Відкрити головне меню

Пре́мія за прори́в у нау́ках про життя́ (англ. Breakthrough Prize in Life Sciences)  — премія в галузі медицини та біології. Належить до набору міжнародних нагород «Премія за прорив».

Премія за прорив у науках про життя
англ. Breakthrough Prize in Life Sciences
Країна Міжнародний[d]
Тип Наукова нагорода
Система Премія за прорив
Підстава Дослідження, спрямовані на лікування складних захворювань і продовження людського життя.
Статус вручається
Нагородження
Засновано: 2013
Перше: 20 лютого 2013
Останнє: 9 листопада 2014
Нагороджено: 23
Черговість
Старша нагорода 3 млн доларів США
Сайт breakthroughprize.org

Присуджується дослідникам за відкриття, які продовжують життя людини або допомагають вилікувати невиліковні хвороби. Надається від 2013 року. Кожен лауреат одержує премію в розмірі 3 млн доларів США. Премія не має вікового обмеження і може надаватися довільну кількість раз. Номінувати на премію може будь-яка людина, крім самого кандидата. Лауреати премії формують комітет для вибору наступних кандидатів.

Засновники премії: Марк Цукерберг (засновник Facebook) та його дружина Присціла Чан, Сергій Брін (засновник Google), Юрій Мільнер та Енн Войдзіцкі (засновники 23andMe). Головою відбіркового комітету є голова компанії Apple Артур Левінсон.[1]

