Опарін Петро Андрійович

український футболіст

Петро Андрійович Опарін (нар. 13 травня 1991, Саки, Кримська АРСР, УРСР) — український та російський футболіст, захисник та півзахисник.

Ф
Петро Опарін
Петро Опарін
Петро Опарін
Особисті дані
Повне ім'я Петро Андрійович Опарін
Народження 13 травня 1991(1991-05-13) (32 роки)
  Саки, Кримська АРСР, УРСР
Зріст 187 см
Вага 80 кг
Громадянство Україна Україна
Росія Росія
Позиція захисник,
півзахисник
Юнацькі клуби
2004—2008 Україна «Шахтар» (Д)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2008—2011 Україна «Шахтар» (Донецьк) 0 (0)
2008—2010  Україна «Шахтар-3» 37 (5)
2011 Україна «Таврія» (Сімферополь) 0 (0)
2012 Україна «Сталь» (Алчевськ) 10 (1)
2015—2016 АР Крим «Рубін» (Ялта) 20 (3)
2016 АР Крим «Кримтеплиця» 13 (0)
2017—2018 АР Крим «Євпаторія» 38 (5)
2018—2019 АР Крим «Севастополь» 37 (1)
2020 АР Крим «Рубін» (Ялта) 5 (1)
2021—2022 АР Крим «Гвардієць» 26 (2)
2022 АР Крим «ТСК-Таврія» 9 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2006 Україна Україна U-17 6 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра ред.

Народився в місті Саки. З 2004 року займався в молодіжній академії «Шахтаря». На професіональному рівні дебютував у футболці «Шахтаря-3», 16 травня 2008 року в програному (0:1) домашньому поєдинку 28-о туру групи Б Другої ліги проти свердловського «Шахтаря». Андрій вийшов на поле на 64-й хвилині, замінивши Максима Драченка[1]. Вперше у складі третьої команди «гірників» відзначився голом 6 вересня 2008 року на 24-й хвилині нічийного (1:1) виїзного поєдинку 8-о туру групи Б Другої ліги проти харківського «Арсеналу». Опарін вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 55-й хвилині отримав жовту картку[2]. Залучався до тренувань з першою командою, зіграв декілька товариських матчів[3], проте через величезну конкуренцію в першій команді «гірників» шансу проявити себе в офіційних матчах так і не отримав, виступав виключно за дублюючий склад (9 матчів). За «Шахтар-3» у Другій лізі зіграв 37 матчів та відзначився 5-а голами.

У середині січня 2011 року відправився на перегляд до «Таврії»[3], а наприкінці лютого 2011 року підписав 1-річний контракт (з можливістю його продовження ще на 1 рік) з «кримцями»[4]. Проте за першу команду сімферопольського клубу не зіграв жодного поєдинку[5], за дубль сімферопольців зіграв 17 матчів та відзначився 1 голом. На початку листопада 2011 року отримав від клубу статус вільного агента[5].

Під час зимової перерви сезону 2011/12 років приєднався до «Сталі»[6]. Дебютував у футболці алчевського клубу 29 березня 2012 року в програному (1:2) виїзному поєдинку 23-о туру Першої ліги проти «Севастополя». Петро вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[7]. Єдиним голом у складі «сталеварів» відзначився 20 квітня 2012 року на 32-й хвилині переможного (3:2) домашнього поєдинку 27-о туру Першої ліги проти ужгородської «Говерли-Закарпаття». Опарін вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[8]. У другій частині сезону 2011/12 років був основним центракльним захисником «Сталі», зіграв 10 матчів (1 гол) у Першій лізі[9].

Потім грав у футзал, спочатку виступав за сімферопольський «Кримметалресурс». А в 2014 році, після окупації Криму та отримання російського громадянства, захищав кольори іншого сімферопольського клубу — «Пенетрона». У 2014 році тренувався разом з аматорським клубом СКІФ (Сімферополь)[10]. У сезоні 2015/16 років виступав у чемпіонаті окупованого Криму за ялтинський «Рубін»[11]. Сезон 2016/17 років провів у т. зв. клубах «Євпаторія» та «Кримтеплиця», а також у футзальному клубі СКФ (Сімферополь). Наступного сезону захищав кольори «Євпаторія» та «Севастополь» в чемпіонаті окупованого Криму, а також футзального клубу «Сімферополь». Завершував кар'єру у інших клубах цього окупаційного турніру «Гвардієць» та «ТСК-Таврія».

Кар'єра в збірній ред.

У 2006 році зіграв 6 матчів у футболці юнацької збірної України U-17.

Особисте життя ред.

Батько, Андрій Опарін, також був професіональним футболістом.

Примітки ред.

Посилання ред.