Причиненко Станіслав Володимирович
Станіслав Володимирович Причиненко (нар. 26 червня 1991, Сімферополь, УРСР, СРСР) — український та російський футболіст, півзахисник. Після анексії Криму Росією отримав російське громадянство[1].
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Станіслав Володимирович Причиненко | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 26 червня 1991 (32 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Сімферополь, УРСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 182 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 74 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна→ Росія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | вільний агент | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 2002—2003 2003—2008 |
«Таврія» «Шахтар» (Донецьк)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Біографія ред.
Станіслав народився 26 червня 1991 року в Сімферополі. Його батько Володимир Причиненко — один з найкращих футболістів сімферопольської «Таврії» за всю історію, після завершення кар'єри був тренером клубу[2].
В ДЮФЛ виступав на початку за «Таврію» з 2002 року по 2003 рік, а потім займався в школі донецького «Шахтаря». 2006 року на меморіалі Олександра Брагіна Причиненко був визнаний найкращим гравцем турніру, а «Шахтар» став переможцем турніру[3]. У наступному році на цьому ж турнірі «Шахтар» також здобув перемогу, а Причиненко був включений в символічну збірну турніру[4].
Клубна кар'єра ред.
2008 року потрапив у «Шахтар-3», клуб виступав у Другій лізі України. У команді Причиненко став одним з лідерів[5]. Також він нерідко залучався до тренувань та товариських ігор разом з основним складом «Шахтаря»[6]. Взимку 2008 року в одному з товариських матчів він отримав травму[7], проте Дарійо Срна добре відгукувався про Станіслава[8].
Взимку 2009 року на передсезонному турнірі Кубок Кримтеплиці, «Шахтар-3» дійшов до фіналу де поступився молдавській «Олімпії» (1:1, 4:5 по пенальті)[9]. Всього за «Шахтар-3» він провів 52 матчі та забив 9 м'ячів, також зіграв 7 матчів та забив 1 гол в молодіжній першості України.
У січні 2011 року прибув на перегляд в «Таврію», разом з Петром Опаріним, який також виступав з ним в «Шахтарі-3» і також є сином колишньої легенди «Таврії»[10]. Незабаром він підписав контракт з клубом за схемою «1+1»[11].
У Прем'єр-лізі України дебютував 12 березня 2011 року в домашньому матчі проти криворізького «Кривбасу» (2:1)[12], Причиненко вийшов на 84-й хвилині замість Руслана Платона. У наступному матчі він вперше вийшов в основному складі у виїзному матчі проти київського «Арсенала» (1:2)[13], Причиненко в цьому матчі зміг забити два голи на 34-й та 42-й хвилинах у ворота Сергія Погорілого, а на 43-й хвилині він був замінений на Слободана Марковича через те, що у нього був розбитий ніс[14]. В подальшому продовжував виступати за кримчан, проте основним гравцем так й не став.
У червні 2014 року, після того як «Таврія» знялася зі змагань, на правах вільного агента перейшов в клуб російської ФНЛ «Тосно»[15].
Після анексії Криму отримав російське громадянство[1].
У 2017 та у 2019–2020 роках виступав за російський клуб «Балтика». У 2018 році грав за грузинський клуб «Колхеті-1913» (Поті). У першій половині 2021 року грав за російський клуб «Акрон» (Тольятті).
Кар'єра в збірній ред.
З 2006 року виступав у юнацьких збірних України різних вікових категорій. У червні 2007 року у складі збірної до 16 років був викликаний Анатолієм Бузником на меморіал Віктора Баннікова[16]. Тоді юнацька збірна програла у фіналі одноліткам з Туреччини (0:2)[17], Причиненко в цьому матчі мав два хороших шанси забити гол, проте в обох моментах потрапив в штангу.
За збірну до 17 років виступав з 2006 року по 2008 рік і провів 14 матчів та забив 1 м'яч.
2008 року провів 1 матч за юнацьку збірну до 18 років.
У 2011 році неодноразово викликався до складу молодіжної збірної, проте на поле вийшов лише один раз — 9 серпня 2011 року у півфіналі Меморіалу Лобановського проти однолітків з Ізраїлю.
Сім'я ред.
Є двоюрідний брат Денис, який також є професійним футболістом[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в «Родители благодарны Путину за то, что в Севастополе не было майдана». Самый необычный немецкий футболист (рос.)
- ↑ 50 лучших. «Таврия» (часть первая) (рос.). Football.ua. 02.02.2010. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ Мемориал Брагина. Кубок остался в Донецке (рос.). Террикон. 17.10.2006. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ Мемориал Брагина: Первая победа в новом формате (рос.). Террикон. 28.08.2007. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ Донецк разочарован в «Динамо» (рос.). Football.ua. 18.10.2006. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ «Шахтёр» расписал ничью в Греции (рос.). Football.ua. 14.10.2007. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ Луческу снова вспоминает судейство (рос.). Football.ua. 24.02.2008. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ Срна: «Работа не может надоедать» (рос.). Football.ua. 13.02.2008. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ Обладателем Кубка Крымтеплицы стала «Олимпия» (Бельцы, Молдавия) (рос.). UA-Футбол. 23.02.2009. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ «Таврия» смотрит сына очередной легенды клуба (рос.). Football.ua. 17.01.2011. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ «Таврия» подписала сыновей легенд клуба (рос.). Football.ua. 28.02.2011. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ «Таврия» удержала преимущество (рос.). Football.ua. 12.03.2011. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ «Таврия» Причиненко боль «Арсеналу» (рос.). Football.ua. 09.04.2011. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ «Таврия»: очки — на вес золота (рос.). Football.ua. 10.04.2011. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ «Тосно» выиграл борьбу за Наваловского и приобрел хавбека «Таврии»
- ↑ На старте турнира Виктора Банникова (рос.). Football.ua. 08.04.2007. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
- ↑ Так закалялись юноши (рос.). Football.ua. 13.06.2007. Архів оригіналу за 28.07.2012. Процитовано 15.04.2011.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Станіслав Причиненко |
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Причиненко Станіслав Володимирович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua