Проліски осінні

рослина родини лілійних

Проліски осінні[1], або проліска осіння[2][3] (Scilla autumnalis L.), – вид рослин родини холодкові (Asparagaceae).

Проліски осінні
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Підродина: Scilloideae
Рід: Prospero
Вид:
P. autumnale
Біноміальна назва
Prospero autumnale
Prospero autumnale - Тулузький музей

Опис

ред.

Це зелена багаторічна трав'яниста рослина, яка досягає висоти від 10 до 15 (рідко 40) сантиметрів. Бульби (1,5)2–3 х 1,5–2,5 см, яйцеподібні або кулясті. Від 5 до 12 листків, як правило, від 6 до 9 (від 2 до 18) сантиметрів завдовжки й від 0,1 до 0,2 см у ширину, тупі. Листки вузьколінійні, жолобчасті, розвиваються після цвітіння. Квітучі стебла розвиваються в кінці літа або восени. Суцвіття несуть від 6 до 25 квіток і піднімається поруч з розеткою. Приквітки відсутні. Пелюстки 4–5 х (1,2)1,5–2 мм, довгасті вузько еліптичні, гострі, синьо-фіолетовий, фіолетовий або білі.

Поширення

ред.

Північна Африка: Алжир; Марокко. Західна Азія: Іран; Ірак; Сирія; Туреччина. Кавказ: Азербайджан; Грузія; Росія — Передкавказзя. Європа: Велика Британія; Угорщина; Україна; Албанія; Болгарія; Колишня Югославія; Греція; Італія; Румунія; Франція; Португалія; Іспанія. Також культивується. Цей вид можна знайти на сухих, кам'янистих пагорбах, серед кущів і на трав'янистих схилах.

В Україні зростає в степах, на трав'янистих і кам'янистих схилах — у приморському Степу, зрідка; в пд. Криму, досить звичайний[3].

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. Scilla autumnalis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. під ред. В. А. Онищенка і Т. Л. Андрієнко Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  3. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 396, 397. (рос.)(укр.)

Джерела

ред.