Пташина мова (казка)
Пташина мова (рос. Птичий язык) — російська народна казка, яку записав Олександр Миколайович Афанасьєв.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4f/Sigurd.svg/250px-Sigurd.svg.png)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d8/Vladimir_Propp_%281928_year%29.jpg/250px-Vladimir_Propp_%281928_year%29.jpg)
Аналіз Проппа
ред.У своєму аналізі російський вчений, філолог-фольклорист Володимир Пропп спирається не на найбільш відому казку Олександра Афанасьєва, а на якийсь інший варіант, де юний герой вчиться мові птахів у мудрого старого. Вихідним же сюжетом він вважає казки у записі Івана Худякова та інших російських збирачів фольклору, де розуміння мови птахів отримується через поїдання змії. Цей мотив він пов'язує з архетипічним сюжетом в слов'янській, грецькій, фінській («Калевала») і долганській міфології. З цього ним виводиться першооснова міфу як відгомін обрядів ініціації з символічним поїданням Змія. У деяких варіантах, які Пропп відносить до найбільш близьких до прототипу, навпаки, Змій поїдає героя і потім вивергає його назад. В результаті герой знаходить дар розуміння мови птахів або ж взагалі всевідання.
Казки Афанасьєва
ред.Власне записана Афанасьєвим казка має мало спільного з міфологічним сюжетом, аналізованим у Проппа. У казці йдеться про хлопчика, який з самого народження володіє даром розуміння мови птахів. У віці шести років той чує і передає батькам пророцтво соловейка, що в майбутньому йому «батько стане воду подавати, а мати рушник — обличчя, руки витирати». Щоб уникнути цього пророцтва, батьки відправляють його в човні в море. Дар розуміти мову і пророцтва птахів допомагають хлопчикові вижити в багатьох поневіряннях і врешті-решт стати принцом в заморському королівстві. Він вирішує відвідати рідні місця, зупиняється в одному будинку і на ранок наказує принести йому вмитися. У господарів будинку, що прислуговували йому, він впізнає рідних батька й матір. Таким чином давнє пророцтво справджується, а казка закінчується щасливо: «і стали вони всі разом жити-поживати і добра наживати». Ця казка ще в кінці XIX століття була перекладена на англійську мову й увійшла в збірник «Народні казки у росіян» (англ. Folk tales from the Russian), який кілька разів перевидавався.[1]
Стрижнем сюжету є древній мотив передвіщеної долі й марності уникнення передбаченого, який можна простежити ще до легенди про Паріса.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ The Language of the Birds (англійською) . Project Gutenberg. Архів оригіналу за 9 квітня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
Посилання
ред.- The Language of the Birds. (англ.)
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (серпень 2014) |
Це незавершена стаття з міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |