Відкрити головне меню

Римша Андрій
Народився 1550(1550)
село Пенчин, біля Новогрудка
Помер після 1595
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Діяльність поет, перекладач
Мова творів руська, польська і латина
Жанр панегірик
Magnum opus Q14917044?

Commons-logo.svg  CMNS: Римша Андрій на Вікісховищі

Ри́мша Андрі́й (близько 1550(1550), с. Пенчин біля Новогрудка — після 1595) — білоруський поет-панегірист і перекладач другої половини XVI століття. Писав старобілоруською, польською та латинською мовами.

РодинаРедагувати

Народився в шляхетській родині. Вірогідно походив від новогрудського боярина Олехни Римшича, який жив на початку XVI століття і котрий в 1503 році заповідав десятину з Пенчина костелові в Полонці.

ОсвітаРедагувати

Кар'єраРедагувати

Вірогідно з 1572 року служив як солдат у тогочасного Литовського польного гетьмана Христофора Радзивілла званого Перуном. Під його керівництвом в 1579—1581 роках брав участь в військових кампаніях Стефана Баторія на Інфлянтах (частина території середньовічної Лівонії). Під час псковської військової кампанії з серпня по листопад 1581 року брав участь у виправі по тилах Великого князівства Московського.

Після закінчення військових дій Римша залишався і в подальшому на службі у Радзивіллів, зокрема в листопаді 1582 року брав участь в урочистостях, які проходили в Турці, з нагоди шлюбу свого патрона з слуцькою княжною Катериною з Тенчиньських. Ця подія, а також попередні славні військові заслуги «Перуна», починаючи з 1572 року, описав Римша в великій лицарській поемі під назвою Deketeros akroama, to jest dziesięćroczna powieść wojennych spraw oświeconego książęcia i pana, pana Krzysztofa Radziwiłła… (Wił. 1585). Цей твір, який складався з майже 2200 віршів, був завершений восени 1583 року. Римша присвятив його своєму патрону і пізніше видав власним коштом. Завдяки поміткам на берегах ця поема може вважатись певною мірою і щоденником, особливо це стосується детально описаної диверсійної виправи в 1581 році. Це був найбільш вдалий і безсумнівно найбільший з чотирьох тогочасних епічних творів, присвячених цій історичній події.

У нагороду за вірну службу Христофор Радзивілл підтверджуючи 1 травня 1589 року магдебурзький привілей для Біржай назначив Римшу на довічного войта. Як наділ він отримав фільварк і доходи від міста, які належали войтовству за виконувані ним функції.

Був прибічником кальвінізму. Мав зв'язки з острозькою школою. Брав участь у воєнних походах. З 1585 р. жив у Вільні. Видавав свої твори в друкарні Мамоничів.

ТворчістьРедагувати

 
Панегірик на герб Л. Сапіги у «Статуті», 1588.

Автор «Хронології» — віршованого пояснення назв місяців церковнослов'янською, гебрейською й старобілоруською мовами, виданої Іваном Федоровим 5 травня 1581 року в Острозі («которогося месеца што за старых веков дЂело короткое описаніе»); перше друковане видання віршованого твору, епіграм й од на герби Л.Сапіги (у «Статуті», 1588), Ф.Скумина (в «Апостолі», Вільна 1591) й інших; розповіді про воєнні дії князя К.Радзівіла (1585).

Перекладав з латинської мови, зокрема, переклав на польську великий твір паломника до Єрусалима Анзельма Поляка «Terre sancte et urbis Hierusalem de scripcio fratris Anselmi ordinis Minorum de observantia» (Краків, 1512; 1517; 1519) під заголовком «Chronographia, albo topographia, to jest osobliwe a okolne opisanie ziemie swientej…» (Вільно, 1595). Цю працю в XVII ст. було перекладено в Москві російською мовою.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати