Покровський Микола Дмитрович

Мико́ла Дми́трович Покро́вський (28 жовтня (15 жовтня) 1901(19011015), Тульчин — 16 липня 1985, Одеса) — український диригент, професор Одеської консерваторії, головний диригент і художній керівник Одеського театру опери і балету. Народний артист Української РСР (1948). Член Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.

Покровський Микола Дмитрович
Народився28 жовтня (15 жовтня) 1901(1901-10-15)
Тульчин
Помер16 липня 1985(1985-07-16) (83 роки)
Одеса
ПохованняДругий християнський цвинтар
Країна СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьдиригент
Відомий завдякичлен Музичного товариства імені Миколи Леонтовича,
головний диригент і художній керівник Одеського театру опери і балету
Alma materДержавний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
БатькоДмитро Іванович
МатиДомнікія Артем'ївна
НагородиНародний артист УРСР Народний артист Української РСР (1948)

Життєпис

ред.

Народився 15 жовтня 1901 року в Тульчині у родині директора комерційного училища Дмитра Івановича Покровського та доньки священика з села Війтівка Домнікії Артем'ївни (до шлюбу Карпович-Висоцька[1]).

Мати його мала чудовий голос, гарно співала, грала на фортепіано, чому навчила своїх дітей — Олексія, Валентину і Миколу. Дмитро Іванович викладав в єпархіальному училищі, працював директором комерційного училища, свого часу вчителював з видатним українським композитором М. Д. Леонтовичем, через що віддав Миколу до нього на навчання.

Композитор довірив молодому хористу і своєму учневі місце диригента в капелі. Після трагічної загибелі Леонтовича, Микола Покровський стає керівником капели, яка згодом отримала ім'я М. Д. Леонтовича.[2] 1921 року залишає капелу заради навчання у Києві.

1925 — закінчує Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка (клас М. А. Малька).

1924—1926 — музичний режисер театру Леся Курбаса «Березіль» у Києві.

1926—1933 — диригент оперного театру в Одесі.

1934—1940 — диригент Харківського оперного театру.

1944—1975 — головний диригент Одеського оперного театру.

1940—1941 — головний диригент Львівського оперного театру.

1941—1944 — в евакуації. Головний диригент об'єднаного Харківського і Київського оперних театрів (Іркутськ, з 1942).

З 1947 — викладач, а з 1963 — професор Одеської консерваторії. Серед його учнів: Борис Гмиря, Галина Олійниченко, Белла Руденко, Галина Поліванова та інші.

1945—1965 — головний диригент і художній керівник Одеського театру опери і балету.

Микола Дмитрович пішов з життя 1985 року.

Родина

ред.

Дружина: Доротея (Дора) Пилипівна Алідорт (1907—1986)[3], балерина Одеського театру опери та балету, педагог-репетитор[4].

Син: Ігор Миколайович Покровський — одеський журналіст, телеведучий та медіаменеджер, заслужений журналіст України[5] засновник та керівник телеканалів «Медіа-інформ», «ТА-Одеса» та «Нова Одеса»[6].

Примітки

ред.
  1. Незакінчена опера: роман / Борис Янчук. — Київ: Радянський письменник, 1986. — С. 214
  2. Хорова капела ім. М. Д. Леонтовича Тульчинського РБК. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 8 грудня 2017.
  3. [1]
  4. http://viknaodessa.od.ua/newspaper/news/?4699
  5. https://odessa-life.od.ua/article/7174-odesse-vernut-vse-ee-zolotye-skripki-foto-video,
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 1 лютого 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

ред.

Література

ред.
  • Семенко, Л. І. Їх поєднала пісня Леонтовича… — Вінниця: ПП «Едельвейс І. К.», 2007. — С. 17.
  • Прекрасний музикант, чудовий диригент… / А. Порожня / Тульчинський край. — 2010. — 13 серпня.
  • Святелик, В. А. Слава і загибель: останній рік життя М. Д. Леонтовича. — Тульчин, 2007. — С. 17, 21, 42, 46, 50-51.
  • Святелик, В. Історія Тульчинської хорової капели ім. М. Д. Леонтовича. — Тульчин, 1990. — С. 13-15.
  • Тульчинській народній хоровій капелі ім. М. Д. Леонтовича — 85. — Тульчин, 2005. — С. 4.

Посилання

ред.