Відкрити головне меню

Джузеппе «Піно» Даніеле (італ. Giuseppe «Pino» Daniele; 19 березня 1955, Неаполь, Італія — 4 січня 2015, Рим, Італія) — один з найвідоміших італійських кантауторе. Зажив, на відміну від більшості своїх видатних колег-співвідчизників, світової слави. Уся його творчість просякнута культурою рідного півдня, що легко прослідковується як у музиці, так і у текстах (взагалі, багато пісень написано на napolitano, а на початковому етапі майже всі пісні були неаполітанською. Другим визначальним елементом його творчості є блюз. Сам Піно називає власний стиль «тарамблю» — тарантелла та блюз. Проте його творчисть виходить далеко за ці два стилі або способи життя; вона характеризується різноманітністю, постійним розвитком та оригінальністю.

Піно Даніеле
Зображення
Pino Daniele
Основна інформація
Повне ім'я Джузеппе Даніеле (Giuseppe Daniele)
Дата народження 19 березня 1955(1955-03-19)
Місце народження Неаполь, Італія
Дата смерті 4 січня 2015(2015-01-04) (59 років)
Місце смерті Рим, Італія
Роки активності 1975-2015
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Інструменти гітара
Жанр неаполітанська пісня, кантауторе, блюз, джаз, рок, фанк
pinodaniele.com
CMNS: Файли на Вікісховищі

Опублікував 32 альбоми, з яких 24 студійних, 5 концертних і 3 збірки.

Зміст

БіографіяРедагувати

ПочаткиРедагувати

Джузеппе Даніеле, або Піно, від пестливого Джузеппіно, народився у Неаполі — залитому пекучим сонцем партенапейському місті, — на початку третьої години дня 19 березня 1955 року, внизу Вулиці Франческо Савеліо Ґарджуло номер 20 (Via Francesco Saverio Gargiulo) (обидві стрілки годинника знаходились між 2 та 3).

Вчився там же: у початковій та середній школі, потім у комерційному технічному інституті Армандо Діас (istituto tecnico commerciale Armando Diaz, де отримав диплом бухгалтера,), проте бажав вчитися у консерваторії, де була б можливість задовольнити свою любов до музики. Почав грати у 12 років, в повні beat generation. Перший виступ був на святі друзів.

На початку 70-тих перші спроби грати джаз-рок у групі «Batracomiomachia», потім у 1976 входить як басист до групи Napoli Centrale, де зустрічає Джеймса Сенезе (James Senese).

Перші успіхиРедагувати

У 1976 Клаудіо Подджі (Claudio Poggi), продюсер EMI Italiana, прослуховує пробну касету з деякими творами молодого Даніеле, та вирішує видати їх на диску. Вже у середині року виходить сорокап'ятка з піснями Che calore (спочатку названа Ca calore, на виразнішому неаполітанському діалекті) та Furtunato. Пізніше, у 1978 Ca', calore отримає Зелений Диск на Фестивальбарі.

Terra mia 1977 — дебютний альбом, до якого також увійшли пісні з синглу? вказує на глибокі зв'язки кантауторе з партенопейськими та середземноморськими традиціями як у музиці, так і у текстах, подеколи вони нагадують типові народні неаполітанські наспіви. Серед пісень, які мали найбільший успіх, називають Terra mia, 'Na tazzulella 'e cafè та Napule è, яка у той час стала справжнім маніфестом автора та цілого Неаполя (він написав її коли йому було лише 18 років)

Джеймс Сенезе не мало посприяв виданню наступних трьох альбомів: Pino Daniele (1979), Nero a metà (1980), Vai mò (1981). Він знаходився під впливом року, джазу Луї Армстронга, Джорджа Бенсона і понадусім блюзу, реалізуючі синтез найрізноманітніших музичних та лінгвістичних елементів, мав індивідуальну жилку, яка завжди підкорялася планові композиції.

