Підгорб
Підго́рб — село в Україні, в Ужгородському районі Закарпатської області, орган місцевого самоврядування — Баранинська сільська рада. Населення становить 406 осіб (станом на 2001 рік)[1][2]. Село розташоване у центрі Ужгородського району, за 3,4 кілометра[4] від районного центру.
| село Підгорб | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Ужгородський район |
| Рада | Баранинська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA21100010070061835 |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1912 |
| Населення | 406 осіб[1][2] |
| Площа | 0,009[1] км² |
| Густота населення | 45111,11[1] осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89425[1] |
| Телефонний код | +380 3127[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°33′06″ пн. ш. 22°21′44″ сх. д. / 48.55167° пн. ш. 22.36222° сх. д.Координати: 48°33′06″ пн. ш. 22°21′44″ сх. д. / 48.55167° пн. ш. 22.36222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
115[3] м |
| Відстань до обласного центру |
3,4[4] км |
| Відстань до районного центру |
3,4[4] км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89425, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Центральна, 42[1] |
| Карта | |
  Підгорб | |
 Підгорб | |
| Мапа | |
| |
Назва ред.
Засновано 1912 року[1] Колишні назви населеного пункту — село «Гетьфорк»[5], «Барвінок»[1].
Географія ред.
Село Підгорб лежить за 3,4 км на південний схід від районного центру, фізична відстань до Києва — 608,9 км[4].
Історія ред.
В урочищі Береги, що на південній околиці села, на пологій терасі Великолазівської гори – поселення епохи енеоліту.
Релігія ред.
храм Вознесіння Господнього. 2000.
Маленьке село ніколи не мало церкви і належало до парохії в Великих Лазах. До Першої світової війни в селі була дзвіниця з 60-кілограмовим дзвоном, що походила, очевидно, з 19 ст. Дзвін реквізували в 1917 р. на військові потреби, після чого дзвіницю селяни продали.
Нову дерев’яну каркасну дзвіницю побудували у вересні 1922 р. біля школи, на землі вдови Амброзія Шенвізнера. Спорудження обійшлося в 180 чехословацьких корон, а за 100 корон бляхар вкрив споруду шатровим дахом. Розповідають, що до спорудження дзвіниці був причетним Юрій Бланарь. Тоді ж у М. Ґеївцях на дзвонарні Ф. Еґрі купили за 4400 корон дзвін, що важив 72 кг, і похрестили його на Петра. Обряд освячення дзвіниці здійснив 10 листопада 1922 р. великолазький духовник о. Варфоломій Талапкович та півцевчитель Іван Копа в присутності селян Підгорба та сусідніх сіл. За радянської влади дзвіницю перенесли на цвинтар.
У 1996 р. розпочато спорудження двох мурованих церков – греко-католицької та православної.
Ідея спорудження церкви належить Альберту Ізганичу та його дружині Марті. За основу взяли базилічну церкву 1908 р. в селі Минай і влітку 1997 р. почалася робота. Фундамент був готовий восени того ж року, а до кінця 1999 р. основні будівельні роботи було завершено. Весною 2000 р. на вежі встановили відлитий у Польщі 500-кілогра-мовий дзвін, вкрили вежу бляшаним бароковим завершенням і на свято Вознесіння освятили церкву. Увесь процес організації спорудження, надходження коштів, створення проекту взяв на себе А. Ізганич, а поки тривало будівництво вірники молилися в будинку Ізганичів.
Багато підприємств та організацій Ужгорода і околиць матеріальною та фінансовою допомогою вписали свою сторінку в історію спорудження церкви. Постійно жертвує на будівництво Юрій Калинин з Барвінку. На різних етапах будівництва невтомно трудилися Ярослав Ластівка, Тиберій Бланар, Юлій Юрочко, Олександр Демчак, Емерих Кіш, Павло Мікеш, Ростислав Личко.
храм св. Петра і Павла. 1999.
Давніше село не мало церкви, а впродовж 1990-х років споруджено аж дві церкви – православну і греко-католицьку. Камінь під спорудження православної цегляної церкви за проектом інженера Валерія Мелєнтьєва освятив о. Іван Криванич перед святом св. Петра і Павла 1992 р. Через рік уже був фундамент.
