Відкрити головне меню

Олекса́ндр Віта́лійович Радіє́вський (9 травня 1970, Кривий Ріг — 23 липня 2014, Лисичанськ) — український військовик. Полковник. Генерал-майор (посмертно). Командир 21-ї окремої криворізької бригади охорони громадського порядку Нацгвардії, військова частина 3011 Центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

Радієвський Олександр Віталійович
Rank insignia of militsiya of Ukraine 14 (horizontal).svg Генерал-майор (посмертно)
Radievskyi ov.jpg
Загальна інформація
Народження 9 травня 1970(1970-05-09)
СРСР СРСР, Кривий Ріг
Смерть 23 липня 2014(2014-07-23) (44 роки)
Україна Україна, Лисичанськ
°загиблий у бою
Університет Владикавказьке ВВКУ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
21 ОБрОГП.png
 21 ОБрОГП
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2014
21 ОБрОГП.png
 21 ОБрОГП
, командир
2003—2011 16 ПОГП, командир
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 9 травня 1970 року в місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Закінчив Криворізьку середню загальноосвітню школу № 104[1]. У 1987 році вступив до Владикавказького вищого військового командного училища ім. С. М. Кірова МВС СРСР. З 2003 по 2011 рік командував 16-м Дніпропетровським полком з охорони громадського порядку (військова частина 3036).

Був командиром військової частини 3011 Центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Загалом два з половиною місяці перебував у зоні АТО — особисто керував діями бійців по знищенню ворожих блокпостів під час звільнення Миколаївки, Семенівки, Слов'янська. 15 липня 2014 року Указом Президента за особисту мужність та самовідданість нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

23 липня 2014 року загинув під час бою за звільнення Лисичанська, коли разом з бійцями потрапив у засідку на мосту[2]. Прикриваючи свого командира також загинули командир батальйону підполковник Павло Сніцар та солдат-стрілець Ігор Коцяр[3].

25 липня 2014 року присвоєно звання генерал-майора (посмертно).[4]

Пам'ятьРедагувати

Певні представники громади Сєвєродонецька запропонували перейменувати Радянську площу в місті на площу Радієвського[5], але місцева влада вирішила попередньо провести опитування громадської думки.

21 липня 2015 року поблизу міської ради Сєвєродонецька Олександрові Радієвському було встановлено пам'ятник[6]. Погруддя було урочисто відкрито 22 липня 2015 президентом Порошенком під час візиту з нагоди представлення нового голови Луганської ОблВЦА та відзначення річниці звільнення міста від незаконних збройних формувань ЛНР.

З 26 листопада 2015 року у Дніпрі існує вулиця Генерала Радієвського.

У місті Кривий Ріг 19 травня 2016 рішенням голови Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка вулицю Тинка перейменували на честь Радієвського.

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • Указом Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[7].
  • Указом Президента України від 16 грудня 2004 року № 1489/2004, за вагомий особистий внесок у зміцнення законності і правопорядку, зразкове виконання службового обов'язку у захисті конституційних прав і свобод громадян, високий професіоналізм, нагороджений медаллю «За військову службу Україні»[8].
  • Нагороджений почесною відзнакою № 1 «За вільну Луганщину» (посмертно). Нагороду від луганських волонтерів 27 лютого 2019 року, під час пленарного засідання Криворіської міської ради, передали сину генерала, командиру патрульного батальйону в/ч 3011 НГУ капітану Андрію Радієвському[9].

ПриміткиРедагувати

  1. Криворізька школа № 104 відсвяткувала 50-річчя. Архів оригіналу за 28 липень 2014. Процитовано 25 липень 2014. 
  2. Життя сміливця обірвалося на полі бою… // Національна гвардія України, 23 липня 2014. Архів оригіналу за 4 жовтень 2014. Процитовано 25 липень 2014. 
  3. Комбриг не ховався за спини солдатів
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 617/2014 Про присвоєння військового звання
  5. Площадь Александра Радиевского в Северодонецке
  6. У Сєвєродонецьку відкрили пам'ятник генералу Радієвському(рос.)
  7. Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Указ Президента України від 16 грудня 2004 року № 1489/2004 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня міліції»
  9. Сину загиблого у бою за Лисичанськ генерала Радієвського вручили відзнаку «За вільну Луганщину» // «Перший Криворізький», 27 лютого 2019

ПосиланняРедагувати