Розен Роман Романович

російський дипломат

Барон Роман Романович Розен (12 (24) лютого 1847, Ревель — 31 грудня 1921, Нью-Йорк) — російський дипломат, таємний радник, гофмейстер імператорського двору.

Розен Роман Романович
рос. Розен Роман Романович
Член Державної Ради Російської імперії
1911 — 1917
Посол Російської імперії в США
1904 — 1911
Попередник Артур Павлович Кассіні
Наступник Георгій Петрович Бахметев
9-й Посол Російської імперії в Японії
1902 — 28 січня 1904
Попередник Ізвольський Олександр Петрович
Наступник Георгій Петрович Бахметев
Посол Російської імперії в Греції
1 червня 1901 — 1902
Попередник Михайло Костянтинович Ону
Наступник Юрій Миколайович Щербачов
Посол Російської імперії в Сербії
1895 — 1897
Попередник Персіані Олександр Іванович
Наступник Ізвольський Олександр Петрович
Посланець Російської імперії в Мексиці
1890 — 1895
Попередник посада заснована
Наступник Вебер Карл Іванович
Народився 12 лютого 1847(1847-02-12)
Ревель, Російська імперія
Помер 31 грудня 1921(1921-12-31) (74 роки)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Відомий як дипломат, політик
Країна Російська імперія
Alma mater Училище правознавства і Тартуський університет
Батько Robert von Rosend
Діти Baroness Elizabeth Rosend
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня

Біографія ред.

Син статського радника, Естляндського віце-губернатора барона Романа Романовича (Robert Gottlieb) фон Розена (1790-?) та Єлизавети Захарівни Суханової, крім нього в сім'ї було троє синів: Віктор, Олександр і Григорій.

Навчався у Домській школі в Ревелі, потім у Дерптському університеті (Тарту, Естонія) та Петербурзькому училищі правознавства.

Службу розпочав у червні 1868 року у чині колезького секретаря у Міністерстві закордонних справ. У 1872—1875 роках — віце-консул в Йокогамі, потім секретар посольства (1877—1879) і повірений у справах у Токіо (1879—1883); у 1884—1890 роках — Генеральний консул у Нью-Йорку.

У квітні 1890 року проведений у дійсні статські радники.

Посланець та повноважний міністр у Мексиці (1890—1895), Сербії (1895—1897), Японії (1897—1899), Баварії (1899—1901), Греції (1901—1902) та США (1905—1911).

У Японії, 12 апреля 1898 року підписав із міністром закордонних справ країни бароном Нісі протокол із корейського питання (Протокол Нісі — Розена).

У квітні 1903 року був наділений чин гофмейстера Високого Двору. У 1903 році знову був призначений послом до Японії. Пророкував неминучість збройного конфлікту з Японією і, враховуючи її сили, наполягав на збільшенні російських гарнізонів у Маньчжурії та на зміцненні Порт-Артура. Влітку 1903 року рекомендував взяти Маньчжурію «під наш протекторат», оскільки посилилося проникнення туди японців. Хоча Розен отримував у відповідь на свої попередження різкі резолюції з міністерства, він продовжував наполегливо радити піти на поступки японцям у Кореї, щоб зміцнити становище Росії в Маньчжурії .

Коли почалася війна, Розен покинув Японію і був призначений послом у США. 1905 року під час мирних переговорів у Портсмуті був другим уповноваженим Росії. Активної участі у переговорах він, однак, не брав. С. Ю. Вітте писав із цього приводу: «він людина вихована, цілком джентльмен, не беручи будь-якої активної участі в переговорах, надавав мені в усьому повне сприяння».

У серпні 1911 року призначений до складу Державної Ради, перебував там присутнім членом.

Передбачив, що союз Росії з Францією та Англією неминуче залучить її до війни з Німеччиною, наслідки якої, навіть у разі поразки німців, будуть для Росії несприятливі[1].

У 1916 році у складі думської делегації їздив до Лондона, Парижа та Риму. Іноземна преса останніми днями Тимчасового уряду називав Розена кандидатом у міністри закордонних справ.

У 1918 році в Москві належав до відкритих германофілів, готових всім пожертвувати, аби німці звільнили країну від більшовиків.

Після революції емігрував до США. Співпрацював у щотижневому журналі «The Saturday Evening Post», де друкував свої мемуари «40 років у дипломатії». Загинув, потрапивши 31 грудня 1921 року у Нью-Йорку під автобус.

Був одружений з Єлизаветою Олексіївною Одинцовою; дочка Єлизавета.

Нагороди ред.

Праці ред.

  • Европейская политика России. — Пг., 1917. — 40 с.
  • Барон Роман Розенъ. Миръ или Война во чтобы то ни стало? Промедление Времени смерти безвозвратной подобно. — Петроград: Склад издания «Парус»,1917.
  • Forty years of Diplomacy. — George Allen & Unwin ltd. 1922.

Примітки ред.

  1. Гурко В. И. Черты и силуэты прошлого. — М.: «Новое литературное обозрение», 2000. — С. 362.

Література ред.

  • Кабанов Д. С., Кубышкин А. И., Сизоненко А. И. Его называли «Дипломатическая Кассандра». — Москва: Аванглион-принт, 2010.

Посилання ред.