; Henriksen, Christine; Skodje, Gry; Lundin, Knut E. (2015-06). Non-celiac gluten sensitivity: A work-in-progress entity in the spectrum of wheat-related disorders. Best Practice & Research Clinical Gastroenterology (англ.). Т. 29, № 3. с. 477—491. doi:10.1016/j.bpg.2015.04.006. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  41. ↑ а б в г Fasano, Alessio; Sapone, Anna; Zevallos, Victor; Schuppan, Detlef (2015-05). Nonceliac Gluten Sensitivity. Gastroenterology (англ.). Т. 148, № 6. с. 1195—1204. doi:10.1053/j.gastro.2014.12.049. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  42. ↑ San Mauro Martín, Ismael (1 грудня 2014). ¿ES EL GLUTEN EL GRAN A GENTE ETIOPATOGENICO DE ENFERMEDAD EN EL SIGLO. NUTRICION HOSPITALARIA. № 6. с. 1203—1210. doi:10.3305/nh.2014.30.6.7866. ISSN 0212-1611. Процитовано 17 вересня 2020.
  43. ↑ Paira, Sergio O. (1994-03). Fibromyalgia associated with female urethral syndrome. Clinical Rheumatology. Т. 13, № 1. с. 88—89. doi:10.1007/bf02229872. ISSN 0770-3198. Процитовано 17 вересня 2020.
  44. ↑ Bressan, Paola; Kramer, Peter (29 березня 2016). Bread And Other Edible Agents Of Mental Disease (англ.). doi:10.5281/ZENODO.1004705. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  45. ↑ а б в Volta, Umberto; De Giorgio, Roberto; Caio, Giacomo; Uhde, Melanie; Manfredini, Roberto; Alaedini, Armin (2019-03). Nonceliac Wheat Sensitivity. Gastroenterology Clinics of North America (англ.). Т. 48, № 1. с. 165—182. doi:10.1016/j.gtc.2018.09.012. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  46. ↑ а б в Verbeke, K (February 2018). Nonceliac Gluten Sensitivity: What Is the Culprit?. Gastroenterology. 154 (3): 471—473. doi:10.1053/j.gastro.2018.01.013. PMID 29337156. Although intolerance to fructans and other FODMAPs may contribute to NCGS, they may only explain gastrointestinal symptoms and not the extraintestinal symptoms observed in NCGS patients, such as neurologic dysfunction, psychological disturbances, fibromyalgia, and skin rash.15 Therefore, it is unlikely that they are the sole cause of NCGS.
  47. ↑ Aziz, Imran; Hadjivassiliou, Marios; Sanders, David S. (2015-09). The spectrum of noncoeliac gluten sensitivity. Nature Reviews Gastroenterology & Hepatology (англ.). Т. 12, № 9. с. 516—526. doi:10.1038/nrgastro.2015.107. ISSN 1759-5045. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 17 вересня 2020.
  48. ↑ Scherf, K. A.; Brockow, K.; Biedermann, T.; Koehler, P.; Wieser, H. (2016-01). Wheat-dependent exercise-induced anaphylaxis. Clinical & Experimental Allergy (англ.). Т. 46, № 1. с. 10—20. doi:10.1111/cea.12640. Процитовано 17 вересня 2020.
  49. ↑ Hischenhuber, C.; Crevel, R.; Jarry, B.; Maki, M.; Moneret-Vautrin, D. A.; Romano, A.; Troncone, R.; Ward, R. (2006-03). Review article: safe amounts of gluten for patients with wheat allergy or coeliac disease. Alimentary Pharmacology and Therapeutics (англ.). Т. 23, № 5. с. 559—575. doi:10.1111/j.1365-2036.2006.02768.x. ISSN 0269-2813. Процитовано 17 вересня 2020.
  50. ↑ Pietzak M (Jan 2012). Celiac disease, wheat allergy, and gluten sensitivity: when gluten free is not a fad. JPEN J Parenter Enteral Nutr. 36 (1 Suppl): 68S—75S. doi:10.1177/0148607111426276. PMID 22237879.
  51. ↑ O'Farrelly, Cliona; O'Mahony, C.; Graeme-Cook, F.; Feighery, C.; McCartan, B. E.; Weir, D. G. (1991-11). Gliadin antibodies identify gluten-sensitive oral ulceration in the absence of villous atrophy. Journal of Oral Pathology and Medicine (англ.). Т. 20, № 10. с. 476—478. doi:10.1111/j.1600-0714.1991.tb00407.x. ISSN 0904-2512. Процитовано 17 вересня 2020.
  52. ↑ а б Ringvold, Amund; Øvergaard, Ralf G. (27 травня 2009). Increased IgA antibodies to gluten and gliadin in serum of persons with ocular pseudo-exfoliation. Acta Ophthalmologica Scandinavica (англ.). Т. 73, № 2. с. 171—172. doi:10.1111/j.1600-0420.1995.tb00662.x. Процитовано 17 вересня 2020.
