Понеділкування
Понеді́лкування — український звичай жінок та дівчат постити у понеділок[1][2], а також звичай одружених жінок не виконувати важкої роботи в понеділок[1][2] і такої, що вимагала тривалого часу, наприклад, прядіння[3].
Постування ред.
Постування у понеділок дотримувалися здебільшого жінки та дівчата. Жінки понеділкували, молячи Бога про щастя в подружньому житті. А дівчата — щоб пошлюбити доброго хлопця[4].
На початку XX століття український етнограф Микола Сумцов констатував відмирання звичаю постування: «Додержання посту в понеділок… нині місцями практикується старими жінками з приурочуванням давнього звичаю до святого понеділка»[3][5].
У 1929 році в селі Княжичі Броварського району Київської округи Української РСР жила бабуся, яка дотримувалася звичаю понеділкування — щороку постила 12 понеділків[6].
«Понеділкування» в літературі ред.
- Іван Котляревський згадує звичай «понеділкування» у поемі 1798 року «Енеїда»:
- Іди, небого, не журися,
- Попонеділкуй, помолись.
- Все буде так, як я сказав[7].
- Іван Нечуй-Левицький згадує звичай у повісті 1870 року «Хмари»:
«— Дякую вам! Я понеділкую! — промовила трохи гордо панія Висока. — Сьогодні понеділок!
— Вибачайте, коли так. І ви цілий рік понеділкуєте?
— От і цілий рік! У вас в Києві поведенція на все сільське, а не знаєте, як на селі поводиться в нас. Од великодня до святого Духа ніхто не понеділкує...
— От я хоч і держуся сільської поведенції, але не дуже люблю сільське понеділкування й усякі сільські забобони, — промовив молодий Радюк...
— Бачте, Павле Антоновичу! смієтесь ви з мене, що я понеділкую, глузуєте з середи та з п'ятниці... Бачте! от і недобре виходить. От бог і карає коли не вас, то тих, що близькі до вас! — докоряла панія Макуха[8]».
Уникання важкої роботи ред.
Жіноче право на понеділкування належало до передшлюбних домовленостей. Під час сватання батьки молодої озвучували сватам посаг, який дають за донькою, і домовлялися про її понеділкування, тобто, право не бути примушеною ні до якої роботи в понеділок[1]. Також і дівчина могла, перед тим, як дати згоду на заручини, запитати жениха, чи зможе вона понеділкувати. У разі відмови — могла, не зважаючи на батьківську згоду, відмовити жениху[9].
Згідно з традицією, у понеділок одружена жінка, не питаючи дозволу, також могла відлучитися з дому на цілий день. Вирушаючи на понеділкування, жінки брали сало, крупу, яйця, масло чи інші продукти і готували собі їсти, веселилися, пряли або вишивали[10].
Микола Чернишов у журналі «Киевская старина» за квітень 1887 року (№ 4[11]) зробив спробу пояснити звичай понеділкування за аналогією зі стародавньою формою часткового укладення шлюбу — «шлюбу на три чверті»[12] — звичаю деяких арабських племен, коли під час укладання шлюбної угоди чоловік, відповідно розміру викупу, який платить за жінку, дістає право на шлюб тільки на два, три, чотири дні на тиждень, і тільки у цих межах може вимагати від неї шлюбних обовязків і вірності. В українському понеділкуванні початковий сексуальний, або, як її назвав Чернишов, «еротичний», підтекст, на думку дослідника, зник, і лишилась тільки економічна/трудова складова — свобода від примусу до праці[13].
«Понеділкування» в Борисполі ред.
