Помпоній Лет
Vat. lat. 3311, 101v of Claud. Ruf. 1361–1376 by Julius Pomponius Laetus.png
Рукописний шрифт Помпонія Лета, так званий гуманістичний курсив.
Народження 1428(1428)
Діано (сьогодні Теджано), Кампанія
Смерть 9 липня 1498(1498-07-09)
Рим
Знання мов
  • латина[1]
  • Діяльність
  • письменник
  • Школа / Традиція платонізм, неоплатонізм
    Вчителі Лоренцо Валла
    Відомі студенти Hieronymus Balbusd і Ермолао Барбаро
    Історичний період Ренесансний гуманізм

    CMNS: Помпоній Лет у Вікісховищі

    Ю́лій Помпо́ній Лет, часом Помпо́ній Ле́то (лат. Julius Pomponius Laetus, італ. Giulio Pomponio Leto; 1428, Діано (сьогодні Теджано), Кампанія — 9 липня 1498, Рим) — італійський гуманіст, філософ, історик, класичний філолог. Заснував гурток гуманістів для вивчення античних старожитностей, що пізніше увійшов у історію під назвою Римська академія.

    БіографіяРедагувати

    Народився 1428 року в Діано (сьогодні Теджано, що у Калабрії. Помпоній був позашлюбним сином Джованні Сансеверино графа де Марсіко, представника давнього роду Сансеверино з норманським корінням. Дитинство і юність Помпоній провів у родовому замку батька в Діано.[2] 19 грудня 1444 року граф помер, а в його заповіті не було згадки про свого позашлюбного сина. Таким чином Помпоній опинився в доволі скрутному становищі, до того ж його мачуха ставилася до нього відверто вороже. Через якийсь час Помпоній був змушений залишити рідні місця й переїхав до Рима. Зі своєю родиною він намагався більше не спілкуватися.[3] У Римі Помпоній захопився античною спадщиною й взяв собі за ім'я латинізований варіант Юліус Помпоніус з додатком Летус (Laetus тобто «веселий»).

    У Римі Помпоній вивчав риторику у видатного гуманіста Лоренцо Валли та його наступника П'єтро Оді (Одді) да Монтополі. Після смерті Одді Помпоній обійняв його посаду на кафедрі риторики Римського університету. Окрім занять в університеті він давав приватні лекції, які відвідувалися навіть краще за університетські.[4] Концепція Помпонія полягала в створенні єдиної дисципліни, яка б займалася античністю. Ця дисципліна мала включати в себе як історико-філологічні та текстуально-критичні студії античних джерел, так і дослідження в галузі античної археології.[5]

    1465 року заснував у Римі гурток гуманістів «Римська академія», члени якої вивчали античну філософію, критично аналізували середньовічну схоластику та доктрини католицької церкви. Папа Павло II вороже сприйняв діяльність членів цієї Академії, оголосив їх змовниками й аморальними безбожниками та розпорядився заарештувати їх і закрити Академію. Помпоний втік до Венеції, але був виданий папі, посаджений у в'язницю і підданий тортурам. За папи Сикста IV члени академії отримали свободу, й Помпоній продовжив свою колишню діяльність.

    У 1472—1473 роках Помпоній здійснив подорож до Німеччини й на Схід до Північного узбережжя Чорного моря (теперішня Україна), враження про які виклав у коментарях до «Георгіки» Вергілія. В історичному творі «Цезарі» виклав історію Римської імперії та Візантії з III по кінець VII століття.

    Помпоній засуджував розкіш тогочасного духівництва й на відміну від багатьох гуманістів відкидав духовну кар'єру.[6] Помпоній був одружений і мав двох дочок, що звалися Нігелла та Фульвія. Нігелла активно підтримувала свого батька в філологічних дослідженнях.

    Помпоній відіграв велику роль у поширенні гуманістичного шрифту. Він надавав перевагу шрифтові, що його розробив Нікколо Нікколі у 20-х роках 15 століття (так званий гуманістичний курсив). Варіант куриву Помпонія був лише незначною мірою видозмінений. Збереглися численні автографи й маргіналії, написані Помпонієм після 1470 року з використанням гуманістичного курсиву. Шрифт Помпонія наслідували його учні та партнери з листування, зокрема Анджело Поліціано.[7]

    Учнями Помпонія були такі діячі, як Алессандро Фарнезе (пізніше — папа Павло III), Ермолао Барбаро, визначний археолог Андреа Фульвіо, П'єтро Марсо та Марк Антоній Сабеллік. Лекції Помпонія також відвідували Йоганнес Рейхлін, Конрад Пейтінгер, Якопо Саннадзаро, Джованні Понтано та Джироламо Бальбі.

    Помпоній мав такий високий престиж серед інтелектуальної еліти Риму, що на його похороні було присутньо 40 єпископів, хоча протягом життя він не виявляв особливої побожності.

    Помпоній Лет похований в церкві Сан-Сальваторе-ін-Лауро.

    ПраціРедагувати

    • Латинська граматика для школи в багатьох перевиданнях (Венеція, 1484).[8] Авторство ще двох анонімних трактатів з граматики сьогодні також приписують Помпонію.[9]
    • Трактат про посади та правничу систему Риму (De Romanorum magistratibus, sacerdotiis, iurisperitis et legibus libellus).[10]
    • Caesares, з підзаголовком Romanae historiae compendium ab interitu Gordiani Iunioris usque ad Iustinum tertium («Нариси римської історії від смерті Гордіана III до Юстина III A»), (Венеція, 1499). У праці йдеться про римських та візантійських правителів з 244 до кінця 7 ст. (від Філіппа Араба до Юстина II, якого Помпоній помилково назвав Юстином III). Твір зазнав великого поширення протягом 16 та 17 століть.[11]
    • Defensio in carceribus («Захист у карцері»). Твір, написаний у в'язниці.[12]
    • Екскурсії античним Римом, записані одним з учнів Помпонія (Excerpta a Pomponio dum inter ambulandum cuidam domino ultramontano reliquias ac ruinas Urbis ostenderet; у ранніх виданнях: De antiquitatibus urbis Romae libellus або De Romanae urbis vetustate). Перше видання — 1510 року; італійський переклад — 1550 року в Венеції.
    • Список визначних місць Риму (De regionibus et Urbis vetustatibus descriptio).
    • Життєписи античних авторів: Вергілій (De vita P. Virgilii Maronis succincta collectio), Лукан (разом з першим виданням творів Лукана, опублікованих 1469 року), Лукрецій, Гай Саллюстій (перше видання — 1490),[13] Стацій та Варрон.
    • Поезії, зокрема Stationes Romanae quadragesimali ieiunio (дистихи про Римську церкву та паломників).

    Коментарі

    Видання античних творів

    Видання і перекладиРедагувати

    • Maria Accame : Vita di Marco Terenzio Varrone. In: Maria Accame: Pomponio Leto. Vita e insegnamento. Edizioni Tored, Tivoli 2008, ISBN 978-88-88617-16-9, p. 193—200 (критичне видання з італ. перекладом)
    • Shane Butler: Angelo Poliziano: Letters, v. 1: Books I—IV. Harvard University Press, Cambridge (Massachusetts) 2006, ISBN 0-674-02196-7 (листування з Поліціано; лат. текст та англ. переклад)
    • Isidoro Carini: La «Difesa» di Pomponio Leto. In: Nozze Cian — Sappa-Flandinet. 23 ottobre 1893. Istituto italiano d'arti grafiche, Bergamo 1894, S. 151—193
    • Cesare D'Onofrio: Visitiamo Roma nel Quattrocento. La città degli Umanisti. Romana Società Editrice, Rom 1989 (містить на ст. 269—291 латинський текст Excerpta a Pomponio dum inter ambulandum cuidam domino ultramontano reliquias ac ruinas Urbis ostenderet з італійським перекладом)
    • Marc Dykmans : La «Vita Pomponiana» de Virgile. In: Humanistica Lovaniensia 36, 1987, p. 85-111 (критичне видання життєпису Вергілія)
    • Germain Morin : Les distiques de Pomponio Leto sur les stations liturgiques du carême. In: Revue bénédictine 35, 1923, p. 20-23 (Stationes Romanae quadragesimali ieiunio, перше видання)
    • Frans Schott (Franciscus Schottus): Itinerarii Italiae rerumque Romanarum libri tres, 4 ed., Antwerpen 1625, p. 505—508 (Stationes Romanae quadragesimali ieiunio, друге видання)
    • Giuseppe Solaro : Pomponio Leto: Lucrezio. Sellerio, Palermo 1993 (критичне видання життєпису Лукреція з коментарем та італ. перкеладом)
    • Giuseppe Solaro : Lucrezio. Biografie umanistiche. Edizioni Dedalo, Bari 2000, ISBN 88-220-5803-8, p. 10-, 25-30 (критичне видання життєпису Лукреція)
    • Roberto Valentini, Giuseppe Zucchetti : Codice Topografico della Città di Roma. v. 1, Istituto Storico Italiano per il Medio Evo, Roma 1940, p. 193—258 (критичне видання De regionibus et Urbis vetustatibus descriptio)
    • Roberto Valentini, Giuseppe Zucchetti : Codice Topografico della Città di Roma. v. 4, Istituto Storico Italiano per il Medio Evo, Roma 1953, p. 421—436 (критичне видання Excerpta a Pomponio dum inter ambulandum cuidam domino ultramontano reliquias ac ruinas Urbis ostenderet)

    ЛітератураРедагувати

    • Maria Accame: Pomponio Leto. Vita e insegnamento. Edizioni Tored, Tivoli 2008, ISBN 978-88-88617-16-9
    • Phyllis Pray Bober: The Legacy of Pomponius Laetus. In: Stefano Colonna: Roma nella svolta tra Quattro e Cinquecento. Atti del Convegno Internazionale di Studi. De Luca, Roma 2004, ISBN 88-8016-610-7, S. 455—464
    • Chiara Cassiani, Myriam Chiabò: Pomponio Leto e la prima Accademia Romana. Giornata di studi (Roma, 2 dicembre 2005). Roma nel Rinascimento, Rom 2007, ISBN 88-85913-48-2
    • Giovanni Lovito: Pomponio Leto politico e civile. L'Umanesimo italiano tra storia e diritto. Laveglia, Salerno 2005, ISBN 88-88773-38-X (Quaderni Salernitani 18)
    • Giovanni Lovito: L'opera e i tempi di Pomponio Leto. Laveglia, Salerno 2002 (Quaderni Salernitani 14)
    • Anna Modigliani: Pomponio Leto tra identità locale e cultura internazionale. Atti del convegno internazionale (Teggiano, 3-5 ottobre 2008). Roma nel Rinascimento, Rom 2011, ISBN 88-85913-52-0
    • Richard J. Palermino: The Roman Academy, the Catacombs and the Conspiracy of 1468. In: Archivum Historiae Pontificiae 18, 1980, S. 117—155

