Відкрити головне меню

Проліски осінні

рослина родини лілійних
Проліски осінні
Scilla autumnalis
Scilla autumnalis 12 XL.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Підродина: Scilloideae
Триба: Hyacintheae
Рід: Проліски (Scilla)
Вид: Проліски осінні
Біноміальна назва
Scilla autumnalis
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Prospero autumnale
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Scilla autumnalis
EOL logo.svg EOL: 1082127
Prospero autumnale - Тулузький музей

Проліски осінні[1], або проліска осіння[2][3] (Scilla autumnalis L.) – вид рослин родини Холодкові (Asparagaceae).

ОписРедагувати

Це зелена багаторічна трав'яниста рослина, яка досягає висоти від 10 до 15 (рідко 40) сантиметрів. Бульби (1,5)2–3 х 1,5–2,5 см, яйцеподібні або кулясті. Від 5 до 12 листків, як правило, від 6 до 9 (від 2 до 18) сантиметрів завдовжки й від 0,1 до 0,2 см у ширину, тупі. Листки вузьколінійні, жолобчасті, розвиваються після цвітіння. Квітучі стебла розвиваються в кінці літа або восени. Суцвіття несуть від 6 до 25 квіток і піднімається поруч з розеткою. Приквітки відсутні. Пелюстки 4–5 х (1,2)1,5–2 мм, довгасті вузько еліптичні, гострі, синьо-фіолетовий, фіолетовий або білі.

ПоширенняРедагувати

Північна Африка: Алжир; Марокко. Західна Азія: Іран; Ірак; Сирія; Туреччина. Кавказ: Азербайджан; Грузія; Росія — Передкавказзя. Європа: Велика Британія; Угорщина; Україна; Албанія; Болгарія; Колишня Югославія; Греція; Італія; Румунія; Франція; Португалія; Іспанія. Також культивується. Цей вид можна знайти на сухих, кам'янистих пагорбах, серед кущів і на трав'янистих схилах.

В Україні зростає в степах, на трав'янистих і кам'янистих схилах — у приморському Степу, зрідка; в пд. Криму, досить звичайний[3].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Scilla autumnalis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. під ред. В. А. Онищенка і Т. Л. Андрієнко Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015. 
  3. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 396, 397. (рос.)(укр.)

ДжерелаРедагувати