Рильський повіт (рос. Рыльский уезд) — адміністративно-територіальна одиниця Російського царства, Російської імперії та РРФСР. Повіт входив до складу: Бєлгородської губернії (1727-1779), Курського намісництва (1779-1796) і Курської губернії (1796-1928). Повітовим центром було місто Рильськ.

Рильський повіт
Герб повітового центру
Губернія Курська губернія, Чернігівська губернія
Центр Рильськ
Площа 3 805 км² (1926)
Карта Рильського повіту у складі Курської губернії РРФСР (з 1924 до 1928 рр.)

Історія ред.

Як адміністративно-територіальна одиниця Рильський повіт відомий з XVI ст. Повіт був наступником Рильського князівства, ліквідованого Василієм III 1523 року. Центром повіту було місто Рильськ (відоме з 1152 року). У XVI-XVII століттях Рильський повіт був самостійною адміністративно-територіальною одиницею, керованою намісником або воєводою.[1]

В ході обласної реформи Петра I в 1708 році повіт був скасований, а місто Рильськ увійшло до складу Київської губернії.[2]

У 1719 році губернії були поділені на провінції. Було утворено Рильський дистрикт Севської провінції Київської губернії.

У 1727 році зі складу Київської губернії було виділено Бєлгородську губернію, що складалася з Бєлгородської, Орловської та Севської провінцій. Дистрикти були перейменовані на повіти. Рильський повіт увійшов до складу Севської провінції Бєлгородської губернії.

У 1779 році Бєлгородська губернія була поділена на Курське та Орловське намісництва. Рильський повіт, територію якого було зменшено, увійшов до складу Курського намісництва.

У 1797 році Курське намісництво було замінено на Курську губернію. Повіти були укрупнені. До Рильського повіту було приєднано територію скасованого Льговського повіту.

У 1802 повіти були розукрупнені. Відновлено Льговський повіт, крім того, частина території Рильського повіту відійшла до відтвореного Дмитрівського повіту. Разом з тим, до Рильського повіту було приєднано частини Суджанського і Путивльського повітів, тому, загальна площа (у порівнянні з 1797 роком) змінилася незначно.

З 1802 по 1918 межі Рильського повіту існували без значних змін.

Протягом 21 року рильським повітовим ватажком дворянства був Васьянов Іван Васильович (1819-1894), він голова рильської земської управи — товариш М. Н. Каткова за університетом, автор публіцистичних статей у «Російському віснику».[3]

Під час громадянської війни в 1918-1919 місто Рильськ і територія Рильського повіту неодноразово переходили від однієї з воюючих сторін до іншої. З серпня по листопад 1918 року Рильськ було окуповано німецькими військами. У серпні 1919 року повіт був захоплений Добровольчою армією Денікіна, а листопаді 1919 року перейшов до рук Червоної Армії.

У період між 1918 і 1924 роками багаторазово переглядався склад і назви волостей і сільрад, що входили в повіт.

Рішенням Президії ВЦВК від 12 травня 1924 року до складу Рильського повіту увійшла територія Путивльського повіту, а також частина Дмитрівського повіту.

16 жовтня 1925 року згідно з обміном територій між РРФСР та УРСР територія колишнього Путивльського повіту (без Крупецької волості) була відокремлена Рильського та відійшла до УРСР.

У 1928 році, у зв'язку з переходом з губернського на обласний, окружний і районний поділ, Рильський повіт був скасований. На території колишніх Рильського та Льговського повітів було утворено Льговський округ, що увійшов до складу Центрально-чорноземної області. Округ був поділений на 11 районів. Було створено Рильський район.

Географія ред.

Склад (волості) ред.

За даними на 1897 рік Рильський повіт поділявся на 16 волостей і займав площу 259792 десятини, включаючи землі, що розташовані під річками та озерами. Найбільшою за розміром була Благодатенська волость, а найменшою — Студенокська. У Рильський повіт входили великі села: Глушково, Званне, Кобилки, Тьоткіне, Коренево. [4]

№ п/п Волость Волостний центр Число поселень Населення
1 Амоньська с. Амонь 21 8890
2 Благодатненська с. Благодатне 13 9843
3 Бобровська с. Боброво 18 7295
4 Волобуєвська с. Волобуєво 16 6553
5 Глушковська с. Глушково 2 9747
6 Кобильська с. Кобилки 4 7971
7 Коровяківська с. Коровяківка 9 11452
8 Костровська с. Кострова 34 7557
9 Кульбакинська с. Кульбаки 8 8717
10 Марковська с. Марково 10 6027
11 Низовцевська с. Низовцеве 25 6283
12 Петровська с. Петровське 19 7226
13 Снагостьская с. Снагость 7 10652
14 Студенокська с. Студенок 9 5506
15 Толпінська с. Толпіно 9 6890
16 Тьоткінська с. Тьоткіно 3 6188


Волості Рильського повіту станом на 1922: [5]

  • Амонська
  • Благоденська
  • Бобровська
  • Бегошанська
  • Волобуївська
  • Глушковська
  • Кобильська.
  • Коренівська
  • Коров'яківська
  • Костровський
  • Кульбакінська
  • Марківська
  • Надійська
  • Низовцевська
  • Петрівська
  • Снагостьська
  • Студенівська
  • Сухінівська
  • Тьоткінська

Населення ред.

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в Рильському повіті проживало 164 368 особи. З них рідною мовою 68,5% назвали російську, 31,0% українську, 0,2% їдиш, 0,2% білоруську, 0,1% польську та 0,1% німецьку[6].

Примітки ред.

  1. Раздорский, А. И. Предисловие // Князья, наместники и воеводы Курского края XI-XVIII вв. — Курск : Регион-Пресс, 2004. — 125 с. — ISBN 5-86354-067-2.
  2. Указ об учреждении губерний и о росписании к ним городов
  3. [Российский архив. — М., ТРИТЭ «Московский архив», 1994, с.272 ]
  4. Курск дореволюционный. Н.Н.Чалых. Рыльск. История с древнейших времён до конца XX века. Развитие культуры и сферы образования в городе Рыльске. old-kursk.ru. Процитовано 25 січня 2021.
  5. Сборник губерний, уездов и волостей 1922 г. www.personalhistory.ru. Процитовано 25 січня 2021.
  6. Demoscope Weekly - Annex. Statistical indicators reference. www.demoscope.ru. Процитовано 29 червня 2022.