  53. ↑ а б в Paul, Siba Prosad; Kirkham, Emily Natasha; Pidgeon, Sarah; Sandmann, Sarah (5 серпня 2015). Coeliac disease in children. Nursing Standard. 29 (49): 36—41. doi:10.7748/ns.29.49.36.e10022. ISSN 0029-6570. PMID 26243121.
  54. ↑ Rizwan, Mohammed Z.; Kerbus, Romy; Kamstra, Kaj; Keerthisinghe, Pramuk; Tups, Alexander (3 серпня 2023). Dietary wheat gluten induces astro‐ and microgliosis in the hypothalamus of male mice. Journal of Neuroendocrinology (англ.). doi:10.1111/jne.13326. ISSN 0953-8194. Процитовано 9 серпня 2023.
  55. ↑ Korn, Danna (2006). Living gluten-free for dummies. Hoboken, NJ: Wiley Pub. с. 14, 27—31.
  56. ↑ Hadjivassiliou, Marios; Chattopadhyay, Arup K.; Grünewald, Richard A.; Jarratt, John A.; Kandler, Rosalind H.; Rao, D. G.; Sanders, D. S.; Wharton, S. B.; Davies-Jones, G. A. B. (2007-04). Myopathy associated with gluten sensitivity. Muscle & Nerve (англ.). Т. 35, № 4. с. 443—450. doi:10.1002/mus.20709. Процитовано 17 вересня 2020.
  57. ↑ Peña, Amado Salvador; Rodrigo, Luis (7 листопада 2014). Celiac Disease and Non-Celiac Gluten Sensitivity. Celiac Disease and Non-Celiac Gluten Sensitivity. OmniaScience. с. 25—44. ISBN 978-84-942118-2-9.
  58. ↑ Sapone, Anna; Lammers, Karen M.; Mazzarella, Giuseppe; Mikhailenko, Irina; Cartenì, Maria; Casolaro, Vincenzo; Fasano, Alessio (2010). Differential Mucosal IL-17 Expression in Two Gliadin-Induced Disorders: Gluten Sensitivity and the Autoimmune Enteropathy Celiac Disease. International Archives of Allergy and Immunology (англ.). Т. 152, № 1. с. 75—80. doi:10.1159/000260087. ISSN 1423-0097. PMC 2956008. PMID 19940509. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  59. ↑ Genuis, Stephen J.; Lobo, Rebecca A. (2014). Gluten Sensitivity Presenting as a Neuropsychiatric Disorder. Gastroenterology Research and Practice (англ.). Т. 2014. с. 1—6. doi:10.1155/2014/293206. ISSN 1687-6121. PMC 3944951. PMID 24693281. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  60. ↑ Anderson, La (2007). Malignancy and mortality in a population-based cohort of patients with coeliac disease or ‘gluten sensitivity’. World Journal of Gastroenterology (англ.). Т. 13, № 1. с. 146. doi:10.3748/wjg.v13.i1.146. ISSN 1007-9327. PMC 4065872. PMID 17206762. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  61. ↑ van Heel, D A (16 лютого 2006). Recent advances in coeliac disease. Gut (англ.). Т. 55, № 7. с. 1037—1046. doi:10.1136/gut.2005.075119. ISSN 0017-5749. PMC 1856316. PMID 16766754. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  62. ↑ Catassi C, Bai J, Bonaz B, Bouma G, Calabrò A, Carroccio A, Castillejo G, Ciacci C, Cristofori F, Dolinsek J, Francavilla R, Elli L, Green P, Holtmeier W, Koehler P, Koletzko S, Meinhold C, Sanders D, Schumann M, Schuppan D, Ullrich R, Vécsei A, Volta U, Zevallos V, Sapone A, Fasano A (2013). Non-celiac gluten sensitivity: the new frontier of gluten related disorders. Nutrients (Review). 5 (10): 3839—3853. doi:10.3390/nu5103839. ISSN 2072-6643. PMC 3820047. PMID 24077239.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  63. ↑ Bittner, Cordula; Grassau, Britta; Frenzel, Karsten; Baur, Xaver (2008-03). Identification of wheat gliadins as an allergen family related to baker's asthma. Journal of Allergy and Clinical Immunology (англ.). Т. 121, № 3. с. 744—749. doi:10.1016/j.jaci.2007.09.051. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  64. ↑ Matsuo, H.; Dahlström, J.; Tanaka, A.; Kohno, K.; Takahashi, H.; Furumura, M.; Morita, E. (4 січня 2008). Sensitivity and specificity of recombinant ω-5 gliadin-specific IgE measurement for the diagnosis of wheat-dependent exercise-induced anaphylaxis: Specific IgE to recombinant ω-5 gliadin in patients with WDEIA. Allergy (англ.). Т. 63, № 2. с. 233—236. doi:10.1111/j.1398-9995.2007.01504.x. Процитовано 17 вересня 2020.
