Поль Анрі Гольбах

французький філософ німецького походження, письменник, просвітитель, енциклопедист

Поль Анрі́ Гольба́х (нім. Paul Heinrich Dietrich Baron von Holbach; 8 грудня 1723 — 21 січня 1789) — французький філософ німецького походження, письменник, просвітитель, енциклопедист, іноземний поважний член Петербурзької Академії Наук. Автор книги «Система природи» — найбільш систематично виклав принципи матеріалізму XVIII ст. Повністю відходячи від теологічних концепцій буття, він використовує принцип «редукції» — усі явища розглядає як виявлення природних сил.

Поль Анрі Гольбах
фр. Paul-Henri Thiry, baron d’Holbach
фр. Paul Henri Thiry d'Holbach
Paul Heinrich Dietrich Baron d'Holbach Roslin.jpg
Народження 8 грудня 1723(1723-12-08)[1][2][…]
Едесгайм, Південний Вайнштрассе, Рейнланд-Пфальц[4]
Смерть 21 січня 1789(1789-01-21)[2][3][…] (65 років), 21 червня 1789(1789-06-21)[4] (65 років) або 1789[6][7]
Париж, Королівство Франція[4]
Поховання Saint-Roch[d]
Громадянство (підданство) Royal Standard of the King of France.svg Франція[4]
Banner of the Palatinate.svg Курпфальц[4]
Знання мов
  • французька[1][4], німецька[4] і англійська[4]
  • Ім'я при народженні нім. Paul Heinrich Dietrich[4]
    Діяльність
  • письменник, господиня літературного салону, хімік, енциклопедист, адвокат, перекладач
  • Член Прусська академія наук і Російська академія наук
    Alma mater Лейденський університет
    Літературний напрям атеїзм
    Титул барон[4] і lord of Heezed
    Конфесія атеїзм
    Родичі François Adam d'Holbachd
    У шлюбі з Basile-Geneviève d'Ained і Charlotte-Suzanne d'Ained

    CMNS: Поль Анрі Гольбах у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    ПоглядиРедагувати

    Природа, за Гольбахом, є сукупністю різних видів матерії. Виступаючи проти картезіанства, яке вводило рух у матерію за допомогою поняття «Бог», він висуває тезу, що рух і є існуванням матерії. На відміну від схожого погляду Спінози, Гольбах доводив, що рух не може бути «модусом» матерії, а навпаки, саме рух, взаємодія є джерелом усіх властивостей, враховуючи і ті, які Декарт і Спіноза вважали первинними (просторовість, вага).

    Обґрунтовуючи ідею універсальності руху, Гольбах часто посилається на Толанда. Він вирізняє два головні різновиди руху. З одного боку, рух, який переміщує тіла у просторі (механічний рух), і з другого — внутрішній рух, який називають енергією, що має своїм джерелом взаємодію не даних чуттям частинок (молекул), з яких складаються тіла.

    З поняттям «універсальності руху» пов'язане вчення Гольбаха про абсолютний детермінізм. Критикуючи Юма, Гольбах доводить, що необхідними можуть бути лише причини та наслідки, а не віра в їх існування. Поняття «необхідність» ми створюємо як узагальнення причин та наслідків, які дають нам можливість розглядати будь-який процес, будь-які зміни, які ми відчуваємо. Вирізнення окремих явищ є закономірним, як і рух, що виникає, підкоряється константним законам. Саме як дію різних законів ми відчуваємо різні явища. Протікання руху, змін у одних і тих самих основах буття зумовлює існування універсальних законів природи, які виявляють себе нам через відхилення, спричинені конкретною необхідністю. Тому для Гольбаха не існує випадковості як властивості природи: випадковість — це прояв нашого незнання.

    Світ у цілому Гольбах розглядає як систему причин та наслідків, у якій те, що в одному випадку є причиною, у іншому — є наслідком. Саме через цю систему причин і наслідків слід розглядати людину. Кожна людина як певний механізм може бути розглянена у вигляді системи із внутрішніми процесами, на яку діють зовнішні механічні та енергетичні сили. Людина, суспільство утворюють свої енергетичні сили, які діють на космос і можуть вносити зміни у всесвіти взагалі, а не тільки у своєму бутті. Тому для Гольбаха дуже важливо знайти такий спосіб існування людини, суспільства, який узгоджується зі світом у цілому.

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. а б SNAC — 2010.
    3. а б Find a Grave — 1996.
    4. а б в г д е ж и к л Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    5. Babelio — 2007.
    6. Library of the World's Best Literature / за ред. Ч. Д. Уорнер — 1897.
    7. Tibetan Buddhist Resource Center — 1999.
    8. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

    ДжерелаРедагувати

    ПосиланняРедагувати