Вікіпедія

Попович Павло Романович

український радянський льотчик, перший космонавт-українець, голова об'єднання української діаспори у Москві
(Перенаправлено з Попович Павло)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попович.

Павло́ Рома́нович Попо́вич (5 жовтня 1930, Узин, Білоцерківський район, УСРР — 29 вересня 2009, Гурзуф, АР Крим, Україна) — український радянський льотчик-космонавт № 4, перший космонавт-українець, генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук (1977). Двічі Герой Радянського Союзу (18.8.1962 та 20.7.1974). Депутат Верховної Ради УРСР 6–11-го скликань.

Павло Романович Попович
Дата народження5 жовтня 1930(1930-10-05)[1][2][…]
Місце народженняУзин, Українська СРР, СРСР
Дата смерті29 вересня 2009(2009-09-29)[4][5][…] (78 років)
Місце смертіГурзуф, Ялтинська міська рада, Автономна Республіка Крим, Україна
Alma mater:Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського (1968)
Військове звання:генерал-майор авіації[d]
Місії:1. Політ на кораблі-супутнику «Восток-4» (1962)
2. Політ на косміч. кораблі «Союз-14» (1974)
Нагороди:

 

Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоної Зірки Орден Дружби народів
Орден «Знак Пошани» Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Пошани
Орден Пошани

Біографія

ред.

За даними паспорта,[6] народився 5 жовтня 1930 року в селищі Узин на Білоцерківщині (тепер місто). Після Другої світової війни продовжив навчання у школі № 1, працюючи кочегаром на заводі. Після школи вступив до ремісничого училища в Білій Церкві, вивчився на столяра.

1947 року вступив до Магнітогорського індустріального технікуму (Челябінська область), який закінчив 1951 року. Паралельно займався у місцевому аероклубі.

1954 року закінчив Качинське військове авіаційне училище льотчиків (Мічурінськ, Тамбовської області). Після закінчення училища служив у частинах ВПС CHCH.

Член КПРС з 1957 року.

1968 року закінчив Військово-повітряну інженерну академію ім. Жуковського (Москва).

1960 року зарахований до загону радянських космонавтів (Група ВПС № 1), секретар партійної організації загону космонавтів.

Перший політ

ред.

12 серпня — 15 серпня 1962 здійснив на космічному кораблі «Восток-4» перший у світі груповий політ двох пілотованих кораблів, спільно з Андріяном Ніколаєвим, який пілотував космічний корабель «Восток-3». В ході групового польоту були проведені перші експерименти з радіозв'язку між екіпажами двох кораблів в космосі і взаємне фотографування, виконана широка програма науково-технічних і медико-біологічних експериментів. Окрім іншого, Попович з Ніколаєвим проводили тестування системи знищення ворожих супутників за допомогою тарану власним супутником[7].

Попович провадив орієнтацію корабля в просторі за допомогою системи ручного управління. В ході польоту 12 серпня 1962 року Павло Попович на прохання Корольова виконав пісню «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю», яка стала першою піснею виконаною в космосі. За успішне здійснення першого групового космічного польоту отримав звання Героя СРСР.

Другий політ

ред.
 
Поштова марка СРСР
 
Укрпошта. Марка «Павло Попович. 1930–2009»
 
Попович на борту КК «Восток-4»

Другий політ в космос Попович зробив 3–19 липня 1974 як командир екіпажу космічного корабля «Союз-14» (спільно з бортінженером Ю. П. Артюхіним). 5 липня 1974 «Союз-14» провів стиковку з науковою станцією «Салют-3», що знаходилася на орбіті з 25 червня 1974. Сумісний політ космічного комплексу «Салют-3» — «Союз-14» продовжувався 15 діб. За час польоту космонавти досліджували геолого-морфологічні об'єкти земної поверхні, атмосферні утворення і явища, фізичні характеристики космічного простору, провели медико-біологічні дослідження з вивчення впливу чинників космічного польоту на організм людини і визначення раціональних режимів роботи на борту станції. За цей політ на орбітальній станції «Салют-3» і космічному кораблі «Союз-14» Павлу Поповичу повторно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Після космосу

ред.

Був обраний депутатом Верховної Ради УРСР (1963—1990).

З 1993 року — генерал-майор авіації в запасі. До вересня 2009 року Павло Романович працював головою ради директорів Всеросійського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних досліджень.

Помер у ніч на 30 вересня 2009 року у власній квартирі в Гурзуфі[8] від інсульту, похований в Москві, на Троєкурівському кладовищі[9][10].

Родина

ред.

Перша дружина — військова льотчиця-випробувачка, полковник Марина Лаврентіївна Попович (до шлюбу Васильєва) (1931—2017). Розлучилися в 1980-ті роки.

Дочки: Наталія Павлівна (нар. 1956) та Оксана Павлівна (нар. 1968).

Друга дружина — Алевтина Федорівна Попович (до шлюбу Ожегова), економістка.

Нагороди та відзнаки

ред.

За заслуги в освоєнні космічного простору удостоєний Золотої медалі ім. Ціолковського (АН СРСР), медалі де Лаво (ФАІ). Йому присвоєне звання Героя Праці Соціалістичної Республіки В'єтнам. Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Червоної Зірки і медалями, а також іноземними орденами.

Почесні звання

ред.

Почесний громадянин українських міст Біла Церква, Полтава, Запоріжжя, Васильків.

Мапа почесних звань та об'єктів топоніміки

ред.
 
 
Біла Церква
 
Васильків
 
Донецьк
 
Запоріжжя
 
Кривий Ріг
 
Кропивницький
 
Первомайськ
 
Полтава
 
Чистякове
Мапа міст, у яких Павла Поповича визнано почесним громадянином, а також міста, де його ім'ям названі об'єкти топоніміки
 
Пам'ятник Павлу Поповичу у місті Узин

Вшанування пам'яті

ред.

Див. також

ред.

Виноски

ред.
  1. ↑ Попович Павел Романович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б Discogs — 2000.
  3. ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
  4. ↑ http://www.collectspace.com/news/news-093009b.html
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #105815896 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ Він був для нас братом // Україна молода. — .
  7. ↑ Супутники-убивці та космічне сміття 🚀 Як сильно ми засмітили орбіту Землі?. Tokar.ua. 20 травня 2021. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
  8. ↑ «Умер первый украинский космонавт Павел Попович» // Сегодня.ua, із посиланням на НКА України, 30 октября 2009.
  9. ↑ . Архівовано з джерела 23 лютого 2010.
  10. ↑ «В Москве на Троекуровском кладбище похоронен космонавт Павел Попович» // 5 октября 2009 г., Aviation Explorer.

Інтерв'ю

ред.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Попович Павло Романович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Попович_Павло_Романович&oldid=43640629