  65. ↑ Akagawa, Mitsugu; Handoyo, Tri; Ishii, Takeshi; Kumazawa, Shigenori; Morita, Naofumi; Suyama, Kyozo (2007-08). Proteomic Analysis of Wheat Flour Allergens. Journal of Agricultural and Food Chemistry (англ.). Т. 55, № 17. с. 6863—6870. doi:10.1021/jf070843a. ISSN 0021-8561. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  66. ↑ Mansueto P; Seidita A; D’Alcamo A; Carroccio A (2014). Non-Celiac Gluten Sensitivity: Literature Review. Journal of the American College of Nutrition (Review). 33 (1): 39—54. doi:10.1080/07315724.2014.869996. ISSN 0731-5724. PMID 24533607.
  67. ↑ Tonutti, Elio; Bizzaro, Nicola (2014-04). Diagnosis and classification of celiac disease and gluten sensitivity. Autoimmunity Reviews (англ.). Т. 13, № 4-5. с. 472—476. doi:10.1016/j.autrev.2014.01.043. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  68. ↑ Lundin KEA, Alaedini A, Non-celiac Gluten Sensitivity. In: Celiac Disease, An Issue of Gastrointestinal Endoscopy Clinics. Elsevier Health Sciences. 1 листопада 2012. ISBN 978-1-4557-4735-1. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 17 вересня 2020.
  69. ↑ Catassi, Carlo; Fasano, Alessio (2010-08). Celiac Disease Diagnosis: Simple Rules Are Better Than Complicated Algorithms. The American Journal of Medicine (англ.). Т. 123, № 8. с. 691—693. doi:10.1016/j.amjmed.2010.02.019. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 17 вересня 2020.
  70. ↑ а б в Mansueto, Pasquale; Seidita, Aurelio; D’Alcamo, Alberto; Carroccio, Antonio (2014-02). Non-Celiac Gluten Sensitivity: Literature Review. Journal of the American College of Nutrition (англ.). Т. 33, № 1. с. 39—54. doi:10.1080/07315724.2014.869996. ISSN 0731-5724. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  71. ↑ а б в г Czaja-Bulsa G (August 2014). Non coeliac gluten sensitivity - A new disease with gluten intolerance. Clinical Nutrition (Edinburgh, Scotland) (Review). 34 (2): 189—194. doi:10.1016/j.clnu.2014.08.012. PMID 25245857. See Table 2: Characteristics of gluten-dependent disorders.
  72. ↑ а б в Hadjivassiliou, M (1 травня 2002). Gluten sensitivity as a neurological illness. Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry. Т. 72, № 5. с. 560—563. doi:10.1136/jnnp.72.5.560. PMC 1737870. PMID 11971034. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  73. ↑ а б в Penagini, Francesca; Dilillo, Dario; Meneghin, Fabio; Mameli, Chiara; Fabiano, Valentina; Zuccotti, Gian (18 листопада 2013). Gluten-Free Diet in Children: An Approach to a Nutritionally Adequate and Balanced Diet. Nutrients (англ.). Т. 5, № 11. с. 4553—4565. doi:10.3390/nu5114553. ISSN 2072-6643. PMC 3847748. PMID 24253052. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  74. ↑ Comino, Isabel (2015). Role of oats in celiac disease. World Journal of Gastroenterology (англ.). Т. 21, № 41. с. 11825. doi:10.3748/wjg.v21.i41.11825. ISSN 1007-9327. PMC 4631980. PMID 26557006. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  75. ↑ National Institute for Health and Clinical Excellence. Clinical guideline 86: Recognition and assessment of coeliac disease. London, 2015.
  76. ↑ Boettcher, Erica and Ramesh K. Gandhi. «Celiac Disease.» Primary Care Reports, vol. 18, no. 12, Dec. 2012, pp. 153—167. EBSCOhost, http://search.ebscohost.com/login.aspx?direct=true&db=a9h&AN=83835158&site=ehost-live&scope=site.
  77. ↑ Molina-Infante, J.; Santolaria, S.; Sanders, D. S.; Fernández-Bañares, F. (2015-05). Systematic review: noncoeliac gluten sensitivity. Alimentary Pharmacology & Therapeutics (англ.). Т. 41, № 9. с. 807—820. doi:10.1111/apt.13155. Процитовано 17 вересня 2020.
  78. ↑ Gluten-free foodstuffs. EUR-Lex. 22 лютого 2011. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 січня 2015.
  79. ↑ Foods for people intolerant to gluten (gluten-free foods). European Commission. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  80. ↑ The Crossed Grain Symbol. Coeliac UK. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
  81. ↑ Licensing the Crossed Grain symbol. Association of European Coeliac Societies (AOECS). Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 12 січня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Розлади,_пов%27язані_з_глютеном&oldid=41529407