Слава, стиль та міжнародне визнанняРедагувати

У 1981 Даніеле дає великий концерт на Piazza del Plebiscito у Неаполі, збирається двісті тисяч слухачів; виступає разом з музикантами (між іншими з Тулліо Де Піскопо, Джо Аморузо, Ріно Дзурцоло, Тоні Еспозіто, Джеймс Сенезе), які у тому ж році беруть участь в альбомі Vai mò (друга визначна віха у кар'єрі Даніеле). У цьому контексті зазвичай йдеться про так званий "Neapolitan Power (" (неаполітанська енергія) — під прапором артистичного оновлення у лоні кампанських традицій, залучення переважно року, блюзу, фанку та джазу.

Його захоплення різними музичними жанрами (від Елвіса Преслі (Elvis Presley) до Роберто Муроло) надає йому можливість створити свій власний стиль, який він сам назвав «taramblù», вказуючи на поєднання тарантели та блюза. Проте тут йдеться не лише про поєднання музичних жанрів, Даніеле використовує ці терміни як символи відповідних культур, які зливаються у його творчості.

У 1982 починається співробітництво з музикантами зі світовою славою. У альбом того року Bella 'mbriana, свій значний внесок зробили Alphonso Johnson на басіта передусім Wayne Shorter на сопрановому саксофоні (обидва з історичної групи Weather Report).

1987 — рік Bonne soirée, альбом прориву, як оцінили його музиканти та спеціалісти. Піно Даніеле ще раз скористувався музикантами найвищого рівня: Pino Palladino бас, Bruno Illiano клавіші(єдиний італійський музикант альбому, що записувався строго вживу, без допомоги комп'ютера), Jerry Marotta ударні (тоді музикант Пітера Ґебріела), Mel Collins саксофон та Mino Cinelu (Weather Report) перкусія.

У 1989 він робить тур по Європі «Night of the guitar» (Ніч гітари), разом з Randy California, Pete Haycock, Steve Hunter, Robby Krieger, Andy Powell, Ted Turner, Leslie West, Phil Manzanera, Jan Akkerman.

Альбом Non calpestare i fiori nel deserto (Не топчіть квіти у пустелі) 1995, що містить пісні, які характеризуються соціальною та політичною спрямованістю, має великий успіх у широкої публіки (більше 1.200.000 проданих копій). такий результат завдячує безперервному артистичному пошуку Даніеле: пройшовши 20-річний творчий шлях, він завжди лишається зв'язаним зі своїм корінням, і у той самий час у кожному альбомі демонструє артистичну еволюцію та оригінальність, що природно проявляється у комерційному успіху.

22-23 травня 1993 на Cava de' Tirreni дає концерт, який потім виходить як альбом E sona mo'.

Через деякі аспекти, серед яких його «середземноморство», може бути визначений — разом з Khaled та Youssou N'Dour — як один з найпоказовіших виконавців World Music.

Піно Даніеле стає одним з найвідоміших італійських музикантів у світі; у 1980 бере участь у міланському концерті Боба Марлі (Bob Marley), співає на Олімпіаді у Парижі, з артистами калібру Ralph Towner, Yellow Jackets, Mike Mainieri, Danilo Rea, Mel Collins. У 1995 грає, під час літнього туру, з Pat Metheny, а також з Almamegretta, Jovanotti, Eros Ramazzotti та Chick Corea, коли у 1990 Піно був запрошений Claudio Baglioni до альбому Oltre.

Даніеле записав та видав диск у співпраці з Richie Havens (Common Grounds, 1983) та взяв участь, з двома піснями, у альбомі Gato Barbieri (Apasionado, 1983).

Десять років по тому, у 1993, у альбомі Che Dio ti benedica, з'являється пісня Massimo Troisi (великого друга Піно), 'Uomo in blues.

1990-тіРедагувати

Після розлучення з Доріною Джангранде (Dorina Giangrande) (хористка на альбомах Terra mia e Un uomo in blues), від якої мав двох дітей, Алессандро та Кристину, вдруге оженився на Фабіолі Шаббаразі (Fabiola Sciabbarasi) (екс манекенщиця, якій було присвячено декілька пісень).

