Ре́пруа (груз. რეპრუა) — найкоротша річка у світі[1]. Розташована в Гагрському районі Абхазії, Грузії.

Репруа
груз. რეპრუა
RepruaRiver2.jpg
Річка Репруа
43°19′51″ пн. ш. 40°12′17″ сх. д. / 43.33083333336077203° пн. ш. 40.2047222222497780° сх. д. / 43.33083333336077203; 40.2047222222497780
Витік
Гирло Чорне море
Країни: Грузія Грузія
Регіон Республіка Абхазія
Абхазька Автономна Республіка
Довжина 0.018 км
CMNS: Репруа у Вікісховищі

ОписРедагувати

Являє собою потужний вихід підземної карстової річки[2], яка через 18 метрів впадає в Чорне море. Репруа забезпечує водозабір всієї Гагри. Вода, що живить річку, збирається в печерах, розташованих у високогір'ї на плато Арабіка на висоті 2500 м, 12-15 км від узбережжя Чорного моря. Річка також живиться від найглибшої печери світу — печери Крубера. Є однією з найхолодніших річок Чорноморського узбережжя Кавказу[3].

Легенда про походженняРедагувати

 
Гирло річки

Відповідно до древньої абхазької легенди, Репруа — сльози дочок підземного духу. На узбережжі Чорного моря жив підземний дух з сином і трьома дочками-близнюками. Підземний дух кував для сина і воїнів, які захищали єдиний шлях в Абхазію — Гагрський прохід, зброю, котра робила свого власника непереможним, а сестри готували їжу і шили одяг. Після смерті духу оновлювати зброю стало нікому, і син разом з соратниками загинув у нерівному бою з незліченними полчищами ворогів, що прийшли з далеких країн. Пішовши далі на південь, вороги завалили отвори трьох печер, через які сестри виходили до улюбленого брата на поверхню землі. Зрозумівши, що брат убитий, сестри заплакали від великого горя, і від їх сліз утворилися струмки, які, пробившись через завалені входи, утворили річки Репруа, Анихамца та Багерепста[3].

Див. такожРедагувати

  • Ді — річка в Орегоні, також претендує на звання найкоротшої у світі.
  • Ро — річка в Монтані, також претендує на звання найкоротшої у світі.

ПриміткиРедагувати

  1. Материкові рекорди
  2. Нафіса Мінгазова Експедиція в серце Абхазії // Казанський університет. — Листопад 2007. — № 20-21.
  3. а б Пачулія В. П. {{{Заголовок}}}.[недоступне посилання з квітень 2019]