    ПриміткиРедагувати

    1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. Italo Gallo: Piceni e Picentini: Paolo Giovio e la patria di Pomponio Leto. In: Rassegna Storica Salernitana, Nuova serie, fascicolo 5 (= annata III/1), 1986, p. 43-50, тут: 45; Про Діано того часу див.: Giovanni Lovito: L'opera e i tempi di Pomponio Leto, Salerno 2002, p. 11-13.
    3. Richard J. Palermino: The Roman Academy, the Catacombs and the Conspiracy of 1468. In: Archivum Historiae Pontificiae 18, 1980, S. 117—155, hier: 121.
    4. Paolo Cherubini: Studenti universitari romani del secondo Quattrocento a Roma e altrove. In: Roma e lo Studium Urbis, Roma 1992, p. 101—132, тут: 129.
    5. Про діапазон його наукових інтересів див.: Maria Accame Lanzillotta: L'insegnamento di Pomponio Leto nello Studium Urbis. In: Lidia Capo, Maria Rosa Di Simone (Hrsg.): Storia della Facoltà di Lettere e Filosofia de «La Sapienza», Roma 2000, p. 71-91.
    6. Susanna de Beer: The Roman ‚Academy’ of Pomponio Leto: From an Informal Humanist Network to the Institution of a Literary Society. In: Arjan van Dixhoorn, Susie Speakman Sutch: The Reach of the Republic of Letters, v. 1, Leiden 2008, p. 181—218, тут: 181—184.
    7. James Wardrop: The Scipt of Humanism, Oxford 1963, p. 22; Paolo Cherubini, Alessandro Pratesi: Paleografia latina, Città del Vaticano 2010, p. 604.
    8. Див. про це: José Ruysschaert: Les manuels de grammaire latine composés par Pomponio Leto. In: Scriptorium 8, 1954, p. 98-107; José Ruysschaert: A propos des trois premières grammaires latines de Pomponio Leto. In: Scriptorium 15, 1961, S. 68-75; Robert Black: Humanism and Education in Medieval and Renaissance Italy, Cambridge 2001, p. 137—142.
    9. Rossella Bianchi, Silvia Rizzo: Manoscritti e opere grammaticali nella Roma di Niccolò V. In: Mario De Nonno: Manuscripts and Tradition of Grammatical Texts from Antiquity to the Renaissance, V. 2, Cassino 2000, p. 587—653, 638—650.
    10. Maria Accame: Pomponio Leto. Vita e insegnamento, Tivoli 2008, p. 167—174.
    11. Francesca Niutta: Il Romanae historiae compendium di Pomponio Leto dedicato a Francesco Borgia. In: Davide Canfora: Principato ecclesiastico e riuso dei classici. Gli umanisti e Alessandro VI, Roma 2002, p. 321—354; Daniela Gionta: Ritrovamenti pomponiani. In: Studi medievali e umanistici 4, 2006, p. 386—399; Francesca Niutta: Fortune e sfortune del Romanae historiae compendium di Pomponio Leto. In: Anna Modigliani: Pomponio Leto tra identità locale e cultura internazionale, Roma 2011, p. 137—163; Johann Ramminger: Pomponio Leto's Nachleben: A phantom in need of research? In: Anna Modigliani: Pomponio Leto tra identità locale e cultura internazionale, Roma 2011, p. 237—250, 239—241.
    12. Див.: Giovanni Lovito: L'opera e i tempi di Pomponio Leto, Salerno 2002, p. 34-41.
    13. Див.: Berthold Louis Ullman: Studies in the Italian Renaissance, 2 ed., Roma 1973, p. 365—372.
    14. Edward L. Bassett: Silius Italicus, Tiberius Catius Asconius. In: Ferdinand Edward Cranz, Paul Oskar Kristeller (Hrsg.): Catalogus translationum et commentariorum, v. 3, Washington (D. C.) 1976, p. 341—398, тут: 373—383; Arthur John Dunston: A Student's Notes of Lectures by Giulio Pomponio Leto. In: Antichthon 1, 1967, p. 86-94.
    15. Patricia J. Osmond, Robert W. Ulery: Sallustius Crispus, Gaius. In: Virginia Brown: Catalogus translationum et commentariorum, v. 8, Washington (D. C.) 2003, p. 183—326, тут: 291f.
    16. Robert W. Ulery: Cornelius Tacitus. Addenda et corrigenda. In: Virginia Brown: Catalogus translationum et commentariorum, v. 8, Washington (D. C.) 2003, p. 335.
    17. Virginia Brown: Varro, Marcus Terentius. In: Ferdinand Edward Cranz, Paul Oskar Kristeller: Catalogus translationum et commentariorum, Bd. 4, Washington (D. C.) 1980, p. 451—500, тут: 467—474; Maria Accame Lanzillotta: «Dictata» nella scuola di Pomponio Leto. In: Studi medievali 34/1, 1993, p. 315—324; Maria Accame Lanzillotta: Le annotazioni di Pomponio Leto ai libri VIII—X del De lingua Latina di Varrone. In: Giornale italiano di filologia 50, 1998, S. 41-57; Maria Accame: I corsi di Pomponio Leto sul De lingua Latina di Varrone. In: Chiara Cassiani, Myriam Chiabò: Pomponio Leto e la prima Accademia Romana. Giornata di studi (Roma, 2 dicembre 2005), Roma 2007, p. 1-24.
    18. Fabio Stok: Il commento di Pomponio Leto all'Eneide di Virgilio. In: Studi Umanistici Piceni 29, 2009, p. 251—273; Aldo Lunelli: Il commento virgiliano di Pomponio Leto. In: Atti del Convegno virgiliano di Brindisi nel bimillenario della morte, Perugia 1983, p. 309—322; Giancarlo Abbamonte: Il commento di Pomponio Leto alle opere di Virgilio: problemi ecdotici. In: Anna Modigliani: Pomponio Leto tra identità locale e cultura internazionale, Roma 2011, p. 115—135.
    19. Daniela Gionta: Il Claudiano di Pomponio Leto. In: Vincenzo Fera, Giacomo Ferraú (Hrsg.): Filologia umanistica. Per Gianvito Resta, v. 2, Padova 1997, p. 987—1032.
    20. Alessandro Perosa: L'edizione veneta di Quintiliano coi commenti del Valla, di Pomponio Leto e di Sulpizio da Veroli. In: Miscellanea Augusto Campana, v. 2, Padova 1981, p. 575—610, тут: 576, 592—602.
    21. Про діяльність Помпонія як редактора і видавця див.: Piero Scapecchi: Pomponio Leto e la tipografia fra Roma e Venezia. In: Paola Farenga (Hrsg.): Editori ed edizioni a Roma nel rinascimento, Roma 2005, p. 119—126, тут: 119—122; Edward L. Bassett: Silius Italicus, Tiberius Catius Asconius. In: Ferdinand Edward Cranz, Paul Oskar Kristeller (Hrsg.): Catalogus translationum et commentariorum, v. 3, Washington (D. C.) 1976, p. 341—398, тут: 381.

    ПосиланняРедагувати