З 1990 до 1993, у зв'язку зі станом здоров'я, відчутно зменшує кількість концертів, але з 1994 повертається до виступів вживу.

У 1997 перемагає на Фестивальбарі у двох позиціях: найкращій сингл — Che male c'è та найкращій альбом — Dimmi cosa succede sulla terra.

2000-ніРедагувати

У 2000 підписує новий контракт з BMG; першим диском з цією великою компанією стає альбом Medina (більше 500.000 копій в Італії), у ньому беруть участь Salif Keita, Faudel та Omar Farouk.

Улітку 2002, чотирма однодумцями Піно Даніеле, Фіореллою Маннойа (Fiorella Mannoia), Франческо Де Ґреґорі (Francesco De Gregori) та Роном (Ron) був здійснений тур, який був записаний, та вийшов на CD та DVD під назвою In tour.

У жовтні 2005 репрезентує сингл It's now or never)відомий англійський cover пісні 'O sole mio, у свій час виконаний Елвісом Преслі), що підготовлювало вихід альбому Iguana cafè.

9 січня 2008 Піно Даніеле об'єднується зі старими друзями De Piscopo, Senese, Esposito, Amoruso та Zurzolo, задля відновлення пісень «Neapolitan Power». Цім складом вони формують потрійний CD з сорока п'яти треків, серед яких переаранжовані найуспішніші старі пісні, оригінальні версії та раніш не опубліковані. Ця робота символічне титулується Ricomincio da 30 (починаю з 30), що означає 30 років безперервної музичної кар'єри, однак вона також є і даниною другові Массімо Троізі, який у 1981дебютував як кінематографіст з фільмом Ricomincio da tre, для якого Даніеле написав музику. З зазначеними музикантами, 27 років тому, він записав альбом Vai mò, і у знак цього група зробила успішний тур. 8 липня 2008 Даніеле повертається на «свою» Площу плебісциту з треумфальним концертом, у якому беруть участь численні гості, між якими Giorgia, Chiara Civello, Irene Grandi, Avion Travel, Nino D'Angelo, Gigi D'Alessio. Подія транслювалась телебаченням.

Піно Даніеле співає у дуеті з Джіджі Д'Алессіо (Gigi D'Alessio) пісню Addò sò nat'ajere,з альбому Д'Алессіо Questo sono io

27 березня 2009 виходить альбом Electric Jam, заздалегідь репрезентований синглом Il sole dentro di me, у якому відбувається співпраця (також як автора) з репером Alessandro Aleotti відомим як J-Ax, колишнім учасником Articolo 31. У зв'язку з виходом нового диску був організований '«Electric Jam Europen tour», який закінчився у вересні на Капрі.

1 жовтня 2009 Піно Даніеле вперше співає у Театрі Apollo у Нью-Йорку. 4 жовтня — у Торонто.

2010-тіРедагувати

26 липня 2010 бере участь у фестивалі Crossroads 2010, організованому Еріком Клептоном, проходив у Toyota Park у Чикаго, граючи разом з Joe Bonamassa та Робертом Рендольфом.[1]

23 листопада 2010 виходить альбом Boogie Boogie Man, що отримав назву від головної своєї композиції (на радіо 5 листопада). Його цінність була збільшена дуетами з такими артистами як Міна, Франко Баттіато, Маріо Бйонді та J-Ax.

24 червня 2011 виступив у концерті з Еріком Клептоном на стадіоні Кава-де'-Тіррені перед 16000 глядачами. Під час концерту Піно Даніеле заспівав італійською строфу з Wonderful Tonight[en] Клептона.

20 березня 2012 вийшов альбом La grande madre (Велика мати), 5 трек якого — кавер клептоновської Wonderful Tonight[en], перекладений італійською самим Піно. Пісня Searching For The Water Of Life присвячена Save the Children, на підтримку Every One Campaign, кампанії за припинення дитячої смертності.[2]

СпівпрацяРедагувати

thumb|right|250px|Pino Daniele, з Rino Zurzolo на контрабасі та Steve Pearson, під час туру 2004 «Pino Daniele Ensemble»

З 1976 до 2010 Піно Даніеле співпрацював з (у алфавітному порядку):

Звукові доріжкиРедагувати

Піно Даніеле написав музику звукових доріжок для багатьох фільмів. Окрім трьох фільмів Massimo Troisi (Ricomincio da tre, Le vie del Signore sono finite та Pensavo fosse amore invece era un calesse), іменем Даніеле підписані звукові доріжки La mazzetta (1978) Sergio Corbucci, Se lo scopre Gargiulo (1988) Elio Porta, Amore a prima vista (1999) Vincenzo Salemme та Opopomoz (2003) мультиплікаційний фільм Enzo D'Alò.

Для Mi manda Picone (1983) Nanni Loy, Даніеле пише пісню Assaje, виконана героїнею Lina Sastri (решта музики до фільму належить Tullio De Piscopo).

Дві пісні взяті з його концерту на Mostra d'Oltremare у Неаполі у 1984 починають та завершують стрічку Blues Metropolitano 1984 (Yes I know my way та Lazzari felici). Je so' pazzo була використана як «звукова доріжка» для мрійї одного з Трьох братів у стрічці Francesco Rosi Tre fratelli(1982); та ж пісня присутня також у La mano de Dios Marco Risi (2006), в момент, коли Марадона прибуває у Неаполь.

Disperata vita була використана як звукова доріжка у Fame chimica (2003) Antonio Bocola e Paolo Vari.

Останнім часом він написав звукові доріжки для «La seconda volta non si scorda mai» зAlessandro Siani, вийшов 11 aprile 2008.

DiscografiaРедагувати

АльбомиРедагувати

КонцертніРедагувати

ЗбіркиРедагувати

  • 1998 — Yes I Know My Way ((антологія з трьома неопублікованими)
  • 2000 — Napule è (2 cd)
  • 2008 — Ricomincio da 30 (антологія з 27 композицій у оригінальній версії, 18 нових версій та 4 непублікованих, потрійний альбом)

СинглиРедагувати

Збірки без неопублікованогоРедагувати

Твори для інших артистівРедагувати

CoverРедагувати

Артист Пісня Рік Альбом
Ornella Vanoni Anima (feat. Pino Daniele) 2009 Più di te
Mango Quando 2008 Acchiappanuvole
Anna Tatangelo Anna verrà 2008 Nel mondo delle donne
Laura Pausini Quando 2006 Io Canto
Anna Calemme Napule è 2006 Nà Maschera
Monica Sarnelli Assaje 2005 Lazzari felici
Mina Napule è 2003 Napoli secondo estratto
Quanno chiove 1996 Napoli
Gino Paoli Napule è 1999 Napule è
Mario Trevi Napule è 1995 …Niente — Trevi canta Daniele
Appocundria 1995
Donna Cuncetta 1995
Sotto 'o sole 1995
Chi tene 'o mare 1995
Viento 1995
Quanno chiove 1995
Terra mia 1995
Cammina cammina 1995
'O ssaje comme fa 'o core 1995
Anna Oxa Quando 1994 Cantautori 2
Anna verrà 1993 Cantautori
Marisa Monte E po' che fa (Bem que se quis) 1989 MM

ПриміткиРедагувати

  1. Pino Daniele unico italiano al Festival dei chitarristi Il Giornale di Vicenza.it
  2. [1][недоступне посилання з квітень 2019] Corrieredelgiorno.com

БібліографіяРедагувати

  • Stefano Bonagura, Pino Daniele, *Lato Side, Roma 1982.
  • Maurizio Macale, Pino Daniele. Un uomo in blues. Da Napue è a Medina, *Bastogi Editrice Italiana 2001
  • Marco Ranaldi, Pino Daniele. Cantore mediterraneo senza confini, Ed. Frilli 2002
  • Autori Vari (a cura di Enrico Deregibus), Dizionario completo della canzone italiana, Giunti editore (2006)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати