Протир
Про́тир, або про́тирум (дав.-гр. πρόϑυρον, італ. protiro) — в середньовічній архітектурі та архітектурі Раннього Відродження — невеликий портик, що прилягає до фасаду або притвору церкви і складається зі склепіння та двох колон, які його підтримують. Спочатку призначався для укриття жебраків від негоди. Часто нижня частина колон протирів декорована стилофорами. В римському будинку протиром називали прохід або короткий коридор, що з’єднував двері, які виходили на вулицю, з дверима, які вели до атріуму[1].
| Протир | |
 | |
 Протир у Вікісховищі |
Історія
ред.Найдавніші збережені приклади протирума знаходяться в Вірменії. У Ечміадзінському монастирі є протирум, який можна віднести до V століття, незважаючи на те, що центральна будівля, до якої він прибудований, була відновлена в VII столітті та сильно змінена згодом. Подібний протирум, над яким височіє багатокутний арковий табернакль, знаходиться також у церкві Святої Рипсіме в Вагаршапаті. У церкві Святої Гаяне в тому ж районі, побудованій близько 630 року, але суттєво відреставрованій у XVII столітті, є протир з балдахіном. Тип протира з виглядом башточки позаду будівлі, з двома або трьома ярусами також розвинувся пізніше в вірменській архітектурі: він присутній, наприклад, у церкві Святого Хреста на острові Ахтамар (915—921 рр.) на озері Ван[1].
Галерея
ред.-
-
Протир Собору Святого Івана Хрестителя в Монці -
Протир собору Модени -
Протир собору Анкони
_-_BEIC_6331192.jpg)
Примітки
ред.- ↑ а б Emilio Lavagnino Protiro Enciclopedia Treccani(італ.)
Література
ред.- P. Rivoira Le origini dell’architettura lombarda, Milano, 1908(італ.)
- P. Toesca Storia dell’arte italiana, I, Torino, 1927(італ.)
- M. T. Tozzi Di alcune sculture medioevali dalla Campania, in Bollettino d’arte, dicembre 1931(італ.)
- A. Terenzio Il restauro del Protiro di S. Cosimato, in Bollettino d’arte, giugno 1931(італ.)
- C. Diehl Manuel d’art byzantin, Parigi, 1925-26(італ.)