Раймон Депардон

Раймон Депардон (фр. Raymond Depardon; рід. 6 липня 1942, Вільфранш-сюр-Сон) - французький кінорежисер документального кіно і фотограф. Член фотоагентс

Раймон Депардон (фр. Raymond Depardon; нар. 6 липня 1942, Вільфранш-сюр-Сон) — французький режисер документального кіно і фотограф. Член фотоагентства Magnum Photos[7].

Раймон Депардон
Народився 6 липня 1942(1942-07-06)[1][2][…] (81 рік)
Вільфранш-сюр-Сон[4]
Країна  Франція[5][4]
Діяльність фотограф, кінорежисер, фотокореспондент, сценарист, оператор-постановник, документаліст
Знання мов французька[4]
Заклад Paris Match і Gammad
Членство Magnum Photos[6]
У шлюбі з Claudine Nougaretd
Нагороди
IMDb ID 0220019

Біографія

ред.

Депардон народився 1942 року у французькому місті Вільфранш-сюр-Сон[8].

Депардон почав займатися фотографією у віці 12 років, робив свої перші фотографії на сімейній фермі[7][9]. Він вчився у фотографа-оптика у Вільфранш-сюр-Сон. У 1958 році переїхав в Париж.

Депардон розпочав кар'єру фотожурналіста на початку 1960-х років в паризькому агентстві Далмас[7]. Працював в зонах конфліктів в Алжирі, В'єтнамі, Біафрі і Чаді.

У 1966 році Депардон став співзасновником агентства фотожурналістики Gamma[7]. У 1973 році обраний директором Gamma[10].

У 1973 році за роботу з висвітлення подій військового перевороту в Чилі удостоєний золотої медалі Роберта Капи[11][12].

Депардон поряд з фотографічною кар'єрою знімав короткометражні документальні фільми .

З 1974 рік по 1977 рік Депардон подорожував по Чаду і висвітлював тему викрадення французького етнолога Франсуа Клаустра. Зйомки з поїздок вийшли у вигляді трьох короткометражних фільмів.

У 1978 році Депардон залишив Gamma[10] і став працбвати у Magnum Photos[7] .

У 1979 році Депардон отримав приз Жоржа Садула за свою кінороботу «Нульові числа» (фр. Numéros zéros

Депардон став володарем кінопремій Сезар в номінації «Найкращий короткометражний документальний фільм» за роботи: «1974: виборча прогулянка» (фр. 1974, une partie de campagne, фільм про президентську кампанію Валері Жискара д'Естена), «Репортери» (фр. Reporters і «Нью-Йорк, штат Нью-Йорк» (фр. New York, N.Y.).

У 1990 році повнометражний документальний фільм «Полонянка пустелі» (фр. La captive du désert номінованася на Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі[13] .

Робота «На місці злочину» (фр. Délits flagrants отримала нагороди за «найкращий повнометражний документальний фільм» на кінопремії Сезар, фестивалі документального кіно в Амстердамі (Премія Йоріса Івенса) і міжнародному кінофестивалі у Ванкувері .

На Краківському кінофестивалі у 2000 року Депардон відзначений нагородою «Дракон драконів» (англ. Dragon of Dragons за значний вплив на розвиток світового кіно в жанрах документальних і анімаційних фільмів[14].

У 2010 році разом з Даян Дюфур заснував незалежний виставковий майданчик і видавничу організацію Le Bal[15][16].

У 2012 році фільм «Щоденник Франції» (фр. Journal de France був представлений поза конкурсом на Каннському кінофестивалі[17] і номінований на премію «Сезар» за кращий документальний фільм.

У 2012 році президент Франції Франсуа Олланд вибрав Депардона для створення свого офіційного фотопортрета[18]. Портрет був створений 29 травня 2012 року в саду Єлисейського палацу[19].

Фільмографія

ред.