Рік Лауреат Місце робот Обгрунтування нагороди Джерело
2013 Яманака Сін'я (цитолог) Директор Центру з дослідження та застосування iPS-клітин[ja] у Кіотському університеті за створення індукованих[en] стовбурових клітин. [2]
Ганс Клеверс (генетик) Інститут Гюбрехта за відкриття механізму роботи сигнального шляху Wnt[en].
Корнелія Баргманн (нейробіолог) Лабораторія нейромереж і поведінки Рокфеллерського університету за роботи з генетики нервової системи і поведінки і за вивчення механізму утворення синапсів.
Девід Ботштейн (генетик) Принстонський університет за розробку методу вивчення спадкових захворювань людини за допомогою поліморфізмів в ДНК.
Льюїс Кентлі (онколог) Медицинський коледж Вейл Корнелл[en] за відкриття фосфоинозитид-3-кінази[en] та її ролі в метаболізмі.
Тітія де Ланге (цитолог) Рокфеллерський університет за роботи з теломерів.
Наполеоне Феррара (онколог) Каліфорнійський університет у Сан-Дієго за дослідження механізмів ангіогенезу, які привели до розробки терапії раку і захворювань очей.
Ерік Лендер (генетик) Массачусетський технологічний інститут за роботи як одного з керівників проекту «Геном людини».
Чарльз Сойерс (онколог) Медичний інститут Говарда Г'юза[en] за вивчення онкогенів і розробку спрямованої терапії раку.
Берт Фогельштейн (онколог) Університет Джонса Гопкінса за вивчення геноміки рака та генов-онкосупрессорів[en].
Роберт Вайнберг[en] (онколог) Массачусетський технологічний інститут за опис онкогенів людини.
2014 Джеймс Еллісон Онкологічний центр Андерсона Техаського університету за відкриття способу блокади[en] коінгібіторної молекули Т-клетини для ефективної терапії рака[3]. [4]
Мелон Делонг[en] Університет Еморі за наукове обгрунтування методу лікування хвороби Паркінсона шляхом глибокої стимуляції мозку.
Майкл Голл біоцентр Базельського університету за відкриття MTOR - мішені імунодепресанта рапаміцину та його ролі в контролі зростання клітин.
Роберт Лангер[en] Массачусетський технологічний інститут за відкриття, що призвели до створення керованих систем звільнення від лікарняних препаратів людського організму та створення нових біоматеріалів.
Річард Ліфтон[en] Єльський університет за відкриття генів та біохімічних механізмів, що викликають гіпертонію.
Олександр Варшавський[en] Каліфорнійський технологічний інститут за роботи по вивченню причин та молекулярних механізмів внутріклітинної деградації білка.
2015 Дженніфер Дудна
Еммануель Шарпентьє
Університет Каліфорнії (Берклі)
Центр імені Гельмгольца з дослідження інфекційних захворювань[de]
за перетворення древнього механізму бактеріального імунітету (CRISPR/Cas9) на дієву технологію для зміни геному з широкими наслідками для всієї біології і медицини. [5]
Віктор Емброс[en]
Гері Равкан[en]
Медична школа Массачусетського університету[en]
Гарвардська медична школа[en]
за відкриття генетичної регуляції мікроРНК, класу малих РНК, які перешкоджають зміні або руйнуванню додаткової цільової мРНК.
Чарльз Девід Елліс[en] Рокфеллерський університет за відкриття ковалентних модифікацій гістонів і їх важливої ролі в регуляції експресії генів і побудові хроматину, що поглиблює наше розуміння хвороб від вроджених вад до раку.
Алім-Луї Бенабі[en] Університет Жозефа Фур'є[en] за відкриття і новаторські дослідження в розробці високочастотної глибокої стимуляції мозку[en], яка зробила революцію у лікуванні хвороби Паркінсона.
2016 Едвард Бойден Массачусетський технологічний інститут за розробку і реалізацію методів оптогенетики — методу програмування і збудження нейронів за допомогою світла.. [6][7]
Карл Дейссерот Стенфордський університет за розробку і реалізацію методів оптогенетики — методу програмування і збудження нейронів за допомогою світла.
Джон Гарді[en] Університетський коледж Лондона за відкриття мутацій в гені білка-попередника амілоїду, що передчасно викликає хворобу Альцгеймера
Гелен Гоббс[en] Південно-західний медичний центр Університету Техасу[en] за відкриття генетичних варіацій людини, які змінюють рівень і розподіл холестерину та інших ліпідів, що відкриває нові підходи до профілактики й запобігання серцево-судинних захворювань і захворювань печінки.
Сванте Паабо Інститут еволюційної антропології товариства Макса Планка[en] за новаторські дослідження та встановлення послідовності стародавніх ДНК і геномів, що по-новому подало наше розуміння шляхів походження сучасної людини і його еволюційні взаємини з вимерлими видами Homo, такими як неандертальці, та еволюцію людських популяцій.
2017 Стівен Елледж[en] за дослідження реакцій еукаріотів на пошкодження ДНК, що дали нові уявлення про розвиток та лікування раку. [8]
Гаррі Ноллер[en] за виявлення центральної ролі РНК в формуванні активних центрів рибосоми — фундаментального механізму синтезу білка у всіх клітинах, тим самим зв'язавши сучасну біологію з питаннями походження життя, а також давши пояснення яким чином безліч природних антибіотиків руйнують синтез білка.
Руланд Нюссе[en] за піонерські дослідження Wnt-шляху — однієї з найважливіших міжклітинних сигнальних систем у питаннях розвитку, раку та біології стовбурових клітин.
Осумі Йосінорі за дослідження автофагії — системи переробки клітинами власних незначних або пошкоджених компонентів у живильні речовини.
Гуда Зогбі за відкриття генетичних причин і біохімічних механізмів спіноцеребеллярної атаксії[en] і синдрому Ретта - спостереження, які дали нові уявлення про патогенез нейродегенеративних[en] і неврологічних захворювань.
2018 Джоан Хорі
Оригінальний текст (англ.)
For discovering how plants optimize their growth, development, and cellular structure to transform sunlight into chemical energy.
[9]
Пітер Волтер
Морі Кадзутосі
Оригінальний текст (англ.)
For elucidating the unfolded protein response, a cellular quality-control system that detects disease-causing unfolded proteins and directs cells to take corrective measures.
Kim Nasmyth[en]
Оригінальний текст (англ.)
For elucidating the sophisticated mechanism that mediates the perilous separation of duplicated chromosomes during cell division and thereby prevents genetic diseases such as cancer.
Don W. Cleveland[en]
Оригінальний текст (англ.)
For elucidating the molecular pathogenesis of a type of inherited ALS, including the role of glia in neurodegeneration, and for establishing antisense oligonucleotide therapy in animal models of ALS and Huntington’s disease.
2019 C. Frank Bennett[de]
Adrian R. Krainer[en]
Оригінальний текст (англ.)
For the development of an effective antisense oligonucleotide therapy for children with the neurodegenerative disease spinal muscular atrophy.
[10]
Анжеліка Амон Массачусетський технологічний інститут за вивчення наслідків анеуплоїдії — аномальної кількості хромосом, що виникає в результаті неправильного поділу хромосом.
Сяовей Чжуан Гарвардський університет За відкриття прихованих структур у клітинах шляхом розробки методу мікроскопії надвисокої роздільної здатності, який подолав фундаментальну межу просторової здатності оптичної мікроскопії.
Чжицзянь Чень Південно-західний медичний центр Техаського університету[en] За з'ясування того, як ДНК викликає імунні і аутоімунні реакції зсередини клітини, шляхом відкриття ДНК-чутливого ферменту cGAS.


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати