Роговицьке князівство
Роговицьке князівство — невеличке удільне князівство 15-17 ст. у Великому князівстві Литовському (від 1569 — Речі Посполитій). Являло володіння на Волині з центром у замку Роговичі. Перебувало у власності гілки роду Ружинських.
| Ружинське князівство | ||||
| ||||
|
Герб | ||||
| Столиця | Роговичі | |||
| Мови | Староукраїнська | |||
| Релігії | Православ'я | |||
| Форма правління | Монархія | |||
| Князі | Михайло Іванович Ружинський | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | 1480-ті | |||
| - Ліквідовано | 1610 | |||
Історія ред.
У 1480-х роках Михайло Іванович, князь Ружинський отримав від короля привілей на Роговицький уділ. З огляду його невеличкий розмір фактично став невід'ємною частиною Ружинського князівства. З самого початку Роговицьке князівство не мало автономних прав як Ружинське. Після смерті князя Михайла Івановича Роговицьке князівство перебувало у спільному володінні його синів Іван, Василя та Федора, які вже значилися як князі ружинські та Роговицькі.
З огляду на незначні володіння та статки власники князівства фактично перейшли на службу великих магнатів та королів Речі Посполитої. Водночас 1570-х роках зазнало жорстоких нападів кримських татар. Це спонукало князів налагодити стосунки з запорозькими козаками (5 представників роду Ружинських були гетьманами козаків). В подальшому Роговицьке князівство фактично злилося з Ружинським, згадується лише в титулатурі.
Намагання здобути статки для розширення своїх володінь спонукали власників Ружинського уділу до участі в походах Лжедмитрія I і Лжедмитрія II. У 1610 році після смерті останнього представника Ружинських — князя Романа — Роговицьке князівство юридично припинило існування. Було розділено між Свірзькими, Костюшковичами, Набеляками.
Джерела ред.
- Яковенко Н. М. Українська шляхта кінця XIV до середини XVII ст. — К., 1993. — С. 282—283
- J. Tęgowski Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów Poznań-Wrocław 1999
- Гуртовий Г. Волинський Ружин і гетьмани Ружинські. — Луцьк: Надстир'я, 2003. — 60 с.