Підве́рбці — село Тлумацького району Івано-Франківської області.

село Підвербці
Beauplan special fragment 7 Buchach.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Тлумацький район
Рада/громада Підвербцівська сільська рада
Код КОАТУУ 2625687701
Основні дані
Засноване 1482
Населення 755
Площа 10,316 км²
Густота населення 73,19 осіб/км²
Поштовий індекс 78046
Телефонний код +380 03479
Географічні дані
Географічні координати 48°48′06″ пн. ш. 25°13′51″ сх. д. / 48.80167° пн. ш. 25.23083° сх. д. / 48.80167; 25.23083Координати: 48°48′06″ пн. ш. 25°13′51″ сх. д. / 48.80167° пн. ш. 25.23083° сх. д. / 48.80167; 25.23083
Водойми Дністер
Місцева влада
Адреса ради 78046, Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н, с. Підвербці, тел. 5-12-48
Карта
Підвербці. Карта розташування: Україна
Підвербці
Підвербці
Підвербці. Карта розташування: Івано-Франківська область
Підвербці
Підвербці
Мапа

ІсторіяРедагувати

Перша згадка в письмових джерелах про Підвербці (Podwirbcze) датується 10 лютого 1438 року[1].

1469 року шляхтич Підвербецький (пол. Podwirzbiecki) представив два привілеї: один — князя Владислава Опольського на село Підвербці, інший — королівське надання на право вічного посідання села Незвисько з умовою несення військової служби[2].

у 1770 р. в селі збудована та освячена дерев'яна церква Воскресіння Христового, в якій зберігали метричні книги із записами, починаючи з 1742 р. Місцева греко-католицька парафія входила до Кулаківського деканату (1832-1842), а потім до Жуківського деканату (1843-1885) Львівської архієпархії. У 1885 р. парафія увійшла до складу новоствореної Станиславівської греко-католицької єпархії. У 1832 р. на парафії було 494 вірних, у 1884 - 712. До Підвербцівської парафії належала дочірня церква Перенесення мощів св. Миколая в с. Ісаків.[3]

Парохами та адміністраторами Підвербців були: о. Микола Морозевич (?-1854), о. Микола Маринович (1854-1871), о. Олександр Бачинський (1871-1872), о. Григорій Третяк (1874), о. Іван Дворянин (1974-1909).[3]

Відомі людиРедагувати

У селі народився двічі Герой Соціалістичної Праці Григорій Ткачук[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Akta grodzkie i ziemskie. — T. XII. — S. 32. — № 270.
  2. Niezwiska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1902. — Т. XV, cz. 2 : Januszpol — Wola Justowska. (пол.) — S. 384.
  3. а б Блажейовський, Дмитро (2004). Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832-1944) 1. Київ. с. 577–578. ISBN 966-518-225-0. 
  4. Дмитро Полюхович. Галицький господар подільської землі // Zbruč, 19.02.2015.