Радичівська сільська рада (Ємільчинський район)

Радичівська сільська рада
Основні дані
Країна	СРСР— УРСР
Область	Коростенська округа; Волинська округа; Київська область; Житомирська область
Район	Городницький район; Ємільчинський район
Адм. центр	с. Радичі
Утворена	20 липня 1927 року
Ліквідована	11 серпня 1954 року
Склад
Кількість членів
Голова ради
Територія та населення
Населення	760 (1931)
Населені пункти	1 (1946)
Контактні дані
Адреса	с. Радичі, Ємільчинський р-н, Житомирська обл., Українська РСР

Радичівська сільська рада — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Городницькому і Ємільчинському районах Коростенської і Волинської округ, Київської та Житомирської областей Української РСР з адміністративним центром у селі Радичі.

У Вікіпедії є статті про інші ради з назвою: Радичівська сільська рада.

Населені пункти

Сільській раді на час ліквідації були підпорядковані населені пункти:

с. Радичі.

Населення

Кількість населення ради, станом на 1931 рік, становила 760 осіб^[1].

Історія та адміністративний устрій

Створена 20 липня 1927 року як німецька національна сільська рада, в складі колоній Нова Борисівка Старо-Гутської сільської ради та Радичі Катеринівської сільської ради Городницького району Коростенської округи. 22 лютого 1928 року передана до складу Емільчинського (згодом — Ємільчинський) району Коростенської округи. Станом на 1 жовтня 1941 року кол. Нова Борисівка не перебувала на обліку населених пунктів^[2].

Станом на 1 вересня 1946 року сільська рада входила до складу Ємільчинського району Житомирської області, на обліку в раді перебувало с. Радичі^[3].

Ліквідована 11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», територію ради та с. Радичі приєднано до складу Варварівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області^[2].

Примітки

↑ Упоряд. М. І. Панчук, О. П. Ковальчук, Б. В. Чирко. Національні меншини в Україні, 1920—1930 роки: Історико-картографічний атлас. Інститут історії України НАН України. Київ: Інститут національних відносин і політології НАН України, 1995. с. 69. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 19 червня 2023.
↑ ^а ^б Упоряд. Р. А. Кондратюк, Д. Я. Самолюк, Б. Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 173, 377, 549. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 19 червня 2023.
↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 172. Процитовано 19 червня 2023.

Це незавершена стаття про Житомирську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Упоряд. М. І. Панчук, О. П. Ковальчук, Б. В. Чирко. Національні меншини в Україні, 1920—1930 роки: Історико-картографічний атлас. Інститут історії України НАН України. Київ: Інститут національних відносин і політології НАН України, 1995. с. 69. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 19 червня 2023.

[Довідник-2] а ^б Упоряд. Р. А. Кондратюк, Д. Я. Самолюк, Б. Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 173, 377, 549. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 19 червня 2023.

[3] Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 172. Процитовано 19 червня 2023.

[1]

[2]

[3]