Вікіпедія

Референдум щодо членства Мальти в Європейському Союзі (2003)

(Перенаправлено з Референдум щодо членства Мальти в Європейському Союзі)
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Референдум про членство в Європейському Союзі відбувся на Мальті 8 березня 2003 року. За результат — 54 %. На наступних загальних виборах у квітні 2003 р. перемогла Націоналістична партія, яка виступала за членство в ЄС, а опозиційна Лейбористська партія виступала проти приєднання. Мальта приєдналася до ЄС 1 травня 2004 року.

На референдумі була найвища явка на референдумі про членство в ЄС (91 %) і найнижча підтримка вступу з усіх дев'яти країн, які проводили референдуми про вступ до ЄС у 2003 році[1][2].

Передумови

ред.

Перші відносини Мальти з Європейської економічної спільноти (ЄЕС) ознаменувалися підписанням Угоди про асоціацію в грудні 1970 року. Ця угода передбачала створення митного союзу на основі вільної торгівлі між Мальтою та блоком[3].

Мальта подала офіційну заявку на вступ до Європейської спільноти в липні 1990 року, яка отримала позитивний висновок від Європейської комісії[3]. Однак у 1996 році застосування нового лейбористського уряду було призупинено[3]. Після перемоги Націоналістичної партії на виборах 1998 року новий уряд знову активував заявку Мальти на членство[4]. Переговори про приєднання були завершені на саміті в Копенгагені в грудні 2002 року, а Мальта була запрошена приєднатися до ЄС у 2004 році[5].

У січні 2003 року уряд Мальти оголосив, що необов'язковий референдум про членство буде проведено 8 березня 2003 року одночасно з місцевими виборами[6].

Кампанія

ред.

Напередодні референдуму опитування показали, що виборці розділилися порівну щодо членства в ЄС[7]. Націоналістичний уряд стверджував, що Мальта отримає кошти ЄС на будівництво доріг і туристичну індустрію. Вони заявили, що Мальті потрібен ЄС, щоб впоратися з глобалізацією, і звинуватили опозицію в залякуванні[8].

Лейбористська опозиція побоювалася, що членство в ЄС коштуватиме робочих місць через зниження торговельних бар'єрів і поставити під загрозу незалежність Мальти. Вони вважали за краще, щоб Мальта створювала партнерство з ЄС, а не прагнула до членства, і закликали мальтійців зіпсувати свої виборчі бюлетені, утриматися або проголосувати проти. На одному з рекламних білбордів кампанії «Ні» було зображено прем'єр-міністра Едді Фенека Адамі в підгузку з прапора Європи[8][9].

Найбільша профспілка на Мальті, Загальна профспілка робітників, виступила проти членства[10].

Питання про референдум

ред.

Питання, за яке проголосували на референдумі, було підтверджено 3 січня 2003 року[10]. Це було «Чи згодні ви з тим, що Мальта повинна стати членом Європейського Союзу в рамках розширення, яке має відбутися 1 травня 2004 року?»[2].

Результати

ред.
Вибір Голосів %
За 143 094 53,6
Проти 123,628 46,4
Недійсні/пусті голоси 3,911 —
Всього 270,633 100
Зареєстровані виборці/явка 297,881 90,9
Джерело: Nohlen & Stöver

Наслідки

ред.
Докладніше: Вступ Мальти до Європейського Союзу

Прихильники Націоналістичної партії відзначили результати референдуму, але лідер лейбористів Альфред Сант не визнав поразки і заявив, що це питання буде вирішено на майбутніх загальних виборах[11]. Він стверджував, що лише 48 % зареєстрованих виборців проголосували «за», і, отже, більшість виступила проти членства, проголосувавши «проти», утримавшись або зіпсувавши свій бюлетень. Наступного дня після референдуму прем'єр-міністр призначив вибори на 12 квітня, як і очікувалося, хоча це було потрібно лише в січні 2004 року[10][12].

Головним питанням на виборах 2003 року було членство в ЄС, а перемога Націоналістичної партії дозволила Мальті приєднатися 1 травня 2004 року[13].

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  • Rudolf, Uwe Jens; Berg, Warren G. (2010). Historical Dictionary of Malta. Scarecrow Press. с. 17—20. ISBN 9780810873902.
  • Fenech, Dominic (July 2003). The 2003 Maltese EU referendum and general election. West European Politics. 26 (3): 163—170. doi:10.1080/01402380312331280638.

Примітки

ред.
  1. ↑ Briguglio, Michael. Post-Script: The Malta Labour Party after 1998 (PDF). Michael Briguglio. Архів оригіналу (PDF) за 14 July 2011.
  2. ↑ а б Stajano, Attilio (2006). Chapter 3.5 An Overview of the Ten Accession Countries of the 2004 Enlargement. Research, Quality, Competitiveness: European Union Technology Policy for the Information Society (вид. second). New York: Springer Verlag. с. 60—85, page 78. ISBN 978-0-387-28741-6.
  3. ↑ а б в Malta and the EU: History of Malta's EU Membership. EU2017.MT (англ.). Maltese Presidency of the EU 2017. 2016. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 28 березня 2019.
  4. ↑ Appendix D - Chronology of EU enlargement (PDF). Parliament of Australia. Архів оригіналу (PDF) за 4 February 2004. Процитовано 27 лютого 2008.
  5. ↑ The outcome of the Copenhagen Summit. Efficacité et Transparence des Acteurs Européens. 15 січня 2003. Архів оригіналу за 12 February 2012.
  6. ↑ Malta first in EU referendum race. BBC Online. 29 січня 2003.
  7. ↑ Malta voting on EU membership. CNN. 8 березня 2003. Архів оригіналу за 5 February 2008.
  8. ↑ а б Owen, Richard (10 березня 2003). Malta to join EU after knife-edge referendum. The Times. London. Процитовано 27 лютого 2008.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. ↑ Malta awaits EU membership verdict. CNN. 9 березня 2003. Архів оригіналу за 1 October 2003.
  10. ↑ а б в Referendum briefing No 2: The Maltese EU accession referendum. Opposing Europe Research Network. 8 березня 2003. Архів оригіналу за 26 May 2014.
  11. ↑ Malta votes 'yes' to EU membership. CNN. 9 березня 2003. Архів оригіналу за 13 March 2003.
  12. ↑ Malta PM hopes to ride EU success. CNN. 10 березня 2003. Архів оригіналу за 26 December 2004.
  13. ↑ Election Results Move Malta Closer to European Union. The New York Times. 14 квітня 2003.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Референдум_щодо_членства_Мальти_в_Європейському_Союзі_(2003)