Admiral Scheer (важкий крейсер)

«Адмірал Шеер» (нім. Admiral Scheer) — другий з серії важких крейсерів Райхсфлоту, Крігсмаріне класу «Дойчланд». Названий на честь командувача Флотом відкритого моря у Ютландській битві Першої світової війни адмірала Райнгарда Шеєра. Через обмеження Версальського договору на час розробки проекту і закладення у Рейхсмаріне класифікувався як панцирний корабель (нім. Panzerschiff). Лише 15 лютого 1940 був кваліфікований як важкий крейсер. У Великій Британії кораблі серії назвали «кишеньковими лінкорами» (англ. pocket battleships). Вартість будівництва становила 90 000 000 райхсмарок.

«Адмірал Шеєр»
Admiral Scheer

Важкий крейсер «Адмірал Шеєр» у Гібралтарі. 1936
Служба
Тип/клас	Важкий крейсер
Держава прапора	Третій Рейх
Належність	Крігсмаріне
Корабельня	"Admiral Scheer" — Kriegsmarinewerft^[de], Вільгельмсгафен
Закладено	25 червня 1931
Спущено на воду	1 квітня 1933
Введено в експлуатацію	12 листопада 1934
Виведений зі складу флоту	9 квітня 1945
Статус	затоплений
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	стандартна 11 550 т конструктивна 13 660 т
Довжина	186,0 м
Ширина	21,34
Осадка	макс. 7,25 м
Бронювання	Борт 60-80 мм Палуба 18-40 мм Башти 85-140 мм Барбети 10 мм Протиторпедне 45 мм Передня бойова рубка 50-150 мм Задня рубка 20-50 мм
Технічні дані
Рухова установка	8×9-циліндрові дизелі MAN
Гвинти	2 трилопатеві ⌀ 4,4 м
Потужність	52.050 к.с. (38.283 кВт)
Швидкість	max. 28,3 вуз. (52 км/год.)
Автономність плавання	16.300 миль (км)(18,6 — вузловим ходом (км/год.))
Екіпаж	951 — 1.070 чол.
Озброєння
Артилерія	6 × 280 мм L/52 (720 набоїв) 8 × 150 мм L/55 (1200 набоїв) 6 × 88 мм L/75 (3000 набоїв) 6 × 6×105 мм L/65 8×37 мм L/83 8×20 мм L/65
Торпедно-мінне озброєння	8×⌀ 533 мм, 2×4-трубні ТА
Зенітне озброєння	радар FuMO 27
Авіація	2×2 x Heinkel He60 D (*до 1939) Arado Ar 196 (після 1939)

Історія ред.

«Адмірал Шеер» у листопаді 1934 зачислили до складу флоту. Здійснив сім походів для інтернаціонального контролю прибережних вод 1936/37 у час громадянської війни в Іспанії. 31 травня 1937 обстрілював базу республіканського флоту у Альмейрі після атаки республіканської авіації у порті Ібіци на «Deutschland», який отримав пошкодження і мав втрати серед екіпажу. Запланований для потоплення дренгоут jaime I^[es] за день до того покинув порт, а через сильний ранковий туман кораблі у гавані було важко побачити і частина набоїв попала по місту, де загинула 21 особа, 55 було поранено. У березні 1939 взяв участь у приєднанні Клайпеди до Німеччини.

Був перебудований і видовжений взимку 1939/40 рр. У лютому 1940 перекваліфікований на важкий крейсер. Під командуванням Теодора Кранке з жовтня 1940 до квітня 1941 здійснив рейд по Атлантичному і Індійському океанах. 28 жовтня 1940 прорвався через Данську протоку до Атлантики. На початку листопада 1940 у Північній Атлантиці атакував конвой HX 84, потопивши 5 транспортів, 1 допоміжний крейсер. У грудні 1940 перейшов до Південної Атлантики, а у лютому 1941 дійшов в Індійському океані до Сейшел. Після потоплення 3 кораблів повернувся до Атлантики, втікаючи від переслідування. 1 квітня повернувся у Кіль, пройшовши за 155 днів 46 000 миль і потопивши 17 кораблів тоннажністю 113.000 брт. За це Теодор Кранке отримав звання контр-адмірала.

З 21 лютого 1942 брав участь у захопленні Норвегії. 2 липня 1942 в ході операції «Рессельшпрунг» вийшов на перехоплення конвою PQ-17. Після цього брав участь у операції «Вундерланд», вирушивши 16 серпня 1942 з Нарвік у Північний Льодовитий океан для перехоплення арктичних конвоїв. Дійшов до Карського моря, обстрілявши полярну станцію СРСР на Новій Землі, порт Діксон. Через погану погоду, лід не зміг виявити ні кораблів, ні конвою і 30 серпня 1942 повернув назад. 23 жовтня 1942 поплив до Німеччини, де у грудні став у Вільгельмсгафен на капітальний ремонт. Через легке пошкодження під час бомбардування був переведений до Свінемюнде.

З 1943 застосовувався на Балтиці як навчальний корабель. У листопаді 1944 переведений на Сааремаа, звідки перейшов у лютому 1945 до Земландського півострову. Підтримував з моря вогнем сухопутні війська. Через зношення гармат головного калібру у березні вирушив для їхньої заміни з 800 цивільними біженцями і 200 пораненими на борті. У Свінемюнде вів обстріл ворожих позицій на суходолі до вичерпання боєзапасу. Відійшов у Кіль, куди прибув 18 березня. До початку квітня були у корабельні замінені гармати. 9 квітня 1945 300 бомбардувальників атакувало Кіль. «Адмірал Шеер» затонув у гавані Кілю після попадання п'яти 5-тонних бомб Tallboy. Після часткового демонтажу решки корпусу засипали піском, будівельним сміттям з розбомбленого міста, де розбили парк. На насипі у 1990-х роках заклали Музей німецького флоту^[1].

Командири ред.

Капітан-цур-зее Вільгельм Маршалл (12 листопада 1934 — 21 вересня 1936)
Капітан-цур-зее Отто Ціліакс (22 вересня 1936 — 30 жовтня 1938)
Капітан-цур-зее Ганс-Генріх Вурмбах (31 жовтня 1938 — 24 жовтня 1939)
Капітан-цур-зее/контрадмірал Теодор Кранке (31 жовтня 1939 — 4 лютого 1940, 17 червня 1940 — 3 червня 1941)
Капітан-цур-зее Вільгельм Мендсен-Болькен (12 червня 1941 — 28 листопада 1942)
Фрегаттен-капітан Ернст Грубер (29 листопада 1942 — 31 січня 1943) — виконувач обов'язків.
Капітан-цур-зее Ріхард Роте-Рот (1 лютого 1943 — 4 квітня 1944)
Капітан-цур-зее Ернст-Людвіг Тінеманн (5 квітня 1944 — 9 квітня 1945)