У 1994 р. вимурували стіни, у 1995 – поклали верх і турню, посвятили і встановили надбанні хрести, виготовлені з дюралюмінію. Будівельні роботи закінчили в 1996 р., наступний рік пішов на збір коштів для внутрішнього оздоблення, і в 1998 храм обштукатурили всередині. Останнім етапом було бетонування підлоги в 1999 р.
Спорудження церкви стало можливим завдяки наполегливості голови громади Олени Дюрик, заступника Марти Совбан, скарбника Ніни Нанівської, Віри Куцин.
Земельну ділянку виділила сільрада, і за фундамент взялися Микола Кирлик та Емерих Жовтаній. Поруч з головним майстром М. Кирликом працювали Микола Дюрик, Павло Тодорес, Іван Боднар. Дерев’яну конструкцію даху збудовано під началом Юрія Мішанича з Коритнян, а бляхарські роботи очолив Йосип Ваґан. Склепіння збудовано із смерекового дерева, привезеного з Лютої.
12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. У Підгорбі, який належав до округи «Середнє», за УНО проголосували 146 виборців, проти — 13.[джерело?][6]
Транспорт ред.
У селі розташована зупинка, де зупинялися потяги вузькоколійної залізниці Ужгород — Анталовці, що курсували тут з 1916 по 1976 рік[7].
Населення ред.
Станом на 1989 рік у селі проживало 416 осіб, серед них — 207 чоловіків і 209 жінок[8].
За даними перепису населення 2001 року у селі проживало 406[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[9]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 389 | 95,81% |
| «русинська»[10] | 3 | 0,74% |
| російська | 11 | 2,71% |
| угорська | 5 | 1,23% |
| інші | 1 | 0,25% |
Політика ред.
Голова сільської ради — Марусяк Юрій Іванович, 1980 року народження, вперше обраний у 2010 році. Інтереси громади представляють 24 депутати сільської ради[11][12][13]:
| Партія | Кількість депутатів | Відсоток |
|---|---|---|
| самовисування | 24 | 100,00% |
Відомі люди ред.
Своє дитинство у селі провів живописець і художник кіно Михайло Заяць, родина якого переїхала сюди, коли йому було 10 років. У сім'ї була невелика хатина і кузня: «Батько бив своїм молотом, а я — своїм. Пригадую, як іскри сипалися і все довкола аж палало. Кували вози, сани, підковували коней. Взимку підкови були із гаками, аби коні не ховзалися.»[14]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л Облікова картка на сайті ВРУ
- ↑ а б в Населення населених пунктів Закарпатської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 7 липня 2014.
- ↑ Погода в селі Підгорб
- ↑ а б в г Село Підгорб — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 7 липня 2014.
- ↑ Kotovych, Vira (2018). Location as a linguistics and cultural objectiv of oikonimes. Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University. Philological Sciences". № 1. с. 86—94. doi:10.26661/2414-9594-2018-1-13. ISSN 2414-9594. Процитовано 25 травня 2021.
- ↑ Делеган, Михайло (2009). Карпатська Україна. Ужгород: Карпати. с. 288.
- ↑ Ужгородська вузькоколійка: між минулим і сьогоденням – колія спогадів (ФОТО). Голос Карпат. Процитовано 25 травня 2021.
- ↑ Склад наявного та постійного населення за статтю, Закарпатська область (осіб) - 021 УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 7 липня 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - 021 УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН. Процитовано 7 липня 2014.
- ↑ Розподіл населення Закарпатської області, яке визначило себе русинами та вказало в якості рідної мови русинську мову (у % до загальної чисельності населення) - 021_УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН , Рік. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 липня 2014.
- ↑ Баранинська сільська рада. Облікова картка на сайті ВРУ
- ↑ Баранинська сільська рада. Керівний склад попередніх скликань
- ↑ Баранинська сільська рада. Результати виборів депутатів ради. Процитовано 7 липня 2014.
- ↑ Михайло Заяць: `Я намалював злочинно мало`. MUKACHEVO.NET (укр.). Процитовано 25 травня 2021.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії Закарпатської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |