Реце́сія (лат. Recessus — відступ) — термін макроекономіки, фаза економічного циклу під час якої відбувається загальне зниження економічної активності.[1][2] Зазвичай рецесії трапляються під час загального зниження витрат (несприятливого шоку попиту[en]). Це може спричинюватися різними подіями, наприклад фінансовими кризами, шоком зовнішньої торгівлі, несприятливим шоком пропозиції[en], пандемією чи лусканням економічної бульбашки. Характеризується нульовим ростом валового національного продукту (ВНП) (стагнація) чи його падінням протягом більше ніж півроку.

Рецесія найчастіше веде до масових падінь індексів на біржі. Як правило, економіка однієї країни залежить від економіки інших країн, тому економічний спад в тій чи іншій країні може призвести до спаду економік в інших країнах і навіть до краху на світових біржах (див. Чорний четвер). Рецесії притаманні також багато інших ознак циклічних криз, наприклад, зростання безробіття.

Від того, які чинники є початком фази спаду в економіці, виділяють три типи рецесії:

  • викликана впливом незапланованих та дуже глибоких змін ринкових умов. Це може бути війна або різка зміна світових цін на природні ресурси, в основному — на нафту. Небезпека такої рецесії полягає в тому, що її важко передбачити.
  • зумовлена політичним або психологічним характером. Це може бути зниження рівня довіри споживачів або зростаючу невпевненість серед підприємців або інвесторів.
  • виникає, коли втрачається економічна рівновага, і відбувається стрімке зростанням боргів та падінням котирувань на ринках капіталів і акцій.

ВизначенняРедагувати

У статті 1974-го року в газеті The New York Times, член комісії Бюро статистики праці США Джуліус Шіскін запропонував кілька емпіричних правил для визначення рецесії, одним з яких було "два послідовні квартали від'ємного росту ВВП".[3] З часом, інші визначення були забуті. Деякі економісти, надають перевагу визначенню "1.5-2% зростання безробіття за 12 місяців.[4]

В США, Комітет датування економічних циклів Національного бюро економічних досліджень (NBER) вважається авторитетною інстанцією для датування рецесій в США. NBER визначає еконмічну рецесію як: "значне зниження економічної активності що зачіпає всю економіку і триває більше ніж кілька місяців, зазвичай відчутне через реальний ВВП, реальний дохід, зайнятість, промислове виробництво, та гуртово-роздрібну торгівлю".[5] Загалом, вчені, економісти, політики і бізнесмени використовують для датування початку і кінця рецесії визначення NBER.

В Сполученому Королівстві, рецесії визначаються як два послідовні квартали від'ємного економічного зростання, виміряні як поквартальні[en] показники реального ВВП з поправкою на інфляцію.[6][7]

АтрибутиРедагувати

Рецесія має багато атрибутів які можуть проявлятись одночасно, і включають зниження метрик економічної активності, таких як споживання, інвестиції, витрати держави, та загальний експорт. Ці метрики відображають чинники такі як рівень зайнятості і кваліфікації працівників, темпи накопичення заощаджень домогосподарствами, інвестиційні рішення корпорацій, відсоткові ставки, демографічну ситуацію та політики урядку.

Економіст Річард Ку[en] пише що при ідеальних умовах, економіка країни повинна мати сектор домогосподарств як чистих заощаджувачів, а корпоративний сектор[en] як чистих позичальників, з майже збалансованим державним бюджетом і торговельним балансом близьким до нуля.[8][9] Коли ці зв'язки розбалансовуються, в країні може розвинутись рецесія, або утворитись тиск у сторону рецесії в іншій країні. Часто політичні реакції обираються так щоб повернути економіку назад до цього ідеального балансу.

Важка (ВВП знижене на 10%) або довга (три-чотири роки) рецесія називається економічною депресією, хоча дехто вважає що її причини і шляхи виходу з неї можуть відрізнятися.[4]

Тип або форма рецесіїРедагувати

Економісти іноді використовують неформальні терміни для того щоб позначити різні форми рецесії[en], такі як V-подібна[en], U-подібна[en], L-подібна[en] та W-подібна[en] рецесії.

В США, v-подібна рецесія, або різкий короткий спад після якого відбулося швидке відновлення траплялася в 1954-му і 1990–91 роках. U-подібна (тривалий спад) в 1974–75, а W-подібні, або подвійні рецесії - в 1949 та 1980–82. Рецесія в Японії 1993–94-тих років була U-подібною, а зниження активності протягом 8 з 9 кварталів у 1997–99-тих роках можна описати як L-подібну. Корея, Гонконг та південно-східна Азія пережили U-подібну рецесію в 1997–98-тих роках, хоча вісім послідовних кварталів спаду в Тайланді варто віднести до L-подібної.[10]

Психологічний аспектРедагувати

Рецесії пливають на впевненість. Наприклад, якщо компанії очікують зниження економічної активності, вони можуть зменшити наймання нових співробітників і економити гроші замість того щоб інвестувати. Такі очікування створюють низхідний цикл що посилює сам себе, і спричинює або погіршує рецесію.[11] Впевненість споживачів - це одна з метрик що використовується для оцінки економічних настроїів.[12] Для опису психологічних факторів що становлять підгрунтя економічної активності часом використовують термін "тваринний дух[en]". Економіст Роберт Джеймс Шиллер писав, що термін "...стосується також почуття довіри яке ми маємо одне до одного, нашого відчуття справедливосі в економічних угодах, та нашого відчуття поширення корупції і зловживань. Коли тваринний дух спадає, споживачі не хочуть витрачати, а бізнеси не хочуть ризикувати капіталом аби наймати людей."[13]

Рецесія бухгалтерського балансуРедагувати

Високий рівень боргових зобов'язань або лускання бульбашки нерухомості чи фінансової бульбашки може спричинити рецесію яка називається "рецесією бухгалтерського балансу". Вона стається коли багато споживачів або корпорацій сплачують борг (тобто по суті заощаджують) замість того щоб витрачати або інвестувати, що сповільнює економіку. Термін бухгалтерський баланс, запозичений з бухгалтерського обліку, де стверджується що активи завжди повинні дорівнювати сумі зобов'язань плюс власний капітал. Якщо ціни активів впадуть нижче суми боргу створеного щоб їх купити, значить власний капітал стане від'ємним, що означатиме що споживач чи корпорація неплатоспроможні. Економіст Пол Кругман в 2014-му році писав що "найкраща робоча гіпотеза полягає в тому що фінансова криза була лише маніфестацією ширшої проблеми надмірного боргу - тобто була так званою "рецесією бухгалтерського балансу"". На погляд Кругмана, такі кризи потребують стратегію зменшення боргу разом з збільшенням витрат уряду для усунення спаду спричиненого приватним сектором економіки при сплаті боргу.[14]

Пастка ліквідностіРедагувати

Пастка ліквідності - це кейнсіанська теорія про те що може розвинутись ситуація коли відсоткові ставки знижуються майже до нуля (політика нульової відсоткової ставки[en]) і все одно не стимлювати економіку достатньо ефективно. В теорії, нульові відсоктові ставки за кредитами мають змушувати фірми і споживачів позичати і витрачати. Щоправда, якщо забагато людей чи корпорацій сфокусуються на заощадженнях для виплати боргу замість витрат, нижчі відсоткові ставки матимуть менший ефект на інвестиції і поведінку споживачів; зниження відсоткових ставок можна порівняти з "штовханням мотузкою[en]". Економіст Пол Кругман описав рецесію 2009-го року в США і втрачене десятиліття Японії[en] як пастки ліквідності. Одним з засобів проти пастки ліквідності є розширення пропозиції грошей через кількісне пом'якшення, чи інші методи в яких гроші друкуються для покупки активів, таким чином створюючи інфляційні очікування і змушуючи тих хто накопичили заощадження знову почати їх витрачати. Урядове стимулювання витрат і меркантильні політики для стимуляції експорту і зменшення імпорту є іншими методами для стимулювання попиту.[15] В березні 2010-го Пол Кругман оцінював що розвинені країни, які загалом представляють 70% частки світового ВВП потрапили у пастку ліквідності.[16]

