Ринда (від рос. рында) — полуденне биття суднового дзвона (три трикратних удари). Іноді риндою не зовсім правильно звуть і сам судновий дзвін.

Корабельний дзвін
Дзвін япоського фрегата «Юбарі»

Походження словаРедагувати

Поява слова «ринда» у значенні «биття суднового дзвона» пояснюється переінакшенням у російському флоті незрозумілого англійського вигуку «Ring the bell!» («Бий у дзвін!») на «Рынду бей!» («Ринду бий!»)[1][2].

Судновий дзвінРедагувати

Слово «ринда» часто уживається у значенні «дзвін на судні», але правильніша його назва — судновий (корабельний) дзвін. Основне його призначення — відбиття склянок (проміжків часу) і для подавання сигналу збору, також застосовується для пожежного сполоху, для подавання сигналів у тумані (замість туманної сирени). Традиція приписує відливати дзвін для кожного судна окремо, з назвою судна та роком відливання на корпусі.

ІсторіяРедагувати

Суднові дзвони з'явилися у XVI—XVII ст. Вважається, що корабельні дзвони походять від церковних: дзвін для моряків був річчю особливою і священною, слугував для захисту від злих духів. З плином часу він став символом, обличчям корабля. Не зважаючи на кількасотлітнє використовування суднових дзвонів, лише 1889 року Вашинґтонська Міжнародна конференція з мореплавства офіційно затвердила їх уживання на флоті. За традицією, всі судна досі мають власний дзвін, за винятком підводних човнів, суден на повітряній подушці, деяких невеликих катерів.

Відбивання склянокРедагувати

 
Відбивання склянок на американському військовому кораблі
Докладніше: Склянки

Відбивання склянок проводиться практично на всіх кораблях надводного флоту. Бити склянки судновим дзвоном — обов'язок вахтового.

  • 8:00 — вісім склянок (чотири здвоєних удари);
  • 8:30 — одна склянка (один удар);
  • 9:00 — дві склянки (один здвоєний удар);
  • 9:30 — три склянки (один здвоєний і один одинарний удар);
  • 10:00 — чотири склянки (два здвоєних удари);
  • 12:00 — ринда (три трикратних удари).

Після полудня починався новий лік склянок.

Звичаї і забобониРедагувати

 
Дзвін фрегата «Лютін», у будівлі страхової корпорації Ллойда

Оскільки дзвін завжди був священною річчю, душею судна, поводження з ним супроводжувалося низкою ритуалів. Моряки завжди були дуже марновірними людьми, багато моряцьких забобонів пов'язано з судновими дзвонами.

  • Дзвін прийнято держати завжди начищеним до блиску.
  • Дзвін на судні міняти не прийнято, якщо судно міняє назву (наприклад, при зміні прапора), на ньому залишається дзвін зі старою назвою.
  • У Франції під час спускання судна на воду всі його приміщення обходять, дзвонячи у дзвін.
  • Дзвін, який дзвонив сам по собі, вважався поганим передвістям.
  • Поганою прикметою також було розколоти або зіпсувати дзвін.
  • На цвинтарі поблизу Лендз-Енда (Велика Британія) існує могила капітана, який не побажав покинути свій корабель і пішов під воду під дзвоніння корабельного дзвона. Кажуть, що там можна почути удари дзвона, що йдуть з-під землі.
  • Корабель, що везе крадені дзвони, не добереться до порту призначення (втім, це не поширювалося на воєнні трофеї).
  • Якщо на судні під час плавання народжувалася дитина, її хрестили під калатання дзвона, а іноді його навіть використовували замість хрестильної купелі.

ІншеРедагувати

  • Ринда-булінь — плетений з кнопом на кінці трос, за допомогою якого приводять у дію било дзвона. Є найкоротшою снастю на судні[3].
  • Невеличкі суднові дзвони популярні як сувеніри і прикраса інтер'єру.
  • До сплаву корабельних дзвонів XVIII—XIX ст. для м'якості звучання додавали золото і срібло. Існують навіть дзвони, виплавлені з монет, награбованих піратами.
  • Дзвін, знятий з затонулого корабля «Лютін», висить у будівлі страхової корпорації Ллойда. Колись він оголошував однократним ударом погані вісті про судна, застраховані у Ллойда, двома ударами — щасливе прибуття запізнілих суден до порту. Тепер він дзвонить тільки з надзвичайних нагод (загибель «Титаніка», теракти у США 2001 року). Цікаво, що назва, відлита на дзвоні, зовсім не Lutine, а St. Jean («Св. Йоанн»). Це могло статися тому, що під час будування кораблеві змінили ім'я, залишивши дзвін зі старою назвою.
  • Удар суднового дзвона слугує звуковою заставкою фільмів Одеської кіностудії.

Інші значення слова «ринда»Редагувати

Засіб сигналізаціїРедагувати

Докладніше: Сполох

Риндою іноді зовуть примітивний засіб пожежної сигналізації — пожежне клепало, підвішену залізничну рейку («пожежна ринда»), переносячи на неї неточну назву суднового дзвона[4][5].

ПосадаРедагувати

  • У Московському царстві XVI—XVII ст. риндою звався почесний царський охоронець. Це слово вважається не зв'язаним за походженням з морським терміном.

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Рында // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  3. Самойлов К. И. Рында-булинь // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  4. По ком звонит рында [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Київ в диму. Винна сусідська хата?. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 25 грудня 2014. 

ДжерелаРедагувати