Відкрити головне меню

Пісня про рушник — твір Андрія Малишка, сповідь-спогад ліричного героя, у якій матір дарує синові рушник, вишитий як символ життєвоï дороги. Рушник пов'язаний із життєвою долею ліричного героя і з образом його матері. Цей образ — символ чистоти і любові, матері-берегині, яка дала життя, формувала почуття, творила людину. Ліричний герой поезіï з великою теплотою згадує свою матір.

«Пісня про рушник»
Пісня у виконанні
Квітка Цісик,
Дмитро Гнатюк,
Олександр Таранець,
Ярослав Євдокимов,
Рашид Бейбутов
Олександр Малінін,
Алла Пугачова,
Дмитро Яремчук,
Ігор Крутой,
Рената Бабак
Випущено 1958[1]
Жанр лірика
Мова українська
Тривалість 03:46
Автор пісні Андрій Малишко
Композитор Платон Майборода
Nuvola apps kaboodle.svg Офіційне відео на YouTube

Автор даним твором порушує питання дитинства, а також прощання з батьківською хатою та материнську тривогу за долю власної дитини.

Форма вірша має велику кількість рефрен i повторів, що наближає його до пісні.

Композитор Платон Майборода написав музику до цієї поезіï. Вперше пісня прозвучала в музичному фільмі «Літа молодії» режисера Олексія Мішуріна, її виконав Олександр Таранець.

ВиконавціРедагувати

Виконавців твору була велика кількість, зокрема Квітка Цісик, Дмитро Гнатюк, Олександр Таранець, Ярослав Євдокимов, Рашид Бейбутов, Бернард Ладиш, гурт Чарівна, Ірина Сказіна, Дмитро Яремчук, Олександр Малінін та інші.

Пісня виконується у театральній виставі про Квітку Цісик «Я — Квітка», музичному монолозі-притчі на одну дію на вірші Тетяни Череп-Пероганич.[2]

СловаРедагувати

Оригінал

Рідна мати моя, ти ночей недоспала
I водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

ПриміткиРедагувати

  1. Пісня про рушник (Рідна мати моя)
  2. Ніна Головченко. Моновистава про Квітку Цісик // Літературна Україна. — № 40 (5721). 12 жовтня 2017. — С. 16.

ПосиланняРедагувати