Відкрити головне меню

Олексій Олександрович Мішурин (30 березня 1912, Маріуполь, Російська імперія17 жовтня 1982, Київ, Українська РСР) — український кінорежисер, кінооператор.

Мішурин Олексій Олександрович
Народився 30 березня 1912(1912-03-30)
Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 17 жовтня 1982(1982-10-17) (70 років)
Київ, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність кінорежисер
IMDb nm0592807
Нагороди та премії
орден «Знак Пошани»

Народився в родині робітника. Вчився в художньо-індустріальній профшколі в Києві. Закінчив операторський факультет Київського кіноінституту (1937).

З 1937 р. працював на Київській студії художніх фільмів. Перша самостійна робота «Макар Нечай» (1940).

Під час Німецько-радянської війни в Ашхабаді зняв кіноновели: «Маяк», «Чудесна скрипка», «Чарівний кристал», а в післявоєнні роки — фільми: «В далекому плаванні» (1946), «Циклічна робота в шахті» (1947), «Радянське Чорномор'я» (1949), «Щедре літо» (1950), «Концерт майстрів українського мистецтва» (1952), «Максимко», «Запорожець за Дунаєм» (1953), «„Богатир“ йде в Марто» (1954), «Мати» (1955), фільм-концерт «Пісні над Дніпром» (1957, був також режисером).

Поставив кінокартини: «Літа молодії» (1958), «Рятуйте наші душі» (1960), «Королева бензоколонки» (1963, у співавт.), «Зірка балету» (1965), «Абітурієнтка» (1974), «Від і до» (1976, «Дипломати мимоволі» (1978).

Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Був членом Спілки кінематографістів України.

Дочка: Марія Олексіївна Мішуріна — актриса, сценарист, драматург.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. М., 1963. — СІ85;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.271.