Референдум щодо членства Мальти в Європейському Союзі (2003)

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Референдум про членство в Європейському Союзі відбувся на Мальті 8 березня 2003 року. За результат — 54 %. На наступних загальних виборах у квітні 2003 р. перемогла Націоналістична партія, яка виступала за членство в ЄС, а опозиційна Лейбористська партія виступала проти приєднання. Мальта приєдналася до ЄС 1 травня 2004 року.

На референдумі була найвища явка на референдумі про членство в ЄС (91 %) і найнижча підтримка вступу з усіх дев'яти країн, які проводили референдуми про вступ до ЄС у 2003 році[1][2].

Передумови

ред.

Перші відносини Мальти з Європейської економічної спільноти (ЄЕС) ознаменувалися підписанням Угоди про асоціацію в грудні 1970 року. Ця угода передбачала створення митного союзу на основі вільної торгівлі між Мальтою та блоком[3].

Мальта подала офіційну заявку на вступ до Європейської спільноти в липні 1990 року, яка отримала позитивний висновок від Європейської комісії[3]. Однак у 1996 році застосування нового лейбористського уряду було призупинено[3]. Після перемоги Націоналістичної партії на виборах 1998 року новий уряд знову активував заявку Мальти на членство[4]. Переговори про приєднання були завершені на саміті в Копенгагені в грудні 2002 року, а Мальта була запрошена приєднатися до ЄС у 2004 році[5].

У січні 2003 року уряд Мальти оголосив, що необов'язковий референдум про членство буде проведено 8 березня 2003 року одночасно з місцевими виборами[6].

Кампанія

ред.

Напередодні референдуму опитування показали, що виборці розділилися порівну щодо членства в ЄС[7]. Націоналістичний уряд стверджував, що Мальта отримає кошти ЄС на будівництво доріг і туристичну індустрію. Вони заявили, що Мальті потрібен ЄС, щоб впоратися з глобалізацією, і звинуватили опозицію в залякуванні[8].

Лейбористська опозиція побоювалася, що членство в ЄС коштуватиме робочих місць через зниження торговельних бар'єрів і поставити під загрозу незалежність Мальти. Вони вважали за краще, щоб Мальта створювала партнерство з ЄС, а не прагнула до членства, і закликали мальтійців зіпсувати свої виборчі бюлетені, утриматися або проголосувати проти. На одному з рекламних білбордів кампанії «Ні» було зображено прем'єр-міністра Едді Фенека Адамі в підгузку з прапора Європи[8][9].

Найбільша профспілка на Мальті, Загальна профспілка робітників, виступила проти членства[10].

Питання про референдум

ред.

Питання, за яке проголосували на референдумі, було підтверджено 3 січня 2003 року[10]. Це було «Чи згодні ви з тим, що Мальта повинна стати членом Європейського Союзу в рамках розширення, яке має відбутися 1 травня 2004 року?»[2].

Результати

ред.
Вибір Голосів %
За 143 094 53,6
Проти 123,628 46,4
Недійсні/пусті голоси 3,911
Всього 270,633 100
Зареєстровані виборці/явка 297,881 90,9
Джерело: Nohlen & Stöver

Наслідки

ред.

Прихильники Націоналістичної партії відзначили результати референдуму, але лідер лейбористів Альфред Сант не визнав поразки і заявив, що це питання буде вирішено на майбутніх загальних виборах[11]. Він стверджував, що лише 48 % зареєстрованих виборців проголосували «за», і, отже, більшість виступила проти членства, проголосувавши «проти», утримавшись або зіпсувавши свій бюлетень. Наступного дня після референдуму прем'єр-міністр призначив вибори на 12 квітня, як і очікувалося, хоча це було потрібно лише в січні 2004 року[10][12].

Головним питанням на виборах 2003 року було членство в ЄС, а перемога Націоналістичної партії дозволила Мальті приєднатися 1 травня 2004 року[13].

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  • Rudolf, Uwe Jens; Berg, Warren G. (2010). Historical Dictionary of Malta. Scarecrow Press. с. 17—20. ISBN 9780810873902.
  • Fenech, Dominic (July 2003). The 2003 Maltese EU referendum and general election. West European Politics. 26 (3): 163—170. doi:10.1080/01402380312331280638.

Примітки

ред.
  1. Briguglio, Michael. Post-Script: The Malta Labour Party after 1998 (PDF). Michael Briguglio. Архів оригіналу (PDF) за 14 July 2011.
  2. а б Stajano, Attilio (2006). Chapter 3.5 An Overview of the Ten Accession Countries of the 2004 Enlargement. Research, Quality, Competitiveness: European Union Technology Policy for the Information Society (вид. second). New York: Springer Verlag. с. 60—85, page 78. ISBN 978-0-387-28741-6.
  3. а б в Malta and the EU: History of Malta's EU Membership. EU2017.MT (англ.). Maltese Presidency of the EU 2017. 2016. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 28 березня 2019.
  4. Appendix D - Chronology of EU enlargement (PDF). Parliament of Australia. Архів оригіналу (PDF) за 4 February 2004. Процитовано 27 лютого 2008.
  5. The outcome of the Copenhagen Summit. Efficacité et Transparence des Acteurs Européens. 15 січня 2003. Архів оригіналу за 12 February 2012.
  6. Malta first in EU referendum race. BBC Online. 29 січня 2003.
  7. Malta voting on EU membership. CNN. 8 березня 2003. Архів оригіналу за 5 February 2008.
  8. а б Owen, Richard (10 березня 2003). Malta to join EU after knife-edge referendum. The Times. London. Процитовано 27 лютого 2008.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. Malta awaits EU membership verdict. CNN. 9 березня 2003. Архів оригіналу за 1 October 2003.
  10. а б в Referendum briefing No 2: The Maltese EU accession referendum. Opposing Europe Research Network. 8 березня 2003. Архів оригіналу за 26 May 2014.
  11. Malta votes 'yes' to EU membership. CNN. 9 березня 2003. Архів оригіналу за 13 March 2003.
  12. Malta PM hopes to ride EU success. CNN. 10 березня 2003. Архів оригіналу за 26 December 2004.
  13. Election Results Move Malta Closer to European Union. The New York Times. 14 квітня 2003.