Нагороди та номінації

ред.
Рік Назва Нагорода Категорія Результат
1976 Tibesti Too (фр. Tibesti Too) Кінопремія Сезар Найкращий короткометражний документальний фільм Номінація
1979 Нульові числа (фр. Numéros zéros) Премія Жоржа-Садула Перемога
1981 Репортери (фр. Reporters) Кінопремія Сезар Найкращий короткометражний документальний фільм Перемога
1986 Нью-Йорк, штат Нью-Йорк. (фр. New York, N.Y.) Кінопремія Сезар Найкращий короткометражний документальний фільм Перемога
1988 Надзвичайні ситуації (фр. Urgences) Кайе дю синема (фр. Les Cahiers du cinéma) Десятка найкращих фільмов Перемога
1990 Полонянка пустелі (фр. La captive du désert) Каннський кінофестиваль, «Золота пальмова гілка» Найкращий короткометражний документальний фільм Номінація
Міжнародний кінофестиваль в Стокгольме, «Бронзовая лошадь» Номінація
1994 На місці злочини (фр. Délits flagrants) Міжнародний фестиваль документального кіно в Амстердамі, Премія Йоріса Івенса Перемога
Кінопремія Сезар найкращий документальный фільм Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Ванкувері найкращий документальный фільм Перемога
1996 Мальро (фр. Malraux) Берлинский кінофестиваль, премія «Золотой медведь» найкращий короткометражный фільм Номінація
Африка: как живется-страдается? (фр. Afriques : comment ça va avec la douleur?) Міжнародний фестиваль документального кино в Ямагате, Премія Роберта и Фрэнсис Флаэрти Номінація
Міжнародний фестиваль документального кіно в Ямагате, Премія Мера Перемога
2000 Краківський кінофестиваль, Почесна нагорода «Дракон драконів» Перемога
2004 10-я камера, слухання (фр. 10e chambre, instants d'audience) Міжнародний кінофестиваль у Чикаго, премія «Золота дошка» найкращий документальный фільм Перемога
2008 Портрети селян: сучасне життя (фр. Profils paysans: La vie moderne) Каннський кінофестиваль, Премія «Особливий погляд» Номінація
Міжнародний фестиваль документального кино в Їглаві найкращий документальный фільм Номінація
Кінопремія Сезар найкращий документальный фільм Номінація
Приз Луї Деллюка Перемога
2012 Щоденник Франції (фр. Journal de France) Кінопремія Сезар Найкращий короткометражний документальний фільм Номінація
2017 12 днів (фр. 12 jours) Каннський кінофестиваль, Премія «Золотой глаз» найкращий документальный фільм Номінація
Міжнародний кінофестиваль в Чикаго, гран-прі «Золотий Г'юго» найкращий документальный фільм Номінація
Кінопремія Сезар Найкращий короткометражний документальний фільм Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні, премія Забалтегі-Табакалера Номінація
Міжнародний фестиваль франкомовних фільмів в Намюрі, Золотий Баярд найкраща операторська робота Перемога

Примітки

ред.
  1. Raymond Depardon
  2. SNAC — 2010.
  3. Luminous-Lint — 2005.
  4. а б в Bibliothèque nationale de France Record #139299397 // BnF catalogue généralParis: BnF.
  5. RKDartists
  6. http://www.magnumphotos.com/C.aspx?VP3=CMS3&VF=MAGO31_9_VForm&ERID=24KL535T16
  7. а б в г д Raymond Depardon. Magnum Photos (англ.).
  8. Moroz, Interview by Sarah (16 листопада 2017). Raymond Depardon’s best photograph: a prisoner jogging in endless circles. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 липня 2020 — через www.theguardian.com.
  9. Raymond Depardon. La ferme du Garet. — Actes Sud, 2003. — 320 с. — ISBN 9782742742851.
  10. а б Raymond Depardon: Documentary Master. Point of View Magazine (англ.).
  11. Raymond Depardon (PDF). The Foundation Henri Cartier-Bresson (англ.).
  12. Raymond Depardon. Steidl (англ.).
  13. Festival de Cannes: Captive of the Desert. festival-cannes.com. Процитовано 5 серпня 2009.
  14. Dragon of Dragons - Raymond Depardon. Kraków Film Festival (англ.).
  15. Inauguration du Bal. Paris Art (фр.).
  16. L'ancienne guinguette devient temple de la photo. Le Parisien (фр.).
  17. Cannes 2012, des valeurs sûres et des résurrections. Liberation France (фр.). Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 30 квітня 2021.
  18. Photos. Les coulisses du portrait officiel de François Hollande. Le Monde.
  19. Les mairies se font refaire le portrait par Depardon. Libreation France (фр.).
  20. "La Vie moderne" : Depardon cultive son jardin. Le Monde. 28 жовтня 2008. Процитовано 3 липня 2020 — через Le Monde.
  21. "Le cochon, les foins, les vendanges : pour moi, le paysan c'est pas ça !". Le Monde. 19 травня 2008. Процитовано 3 липня 2020 — через Le Monde.
  22. Bradshaw, Peter (2 квітня 2009). Film review: Modern Life. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 липня 2020 — через www.theguardian.com.
  23. Bradshaw, Peter (30 січня 2014). Journal de France – review. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 липня 2020 — через www.theguardian.com.
  24. Ide, Wendy (25 травня 2017). 12 Jours review – a devastating glimpse into broken souls. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 липня 2020 — через www.theguardian.com.

Посилання

ред.