Звичай понеділкування жінок міста Бориспіль Переяславського повіту Полтавської губернії Російської імперії (тепер — центр Бориспільського району Київської області України) описаний в історичному журналі «Киевская старина» за січень 1887 року — у статті «Святкування понеділка у Малоросії»[14]. Щоб мати гроші на понеділкування, бориспільські жінки продавали щось із «жіночого» господарства: «дробину» (дрібну домашню птицю), городину, коноплі чи льон, борошно, крупи, молочні вироби (скопи) чи сало. Зазвичай, вся виручка від продажу «жіночих» товарів належала дружині і призначалася для посагу дочок. Але в понеділок бориспільскі жінки могли взяти невелику кількість (торбинку або кошик) борошна, гороху, квасолі чи іншого «жіночого» товару та продати його на базарі, щоб мати гроші на понеділкування. Після продажу — робили необхідні закупи і йшли загальною компанією відпочивати. У теплу пору — розташовувалися на свіжому повітрі, а взимку — в хаті однієї із жінок. Зазвичай, жінка залишалася в компанії на цілий день, залишивши домашні турботи на чоловіка чи доньку. Автор статті відзначає: «п'янство в Борисполі настільки вкоренилось, що деякі баби не просто «понеділкують», а відверто пиячать»[15].
Примітки ред.
- ↑ а б в Понеділкування // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1436. — 1000 екз.
- ↑ а б Понеділкування // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Понеділкувати [Архівовано 20 червня 2012 у Wayback Machine.]//Котляревський І. Енеїда: поема / комент. уклав О. Ставицький. — Київ: Радянська школа, 1989. — 283 с.
- ↑ Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. — К.: Орфей, 2002. — С. 102. — ISBN 966-96200-0-7
- ↑ Сумцов Н. Бытовая старина в «Энеиде» И. П. Котляревского: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва. — Харьков, 1905. — Т. 16. — С. 155.
- ↑ Бондаренко Г. Українська етнокультура в контексті глобалізаційних викликів/ голов. ред. Г. Скрипник. — Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2014. — С. 64.
- ↑ Поема у Вікіцитатах
- ↑ Повість у Вікіцитатах
- ↑ Понеділок — день тяжкий// Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 236.
- ↑ Понеділок — день тяжкий// Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 237.
- ↑ Чернышевъ Н. Опытъ истолкованія обычая «понедилкуванья»// Киевская старина. — 1887. — №4. — С. 763—771. (рос. дореф.)
- ↑ Понедилкование// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах и 4 дополнениях. — Санкт-Петербург, 1898. — Т. 24А: Полярные сияния-Прая. — 475 с.
- ↑ Грушевський М. Початки громадянства: (ґенетична соціольоґія). — Відень: Укр. Соціол. Ін-т, 1921. — С. 303.
- ↑ Василенко В. Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи // Киевская старина. — 1887. — №1. — С. 180-182.
- ↑ Василенко В. Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи // Киевская старина. — 1887. — №1. — С. 182.
Джерела ред.
- Бондаренко Г. Українська етнокультура в контексті глобалізаційних викликів/ голов. ред. Г. Скрипник. — Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2014. — С. 64.
- Василенко В. Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи// Киевская старина. — 1887. — №1. — С. 180-182. (рос. дореф.)
- Гаєвська Т. Від звичаю понеділкування до 8 березня// Arskerylos.art. — 2018. — 23 липня.
- Грушевський М. Початки громадянства: (ґенетична соціольоґія). — Відень: Укр. Соціол. Ін-т, 1921. — С. 302-303.
- Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. — К.: Орфей, 2002. — С. 102-103. — ISBN 966-96200-0-7
- Понеділкування // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т.3. — С. 310.
- Понеділкування // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — Т.7, 1976. — С. 157.
- Понеділкування // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1436. — 1000 екз.
- Понеділкувати [Архівовано 20 червня 2012 у Wayback Machine.]//Котляревський І. Енеїда: поема / комент. уклав О. Ставицький. — Київ: Радянська школа, 1989. — 283 с.
- Понеділок — день тяжкий// Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 235-237.
- Понедилкование// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах и 4 дополнениях. — Санкт-Петербург, 1898. — Т. 24А: Полярные сияния-Прая. — 475 с.
- Святий Понеділок// Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. — Київ: Довіра, 1992. — С. 219–223.
- Сумцов Н. Бытовая старина в «Энеиде» И. П. Котляревского: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва. — Харьков, 1905. — Т. 16. — С. 155. (рос. дореф.)
- Чернышевъ Н. Опытъ истолкованія обычая «понедилкуванья»// Киевская старина. — 1887. — №4. — С. 763—771. (рос. дореф.)