Парадокс заощаджень та зменшення важеляРедагувати

Поведінка, що є оптимальною для окремої особи (наприклад, заощаджувати під час несприятливих економічних умов), може бути згубною якщо забагато осіб будуть поводитись подібно, тому що в кінцевому рахунку витрати однієї людини - це дохід іншої людини. Занадто велика кількість споживачів які одночасно намагаються заощадити (або виплатити борг) називається парадоксом заощаджень і може спричинити або поглибити рецесію. Економіст Хайман Мінські також описував "парадокс зменшення важеля" коли фінансові установи які мають занадто великий фінансовий важіль (співвідношення боргу до власного капіталу) не можуть змешити цей важіль без одночасного значного зменшення ціни їх активів.[17]

Протягом квітня 2009, голова Федеральної резервної системи США Джанет Єллен обговорювала ці парадокси: "Як тільки вдарила ця величезна кредитна криза[en], не потрібно було довго чекати того як ми потрапили в рецесію. Рецесія, в свою чергу поглибила кредитну книзу, бо попит і рівень працевлаштування знизились, а кредитні втрати фінансових установ підскочили. Справді, нас затисло в лещатах саме цієї несприятливої петлі зі зворотнім зв'язком більш ніж на рік. Процес зменшення важіля в бухгалтерських балансах поширився на майже кожну галузь економіки. Споживачі відкладали покупки, в першу чергу довговічних товарів, щоб накопичити заощадження. Бізнеси скасовували заплановані інвестиції і звільняли робітників щоб зекономити гроші. А фінансові установи зменшували активи щоб щоб закріпити капітал і збільшити шанси пережити поточний шторм. Знову ж таки, Мінський розумів цю динаміку. Він казав про парадокс зменшення важеля, при якому застережні заходи які можуть бути розумними для окремої людини чи фірми, і які справді є необхідними для повернення економіки до нормального стану, тим не менш, завдають лиха економіці в цілому."[17]

ПровісникиРедагувати

Дії урядуРедагувати

Більшість мейнстрімних економістів вважають що рецесії спричинюються недостатнім сукупним попитом, і підтримують використання під час рецесій еспансіоністської макроекономічної політики. Стратегії яким надають перевагу для виводу економіки зі стану рецесії залежать від того якій економічній школі слідують політики. Монетаристи оберуть використання еспансіоністської монетарної політики, а Кейнсіанці будуть пропагувати збільшення державних видатків з метою розпалити економічне зростання. економісти орієнтовані на пропозицію[en] можуть запропонувати зменшення податків для стимулювання інвестицій капіталу. Коли відсоткові ставки досягають межі в нуль відсотків, звичайні монетарні політики не застосовні і уряд мусить використовувати інші заходи для стимуляції відновлення. Кейнсіанці аргументують, що фіскальна політика - скорочення податків, або збільшення урядових витрат працює коли монетарна політика не працює. Витрати є ефективнішими тому що в них більший мультиплікатор, але зменшення податків дає швидший ефект.

Наприклад, у грудні 2010-го року, Пол Кругман писав що значні, постійні урядові витрати необхідні бо домогосподарства з боргами[en] виплачували борг і не мали змоги нести економіку США як вони робили це раніше: "Корінь теперішніх проблем лежить в боргу, який американські сім'ї накопичили протягом житлової бульбашки ери Буша... американці що сидять глибоко в боргах, не тільки не можуть витрачати так як вони звикли, вони мають сплачувати борги які вони накопичили в часи бульбашки. Це могло би бути в порядку, якби хтось інший цим зайнявся. Але, насправді відбувається так, що деякі люди витрачають набагато менше, в той час як ніхто не витрачає більше - і це переходить на депресивну економіку і високе безробіття. В цій ситуації уряд має витрачати більше поки приватний сектор витрачає менше, підтримуючи рівень працевлаштування поки борги виплачуються. І ці урядові витрати мають бути тривалими..."[18]


НаслідкиРедагувати

БезробіттяРедагувати

Безробіття стає особливо високим протягом рецесії. Багато неокласичних економістів стверджують що існує природний рівень безробіття, різниця якого з поточним рівнем безробіття може використовуватись для обчислення розміру діри в ВВП. Іншими словами, рівень безробіття ніколи не досягає 0 відсотків, а тому не є негативним показником здоров'я економіки, поки він не перевищує "природній рівень", після чого він напряму впливає на зменшення внутрішнього валового продукту.[19]

Повністю вплив рецесії на рівень зайнятості може не відчуватись протягом кількох кварталів. Дослідження в Британії показали що низькокваліфіковані, малоосвідчені працівники і молодь є найбільш вразливими до безробіття під час спаду.[20] Після рецесій в Британії в 1980-тих та 1990-тих роках, знадобилося аж 5 років для того щоб рівень безробіття знизився до початкових рівнів[21]

БізнесРедагувати

Продуктивність[en] спадає на перших етапах рецесії, а потім знову зростає через закриття слабших компаній. Різко зростає різниця в рівнях прибутку між різними фірмами.

