Вікіпедія

Пігмеї (раса)

етнічна група
Ця стаття про сучасні етнічні групи. Про інші значення див. пігмеї.

Пігмеї, піґмеї — група низькорослих (середній ріст дорослих чоловіків менше за 150 см[1]) негроїдних народів, що живуть переважно в екваторіальних лісах Африки.

Африканські пігмеї і європейський дослідник
Танцюристи Бака у Східній провінції Камеруну

Народи, що мають трохи вищий ріст, називаються «пігмоїди»[2]. Найвідомішими є пігмеї ака, ефе і мбуті Центральної Африки. Є також пігмеї Австралії, Таїланду, Малайзії[3] Індонезії, Філіппін, Папуа Нова Гвінеї, і Бразилії[4] Термін також включає в себе негритосів Південно-Східної Азії.

Етимологія

ред.
Докладніше: пігмеї (міфологія)

Термін пігмей, що використовується для позначення мініатюрних людей, походить від грецького πυγμαίος (Pygmaios) — кулак, або міра довжини, що відповідає відстані між ліктем і суглобом пальця. У грецькій міфології вперше описує плем'я низькорослих людей Гомер, який повідомляє, що вони жили в Індії і на південь від сучасної Ефіопії[5]

Генеза

ред.

Існує багато теорій для пояснення маленького росту пігмеїв. Найґрунтовніша — зменшення росту може розвинулися як адаптація до низького рівня ультрафіолету в сонячному світлі на нижньому рівні тропічних лісів[6], через це зменшено виробництво вітаміну D в шкірі людини, тим самим обмежуючи поглинання кальцію з їжі для зростання та відновлення кісток[7]

Інші теорії малий ріст пігмеїв пояснюють:

  • відсутністю їжі в тропічних лісах,
  • низьким рівнем кальцію в ґрунті,
  • пристосування до хащ,
  • адаптація до спеки і вологості,
  • швидке репродуктивне дозрівання в умовах ранньої смертності[8]

Африка

ред.
Докладніше: Пігмеї Конго
 
Розподіл пігмеїв і їхніх мов згідно з Bahuchet (2006). Південні тва не показані

Пігмеї декількома етнічними групами живуть в Руанді, Бурунді, Уганді, Демократичній Республіці Конго, Центральноафриканській Республіці, Камеруні, Екваторіальній Гвінеї, Габоні, Республіці Конго, Анголі, Ботсвані , Намібії і Замбії[9]. Більшість пігмеїв є мисливцями-збирачами. Вважається, що в тропічних лісах Конго живуть 250—600 тисяч пігмеїв[10] Проте, хоч більшість пігмеїв мешкають у джунглях, пігмеї-тва живуть у болотах і пустелях.

Групи

ред.
Докладніше: Класифікація мов пігмеїв

Існує принаймні десяток груп африканських пігмеїв, мало пов'язані між собою найвідомішим є мбенге (ака і бака) заходу басейну річки Конго, які говорять банту і убангійськими мовами; мбуті (ефе тощо) тропічних лісів Ітурі, які говорять банту і центральносуданськими мовами, тва Великих Африканських озер говорять мовами банту кірунді і кіга.

Спорідненість з іншими африканцями

ред.

Поширена думка, що африканські пігмеї є прямими нащадками мисливців-збирачів неоліту Центральної Африки, які були пізніше частково асимільовані або витіснені дехканами, і прийняли їх центральносуданські, убангійські і банту мови. Ця точка зору не має беззаперечної археологічної, генетичної та лінгвістичної підтримки[11][12][13]

Близько 30 % слів мови Ака не є банту, і такий же відсоток є до мов Бака і убангійської. Велика частина цього лексичного шару є ботанічними термінами або спеціалізованими термінами мисливців-збирачів. Було висловлено припущення, що це залишки окремих пігмейських мов (Мбенге або «баака»). Наразі «Баака» реконструйована тільки на рівні 15 століття[14]

Генетично пігмеї вельми відрізняються від всіх інших людських популяцій. Дослідження генетичних маркерів стверджує, що африканські пігмеї відокремились від решти людської спільноти наступними після койсанів (відокремлення від решти людської популяції близько 60 тис. років до Р. Х., виокремлення на західних і східних пігмеїв близько 20 тис. років до Р. Х.)[15] Африканські пігмеї мають велике генетичне різноманіття[16]

Азія

ред.

Негритоси

ред.
Докладніше: негритоси

Негритосів Південно-Східної Азії (у тому числі батак і аета Філіппін, андаманці Андаманських островів, семанг півострова Малакка, тапіро і не менше восьми інших племен в Новій Гвінеї) іноді називають пігмеями (особливо в старій літературі).

Негритоси низьким зростом і темною шкірою сходні з африканськими пігмеями. Назва «негритос», походить від іспанського, що має значення «маленька чорна людина», була дана першими дослідниками.

Дослідники, які назвали негритосами андаманців хибно вирішили про близько спорідненість цих племен і африканців. Проте, наступні дослідження антропологів показали що крім темної шкіри і кучерявого волосся, андаманці мають мало спільного з будь-яким африканським племенем, в тому числі з африканськими пігмеями[17] Їх схожість з африканськими пігмеями, як правило, вважається, пов'язано з адаптацією до аналогічного середовища, а не спільним походженням[18].

Залишки щонайменше 25 пігмеїв, які жили між 1000 і 3000 років тому, були знайдені у 2011 на островах Палау в Мікронезії[19].

Їх походження та шляхи їх міграції в Азії, як і раніше викликає серйозну полеміку. Вони генетично далекі від африканців[18] і вельми рано відокремились від решти сучасних азійців.

Рампасаса

ред.

Люди з Рампасаса села на острові Флорес, Індонезія є низькорослими, не будучи темношкірими. Наявність карликових людей на острові Флорес, на думку деяких дослідників, підтримує тезу, що «Флореська людина» (Homo floresiensis), насправді не є самостійним видом, а є рештками невисокого не працездатного населення Homo sapiens[20].

Тарон

ред.

Френк Кінгдон-Вард на початку 20 століття, Алан Рабинович в 1990 році, П. Крістіан Кліегер в 2003 році, тощо повідомляли про плем'я пігмеїв-тарон тибето-бірманської мовної сім'ї що населяють віддалені райони гори Хкакабо Разі в Південно-Східній Азії, на кордоні Китаю (провінції Юньнань і Тибет), Бірми та Індії. Бірманські дослідники від 1960-х років повідомляли що середня висота дорослого чоловіка тарон 1,43 м, а жінок 1,40 м. Причиною їх малого росту дослідники називають кепське харчування і ендогамну практику шлюбу. Кількість пігмеїв-тарон неухильно скорочується, і тепер залишилося тільки кілька людей.[21][22][23][24]

Австралія

ред.

Пігмеї-джабугай населяють ліси Північного Квінсленду, Австралія[25] .

Примітки

ред.
  1. ↑ Encyclopædia Britannica: Pygmy. Britannica.com. Retrieved on 2011-10-11.
  2. ↑ pygmoid (people) — Britannica Online Encyclopedia. Britannica.com. Retrieved on 2011-10-11.
  3. ↑ The Semang by George Weber. Chapter 35: The Negrito of Malaysia [Архівовано 24 липня 2013 у Wayback Machine.].
  4. ↑ Darwin's Children. The Economist. December 13, 2007
  5. ↑ pygmy. Online Etymology Dictionary.
  6. ↑ Dr Julian O'Dea (21 грудня 2009). Ultraviolet light levels in the rainforest. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 13 липня 2012.
  7. ↑ O'Dea, JD. Possible contribution of low ultraviolet light under the rainforest canopy to the small stature of Pygmies and Negritos. Homo: Journal of Comparative Human Biology, Vol. 44, No.3, pp. 284-7, 1994.
  8. ↑ Short lives, short size — why are pygmies small? " Not Exactly Rocket Science.
  9. ↑ Forest peoples in the central African rain forest: focus on the pygmies.
  10. ↑ World Bank accused of razing Congo forests, The Guardian.
  11. ↑ R. Blench and M. Dendo. Genetics and linguistics in sub-Saharan Africa, Cambridge-Bergen, June 24, 2004.
  12. ↑ Klieman, Kairn A. The Pygmies Were Our Compass: Bantu and BaTwa in the History of West Central Africa, Early Times to c. 1900, Heinemann, 2003.
  13. ↑ Luigi Luca Cavalli-Sforza (1986). African pygmies. Academic Press. ISBN 978-0-12-164480-2. Процитовано 11 жовтня 2011.
  14. ↑ Serge Bahuchet, 1993, History of the inhabitants of the central African rain forest: perspectives from comparative linguistics. In C.M. Hladik, ed., Tropical forests, people, and food: Biocultural interactions and applications to development. Paris: Unesco/Parthenon. ISBN 1-85070-380-9
  15. ↑ Patin, E.; Laval, G.; Barreiro, L. B.; Salas, A.; Semino, O.; Santachiara-Benerecetti, S.; Kidd, K. K.; Kidd, J. R.; Van Der Veen, L. (2009). Di Rienzo, Anna (ред.). Inferring the Demographic History of African Farmers and Pygmy Hunter–Gatherers Using a Multilocus Resequencing Data Set. PLoS Genetics. 5 (4): e1000448. doi:10.1371/journal.pgen.1000448. PMC 2661362. PMID 19360089.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ Tishkoff, SA та ін. (2009). The Genetic Structure and History of Africans and African Americans. The American Association for the Advancement of Science. 324 (5930): 1035—44. doi:10.1126/science.1172257. PMC 2947357. PMID 19407144. Also see Supplementary Data
  17. ↑ Liu, James J.Y. The Chinese Knight Errant. London: Routledge and Kegan Paul, 1967 ISBN 0-226-48688-5.
  18. ↑ а б Thangaraj, Kumarasamy; et al. (21 January 2003). Genetic Affinities of the Andaman Islanders, a Vanishing Human Population (PDF). Current Biology. 13 (2): 86–93(8). doi:10.1016/S0960-9822(02)01336-2. PMID 12546781. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2008. Процитовано 14 липня 2012.
  19. ↑ Ian Sample (12 березня 2008). Pygmy human remains found on rock islands. The Guardian.
  20. ↑ Elegant, Simon (30 травня 2005). Bones of Contention. Time. Архів оригіналу за 14 жовтня 2010. Процитовано 22 травня 2010.
  21. ↑ P. Christiaan Klieger (2003). Along the Salt Road. California Wild.
  22. ↑ P.Christiaan Klieger. A Journey Through Northern Burma: Along the Salt Road. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 14 липня 2012.
  23. ↑ High Altitude Anthropology [Архівовано 2 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Calacademy.org. Retrieved on 2011-10-11.
  24. ↑ Rawang People [Архівовано 12 лютого 2009 у Wayback Machine.]. V2.linguistlist.org. Retrieved on 2011-10-11.
  25. ↑ Tindale's Catalogue of Australian Aboriginal Tribes: Tjapukai (QLD) [Архівовано 26 липня 2008 у Wayback Machine.].

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пігмеї_(раса)&oldid=38642188