Рильський повіт
Рильський повіт (рос. Рыльский уезд) — адміністративно-територіальна одиниця Російського царства, Російської імперії та РРФСР. Повіт входив до складу: Бєлгородської губернії (1727-1779), Курського намісництва (1779-1796) і Курської губернії (1796-1928). Повітовим центром було місто Рильськ.
| Рильський повіт | ||||
_(1893).png) | ||||
 | ||||
| Губернія | Курська губернія, Чернігівська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Рильськ | |||
| Площа | 3 805 км² (1926) | |||
_schematic.png)
Історія
ред.Як адміністративно-територіальна одиниця Рильський повіт відомий з XVI ст. Повіт був наступником Рильського князівства, ліквідованого Василієм III 1523 року. Центром повіту було місто Рильськ (відоме з 1152 року). У XVI-XVII століттях Рильський повіт був самостійною адміністративно-територіальною одиницею, керованою намісником або воєводою.[1]
В ході обласної реформи Петра I в 1708 році повіт був скасований, а місто Рильськ увійшло до складу Київської губернії.[2]
У 1719 році губернії були поділені на провінції. Було утворено Рильський дистрикт Севської провінції Київської губернії.
У 1727 році зі складу Київської губернії було виділено Бєлгородську губернію, що складалася з Бєлгородської, Орловської та Севської провінцій. Дистрикти були перейменовані на повіти. Рильський повіт увійшов до складу Севської провінції Бєлгородської губернії.
У 1779 році Бєлгородська губернія була поділена на Курське та Орловське намісництва. Рильський повіт, територію якого було зменшено, увійшов до складу Курського намісництва.
У 1797 році Курське намісництво було замінено на Курську губернію. Повіти були укрупнені. До Рильського повіту було приєднано територію скасованого Льговського повіту.
У 1802 повіти було подрібнено. Відновлено Льговський повіт, крім того, частина території Рильського повіту відійшла до відтвореного Дмитрівського повіту. Разом з тим, до Рильського повіту було приєднано частини Суджанського і Путивльського повітів, тому, загальна площа (у порівнянні з 1797 роком) змінилася незначно.
З 1802 по 1918 межі Рильського повіту існували без значних змін.
Протягом 21 року рильським повітовим ватажком дворянства був Васьянов Іван Васильович (1819-1894), він голова рильської земської управи — товариш М. Н. Каткова за університетом, автор публіцистичних статей у «Російському віснику».[3]
Під час громадянської війни в 1918-1919 місто Рильськ і територія Рильського повіту неодноразово переходили від однієї з ворожих сторін до іншої. З серпня по листопад 1918 року Рильськ було окуповано німецькими військами. У серпні 1919 року повіт був захоплений Добровольчою армією Денікіна, а листопаді 1919 року перейшов до рук Червоної Армії.
У період між 1918 і 1924 роками багаторазово переглядався склад і назви волостей і сільрад, що входили в повіт.
Рішенням Президії ВЦВК від 12 травня 1924 року до складу Рильського повіту увійшла територія Путивльського повіту, а також частина Дмитрівського повіту.
16 жовтня 1925 року згідно з обміном територій між РРФСР та УРСР територія колишнього Путивльського повіту (без Крупецької волості) була відокремлена від Рильського та відійшла до УРСР.
У 1928 році, у зв'язку з переходом з губернського на обласний, окружний і районний поділ, Рильський повіт було скасовано. На території колишніх Рильського та Льговського повітів було утворено Льговську округу, що увійшла до складу Центрально-Чорноземної області. Округу було поділено на 11 районів і створено Рильський район.
Географія
ред.За даними на 1897 рік Рильський повіт поділявся на 16 волостей і займав площу 259792 десятини, включаючи землі, що розташовані під річками та озерами. Найбільшою за розміром була Благодатенська волость, а найменшою — Студенокська. У Рильський повіт входили великі села: Глушково, Званне, Кобилки, Тьоткіне, Коренево. [4]
| № п/п | Волость | Волостний центр | Число поселень | Населення |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Амоньська | с. Амонь | 21 | 8890 |
| 2 | Благодатненська | с. Благодатне | 13 | 9843 |
| 3 | Бобровська | с. Боброво | 18 | 7295 |
| 4 | Волобуєвська | с. Волобуєво | 16 | 6553 |
| 5 | Глушковська | с. Глушково | 2 | 9747 |
| 6 | Кобильська | с. Кобилки | 4 | 7971 |
| 7 | Коровяківська | с. Коровяківка | 9 | 11452 |
| 8 | Костровська | с. Кострова | 34 | 7557 |
| 9 | Кульбакинська | с. Кульбаки | 8 | 8717 |
| 10 | Марковська | с. Марково | 10 | 6027 |
| 11 | Низовцевська | с. Низовцеве | 25 | 6283 |
| 12 | Петровська | с. Петровське | 19 | 7226 |
| 13 | Снагостьская | с. Снагость | 7 | 10652 |
| 14 | Студенокська | с. Студенок | 9 | 5506 |
| 15 | Толпінська | с. Толпіно | 9 | 6890 |
| 16 | Тьоткінська | с. Тьоткіно | 3 | 6188 |
Волості Рильського повіту станом на 1922: [5]
- Амонська
- Благоденська
- Бобровська
- Бегошанська
- Волобуївська
- Глушковська
- Кобильська.
- Коренівська
- Коров'яківська
- Костровський
- Кульбакінська
- Марківська
- Надійська
- Низовцевська
- Петрівська
- Снагостьська
- Студенівська
- Сухінівська
- Тьоткінська
Населення
ред.Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в Рильському повіті проживало 164 368 особи. З них рідною мовою 68,5% назвали російську, 31,0% українську, 0,2% їдиш, 0,2% білоруську, 0,1% польську та 0,1% німецьку[6].
Примітки
ред.- ↑ Раздорский, А. И. Предисловие // Князья, наместники и воеводы Курского края XI-XVIII вв. — Курск : Регион-Пресс, 2004. — 125 с. — ISBN 5-86354-067-2.
- ↑ Указ об учреждении губерний и о росписании к ним городов
- ↑ [Российский архив. — М., ТРИТЭ «Московский архив», 1994, с.272 ]
- ↑ Курск дореволюционный. Н.Н.Чалых. Рыльск. История с древнейших времён до конца XX века. Развитие культуры и сферы образования в городе Рыльске. old-kursk.ru. Процитовано 25 січня 2021.
- ↑ Сборник губерний, уездов и волостей 1922 г. www.personalhistory.ru. Процитовано 25 січня 2021.
- ↑ Demoscope Weekly - Annex. Statistical indicators reference. www.demoscope.ru. Процитовано 29 червня 2022.