Рецесії також дають нагоди для антиконкурентних[en] злиттів, які негативно впливають на економіку загалом: тимчасове припиненні дії антимонопольного законодавства в США в 1930-тих роках могло продовжити Велику Депресію.[21]

Соціальні наслідкиРедагувати

Рівень життя людей що працюють за зарплату не зазнає більшого впливу ніж рівень життя тих хто живе на соціальному забезпеченні. Втрата роботи має негативний вплив на стабільність сімей, та здоров'я і самопочуття людини. Соціальне забезпечення урізається.[21]

ІсторіяРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ЗноскиРедагувати

  1. Recession. Merriam-Webster Online Dictionary. Процитовано 19 November 2008. 
  2. «Recession definition». Recession definition. Microsoft Corporation. 2007. Архів оригіналу за 28 March 2009. https://web.archive.org/web/20090328205929/https://encarta.msn.com/encnet/features/dictionary/DictionaryResults.aspx?refid=1861699686. Процитовано 19 November 2008. 
  3. Shiskin, Julius (1 December 1974). The Changing Business Cycle. The New York Times. Процитовано 12 March 2020. 
  4. а б "What is the difference between a recession and a depression?" Saul Eslake Nov 2008
  5. Business Cycle Expansions and Contractions. National Bureau of Economic Research. Архів оригіналу за 5 March 2020. Процитовано 20 March 2020. 
  6. Q&A: What is a recession?. BBC News. 8 July 2008. 
  7. Glossary of Treasury terms. HM Treasury. Архів оригіналу за 2 November 2012. Процитовано 25 October 2012. 
  8. Koo, Richard (2009). The Holy Grail of Macroeconomics-Lessons from Japan's Great Recession. John Wiley & Sons (Asia) Pte. Ltd. ISBN 978-0-470-82494-8. 
  9. Koo, Richard. The world in balance sheet recession: causes, cure, and politics. real-world economics review, issue no. 58, 12 December 2011, pp. 19–37. Процитовано 15 April 2012. 
  10. Key Indicators 2001: Growth and Change in Asia and the Pacific. ADB.org. Архів оригіналу за 17 March 2010. Процитовано 31 July 2010. 
  11. Samuelson, Robert J. (14 June 2010). Our economy's crisis of confidence. The Washington Post. Процитовано 29 January 2011. 
  12. The Conference Board – Consumer Confidence Survey Press Release – May 2010. Conference-board.org. 25 March 2010. Процитовано 29 January 2011. 
  13. Shiller, Robert J. (27 January 2009). WSJ – Robert Shiller – Animal Spirits Depend on Trust. The Wall Street Journal. Процитовано 29 January 2011. 
  14. Krugman, Paul. Does He Pass the Test?. Процитовано 26 November 2018. 
  15. Krugman, Paul (2009). The Return of Depression Economics and the Crisis of 2008. W.W. Norton Company Limited. ISBN 978-0-393-07101-6. 
  16. How Much of the World is in a Liquidity Trap?. Krugman.blogs.nytimes.com. 17 March 2010. Процитовано 29 January 2011. 
  17. а б A Minsky Meltdown: Lessons for Central Bankers. Federal Reserve Bank of San Francisco. 
  18. Krugman, Paul. Opinion – Block Those Economic Metaphors. Процитовано 26 November 2018. 
  19. Unemployment Rate p. 1. The Saylor Foundation. Accessed 20 June 2012.
  20. US in Recession Rising Unemployment Market Oracle. John Mauldin Feb 2009
  21. а б в Vaitilingam, Romesh (17 September 2009). Recession Britain: New ESRC report on the impact of recession on people's jobs, businesses and daily lives. Economic and Social Research Council. Архів оригіналу за 2 January 2010. Процитовано 22 January 2010. 

ПосиланняРедагувати