До́мус (лат. domus, спор. з прасл. *domъ) — тип міського будинку в Стародавньому Римі, який займали вищі класи та деякі заможні вільновідпущені особи в епоху Республіки та Імперії. Він був знайдений майже у всіх великих містах римських територій[1].. Поряд з домусом у місті багато найбагатших родин Стародавнього Риму також володіли окремим заміським будинком, відомим як вілла. Багато хто вирішував жити переважно або навіть виключно у своїх віллах; ці будинки, як правило, були набагато більшими за масштабами та на більших гектарах землі завдяки більшій площі за межами огородженого та укріпленого міста.

Перистиль домуса. «Будинок Веттіїв», Помпеї
Схема домуса; 1 — остіум, 2 — вестибулум (фауцес), 3 — фауцеси, 4 — таберни, 5 — атріум, 6 — комплювій, 7 — імплювій, 8 — таблінум, 9 — трикліній, 10 — крила (али), 11 — кубікули, 12 — кухня, 13 — чорний хід (постикум), 14 — перистиль, 15 — басейн (пісцина), 16 — екседра

Елітні класи римського суспільства будували свої резиденції зі складними мармуровими прикрасами, інкрустованими мармуровими панелями та колонами, а також дорогими картинами та фресками[2]. Багато бідних та представники нижчого середнього класу жили в переповнених, брудних та здебільшого занепалих квартирах, відомих як інсули. Ці багаторівневі житлові будинки були побудовані якомога високими і щільно і були набагато менш статусні та зручні, у порівнянні з приватними будинками.

ІсторіяРедагувати

 
Луїджі Баццані Атріум у помпейському домусі

Будинки ранніх етрусків (попередників римлян) були простими навіть серед заможних або панівних класів. Це були невеликі хатини, побудовані на осьовому плані центральної зали з відкритим мансардним вікном. Вважається, що храм Вести був скопійований за формою з цих ранніх будинків, оскільки поклоніння Весті починалося в індивідуальних будинках (а не в храмах). Ймовірно, хатини були зроблені з глини та дерева із солом'яними дахами та центральним отвором для виходу диму з вогнища. Це могло стати прототипом атріуму, який був поширений у пізніших будинках[3].

Загальний описРедагувати

Італійський міської особняк розвинувся з сільської садиби, яка збирала під одним дахом безліч корисних приміщень[4]. Ранні італійські особняки були прямокутними будівлями з приміщеннями, згрупованими навколо атріуму з невеликим садком, званим hortus, в задній частині. Згодом під впливом грецької архітектури утворився класичний давньоримський особняк. Внутрішній устрій помпейських будинків (відомі за розкопками) і римських демонструють подібні типові риси[5].

Домус був прямокутною спорудою, яка тягнулася вздовж двору, а на вулицю виходила глухими торцевими стінами. Він ділився на дві частини: з одною групою приміщень, що становила офіційну і групувалися навколо атріуму, і друга — сімейна, навколо саду. Два цих великих приміщення були чудово пристосовані для середземноморського клімату. Вони перебували під відкритим небом, дозволяючи свіжому повітрю циркулювати в коридорах і кімнатах. На відміну від грецького в римському будинку всі приміщення розташовуються в стрункому порядку по сторонах від головної осі.

ПриміщенняРедагувати

  1. Вестибул (лат. vestibulum) — вхід, прихожа, майданчик між лінією фасаду та зовнішніми дверима будинку, звідки через двері входили в приміщення.
  2. Таберна (лат. taberna, від слова «табула» — дошка) — такі кімнати могли примикати до атріуму, але при цьому мати свій власний вхід зовні і не мати проходу всередину. Зазвичай їх займали під майстерні, склади або крамниці, які господар або використовував сам, або — частіше — здавав в оренду. Якщо вони використовувалися як крамниці, могли мати цегляний прилавок перед входом, і всередині ділитися перегородкою на ще якесь невеличке внутрішнє приміщення, а перекриттями — на два поверхи невеликої висоти на зразок антресолей. Верхній поверх звався pergula. Ці приміщення були бідними, можливо, в них могли жити бідні і вірні клієнти. Також ці приміщення могли використовуватися як прості склади. Крім того, в приміщеннях з боків від входу могли розміщуватися стайні.
  3. Атріум (лат. atrium, від ater — «закопчений», «чорний», тобто приміщення, що почорніло від кіптяви) — критий двір зі світловим колодязем. Спочатку атріум був місцем сну матері сімейства. Навпроти входу в будинок була глибока ніша для її ліжка. Римляни зберігали цю нішу як знак святості шлюбу. Тут зберігалися цінності роду: важка скриня з сімейними цінностями, стіл типу жертовника і шафа (ніші) для збереження воскових масок (imagines) і бюстів предків, а також зображень добрих духів-покровителів — ларів і пенатів (пізніше окреме святилище — ларарій).

ПриміткиРедагувати

  1. Gregory S. Aldrete (30 грудня 2004). Daily Life in the Roman City. Greenwood Press. ISBN 978-0-313-33174-9. 
  2. Domus. LacusCurtius Educational Resource: a Selection of Articles from A 19th-Century Classical Encyclopaedia. Процитовано 28 квітня 2009. 
  3. Schoenauer, Norbert (1981). 6,000 years of housing. W. W. Norton & Company; 3 Rev Exp edition. с. 136. ISBN 978-0-393-73052-4. 
  4. krotov.info. www.krotov.info. Процитовано 18 грудня 2020. 
  5. Е. В. Никитюк. Быт античного общества. 7. Римский дом Архівовано грудень 28, 2008 на сайті Wayback Machine.