Жебрак
Жебра́к (через пол. żebrać від чеськ. žebrati)[1], рідше ста́рець[2] — вкрай збідніла особа, у якої обірвалися суспільні, родинні зв'язки. Характеризується як релігійна, пригнічена, знедолена, напівхвора чи божевільна людина. Живе зі старцювання і на пожертви їжі й одягу. Мандрівними жебраками були деякі чернечі ордени в Західній Європі та в мусульманстві (дервіші).

У переносному значенні жебрак — збідніла особа, що має постійні або тимчасові фінансові ускладнення.
Кількість жебраків катастрофічно зростає в часи воєн, природних і суспільних катастроф.
Жебрацтво — спосіб життя жебраків. В добу середньовіччя і дикого капіталізму мало місце фахове жебракування.

Історія
ред.У Стародавньому Римі переслідувалися ті жебраки, які, по огляду їх, виявлялися досить здоровими для трудового життя (лат. mendicantes validi). Каральні заходи застосовувалися, цілком ймовірно, досить широко, бо пролетаріат досягав в Римській імперії величезних розмірів, при повній майже відсутності громадської благодійності. У Середні віки законодавство Карла Великого ділити жебраків на здатних до праці і нездатних; для останніх наказується заснувати різні благодійні заклади[3].
У культурі
ред.Прислів'я
ред.- Старця торба годує
- Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти
Інше
ред.- «Жебрак» — назва скульптури 1886 р. українського митця Л. В. Позена (1849 — 1921)
- «Хлопчик-жебрак» — назва картини художника Л. М. Жемчужникова (1828 — 1912)
- «Жебрак» — назва оповідання українського письменника Легези Іринея (1861 — 1922)
- «Жебрак» — назва станкової скульптури О. Є. Шевчукевича (1902 — 1972), Україна.
Див. також
ред.-
На подання «заради Христа». Полотно Віктора Васнецова «Жебраки співаки (Прочани)», 1873 р.
-
Художник Фернан Пелец (1843—1913). «Маленький жебрак»
-
Жебрак в м. Міннеаполіс, штат Міннесота, США
-
Безхатьки на вулицях Москви
-
Бездомний в Берліні
Примітки
ред.- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Старець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Нищенство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Джерела
ред.- Лиходей О. А. Профессиональное нищенство и бродяжничество как социальный феномен российского общества — СПб.: Изд-во СПГУВК, 2004. — 255 с.
- Ильясов Ф. Н., Плотникова О. А.Нищие в Москве летом 1993 года // Социологический журнал, 1994 № 1. С. 150—156.
- Прыжов, Иван Гаврилович Нищие на святой Руси: материалы для истории общественного и народного быта в России [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.] Изд. М. И. Смирнова, 1862. 139 с.
- П. Ефименко Братство и союзы Нищих Киевская Старина 1883, № 9
- П. Тиханов Брянские старцы этнологич. очерк (Брянськ)
- Очерк быта Нищих Могилевской губ., их условный язык М., 1891
- Сумцов, Николай Фёдорович Культурные переживания «Минские Епархиальные Ведом.» 1880 № 17
Посилання
ред.- Жебрак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.