Карл Фрідріх Генріх Райнгард Шеер (нім. Carl Friedrich Heinrich Reinhard Scheer; 30 вересня 186326 листопада 1928) — німецький військово-морський діяч, адмірал. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Райнгард Шеер
нім. Reinhard Scheer
Almirante Reinhard Scheer.jpg
Народився 30 вересня 1863(1863-09-30)[1][2][…]
Обернкірхен, Шаумбург, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер 26 листопада 1928(1928-11-26)[1][2][…] (65 років)
Марктредвіц, Вунзідель, Верхня Франконія, Баварія, Веймарська республіка
Поховання Веймар
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Учасник Перша світова війна і Ютландська морська битва
Роки активності з 1879
Військове звання Адмірал
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Столітня медаль
Орден дому Гогенцоллернів
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Корони (Пруссія)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден «За заслуги» (Баварія)
Військовий орден святого Генріха
Орден Альберта (Саксонія)
Орден Грифа
Орден Заслуг дома герцога Пітера-Фрідріха-Людвіга (Велике герцогство Ольденбург)
Орден Вранішнього сонця 3 класу
Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Кавалер Великого хреста ордена Франца Йосифа
Орден Святого Станіслава 2 ступеня

БіографіяРедагувати

Майбутній адмірал поступив на флот в 1879 році. Будучи ще лейтенантом отримав прізвисько «Забіякуватий Боб» через схожість зі своїм фокстер'єром, який намагався роздерти штани його друзям.

З 1909 року протягом двох років займав посаду начальника штабу Флоту відкритого моря. Уже в 1911 році Райнгард Шеер зайняв посаду начальника департаменту загальних справ. Мав схожу точку зору і був сподвижником Альфреда фон Тірпіца.

Протягом 1913/14 років командував 2-й ескадрою лінійних кораблів. Саме ця ескадра під керівництвом Райнгарда Шеера 15 грудня 1914 року брала участь у виході Флоту відкритого моря для прикриття набігу Гіппера на Скарборо і Гартпул. Однак німецькій ескадрі не вдалося розбити ескадру британських дредноутів і відповідно до інструкції про обережність, передчасно повернулася в порт.

У грудні 1914 року Райнгарда Шеера призначили командувачем 3-ю ескадрою лінійних кораблів, що включала новітні дредноути, але фактично він почав командувати ескадрою лише 2 січня 1915 року.

Ознайомившись з кораблями в січні 1915 року, Шеєр отримав дозвіл перевести ескадру для бойової підготовки на Балтику. Він мав намір «так натренувати ескадру, щоб можна було керувати нею з повною впевненістю». Екіпажі кораблів не проводили навчання стрільбі новими торпедами, у зв'язку із наявністю в Північному морі ворожих субмарин.

Вже 21 січня 1915 року 3-а ескадра під командуванням Шеера попрямувала до Балтійського моря. За час проведення навчань, відбулася битва біля Доггербанки, а потім — зміна командування. З цієї причини флот довгий час практично не діяв.

24 січня 1916 командувач Флотом відкритого моря Гуго фон Поль пішов з поста, а на його місце був призначений Шеер. Однак він не мав наміру і не був готовий прийняти бій з усім Великим Флотом Великої Британії.

У цьому ж році, під керівництвом Шеера, штаб флоту підготував «Керівні принципи військових дій в Північному морі».

Навесні 1916 року Флот відкритого моря під командуванням Шеера здійснював вилазки і знищив кілька крейсерів і есмінців ВМС Великої Британії.

В ході Ютландської битви, хоч і не зумівши завдати поразки британським силам, німецький флот під командуванням Шеера завдав значної шкоди Великому Флоту Великої Британії і при цьому він уникнув знищення свого флоту чисельно переважаючими силами противника.

Однак повернувшись до Німеччини, Шеера зустріли як героя. Також імператор Вільгельм II подарував адміралу лицарський титул, але Шеер від титулу відмовився.

Після Ютландської битви він перестав вірити в можливість перемогти британський флот лише за допомогою надводних сил. Як і Альфред фон Тірпіц, Шеер став прихильником активного використання підводного флоту проти ВМС Великої Британії — необмеженої підводної війни.

У 1918 році, після Кільського бунту і Листопадової революції, адмірал Райнгард Шеер пішов у відставку.

У 1928 році Шеер був запрошений адміралом Джелліко, який командував Великим Флотом в Ютландському бою, відвідати Велику Британію. Шеер прийняв запрошення, але відвідати Велику Британію йому не судилося.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

У 1933 році на честь адмірала Шеера був названий один з важких крейсерів типу DeutschlandAdmiral Scheer.

БібліографіяРедагувати

  • Шеер Рейнхард. Германский флот в Мировую войну 1914—1918 гг = Scheer R. Deutschlands Hochseeflotte im Weltkrieg. Persönliche Erinnerungen. — Berlin, Scherl, 1920. — М.: Эксмо, 2002. — 672 с. — (Военно-морская библиотека). — 5100 экз. — ISBN 5-7921-0502-9.
  • Deutschlands Hochseeflotte im Weltkrieg - Persönliche Erinnerungen
  • Die deutsche Flotte in großer Zeit. Unter Mitwirkung deutscher Seehelden herausgegeben von Admiral Scheer und Prof. Willy Stöwer, Verlag Georg Westermann 1926
  • Vom Segelschiff zum U-Boot

ЛітератураРедагувати

  • Adolf von Trotha: Reinhard Scheer, in: Willy Andreas / Wilhelm von Scholz (Hrsg.): Die großen Deutschen. Neue Deutsche Biographie. Vier Bände, Propyläen Verlag, Berlin 1935–1937, Bd. 4, S. 527–542
  • Marinekabinett (Hrsg.): Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine. Mittler & Sohn, Berlin 1914, S. 108
  • Marinekabinett (Hrsg.): Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine. Mittler & Sohn, Berlin 1918, S. 6
  • Der Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736–1918, Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee. Wilhelm und Bertha von Baensch-Stiftung, Dresden 1937, S. 569

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б Filmportal.de — 2005.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз