Вікіпедія

Янчук Борис Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янчук.

Янчук Борис Васильович
Народився 8 січня 1935(1935-01-08)
Прушинка, Козятинський район, Вінницька область, Українська СРР
Помер 25 травня 2009(2009-05-25) (74 роки)
Одеса, Україна
Поховання Новоміський (Таїровський) цвинтар
Країна  Україна
Діяльність письменник, перекладач
Alma mater ВНМУ
Нагороди
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України
(2008)
CMNS: Янчук Борис Васильович у Вікісховищі

Янчýк Бори́с Васи́льович (*8 січня 1935(19350108), село Прушинка, Козятинський район, Вінницька область, Українська СРР — †25 травня 2009, Одеса, Україна) — український письменник, прозаїк, перекладач, член Національної Спілки письменників України, Заслужений працівник культури України.

Життєпис ред.

Виховувався у родині сільського вчителя. Пережив в окупації Другу світову війну. Ще із шкільних років захоплювався гуманітарними науками, проте доля його тісно пов'язала з медициною. Атестат про середню освіту отримав у 1953 році в Козятинській школі № 1 імені Тараса Шевченка.
Закінчив Вінницький медичний інститут. У 1959 р. після закінчення медінституту працював головним лікарем в селах Вінниччини, був асистентом кафедри біохімії ВУЗу, у якому здобував освіту. Понад три роки працював на Козятинщині дільничним лікарем в с. Йосипівці, а як письменник в 1960-х роках розвивав свої творчі здібності кореспондентом обласної газети «Вінницька правда».
З 1965 по 1971 рр. проживав у Житомирі. Очолював відділ санітарної освіти міста. Працював викладачем у медичному технікумі, проте реалізовувався й в літературі.
Перші оповідання та новели почали з'являтися у 60-роках в регіональній пресі, зокрема в газеті «Вінницька правда». Це мотивувало його вдосконалюватися і він вступив до Літературного інституту ім. М. Горького в Москві.
З 1961 по 1971 роки у періодиці було надруковано 17 оповідань, 21 новела, значна кількість художніх етюдів, акварельних робіт, малюнків. За перших дві книги було прийнято до Спілки письменників України (1967). Стояв біля витоків створення у 1971 р. Вінницької письменницької організації СПУ.
На початку 1970-х років переїхав до Миколаєва, де на той час створювалася письменницька організація (1974). Переслідувався органами КДБ за написання роману «Незакінчена опера», де виклав версію убивства українського композитора Миколи Леонтовича співробітником Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК). Хоча у самому творі «Незакінчена опера» головний персонаж зображенний як затятий ленінець, прихильник більшовиського руху, російської революції, єдності "братніх народів", нероздільності української та російської культури та пролетарів усіх країн, та ярий критик-ненависник Центральної Ради, УНР, Української держави, національно-визвольної бородьби України 1917-1921рр.

Належав до когорти «шістедесятників». Твори письменника зумисне не видавали, тому змушений був працювати за спеціальністю — тривалий час служив начальником медчастини.
На початку 1980-х років переїхав до Одеси, де в часи відлиги почав активно видаватися у видавництві «Маяк», а потім й у столичному видавництві «Дніпро». У 1989—1991 роках був активним учасником боротьби за незалежність України, керівником Одеського товариства української мови і культури «Південна громада».
У 1993—2000 роках через матеріальну скруту, викликану занепадом видавничої справи в Україні, змушений був знову повернутись до медичної практики. Працював головним лікарем Калантаївської сільської лікарської дільниці Роздільнянського району на Одещині, активно друкувався на сторінках місцевої районної газети «Вперед». У літературному доробку збірки повістей та оповідань «В твоїх руках життя» (1964), «Біла земля» (1967), «Сьоме небо» (1970), «Свято серед будня» (1981), «Голубий стапель» (1985), романи «Незакінчена опера» (1986), «Клятва Гіппократа» (1987), «Таємниця Галена» (1989), «Лебеді з далекого берега» (1991), «День чорного янгола», "Пароль «Вервольф» (2007), а також понад тисячу публікацій у періодиці.
5 листопада 2008 року Указом Президента України нагороджений почесним званням «Заслужений працівник культури України».
Помер 25 травня 2009 року, похований на Новоміському (Таїровському) цвинтарі в Одесі.[1]

Бібліографія ред.

  • В твоїх руках життя. — Вінниця: Кн. газ. вид-во., 1964. — 180 с. / Рец.: Пастушенко Л. Пошук характеру // Комсомольське плем'я. — 1964. — 30 серпня.
  • Біла земля: повість. — Київ: Радянський письменник, 1967. — 126 с.
  • Свято серед будня: повість, оповідання. — Одеса: Маяк, 1981. — 207 с.: іл.
  • Голубий стапель: оповідання та повісті. — Одеса: Маяк, 1985. — 199 с.
  • Лебеді з далекого берега: роман. — Одеса: Маяк, 1987. — 270 с. : іл.
  • Незакінчена опера: роман. — Київ: Рад. письменник, 1988. — 237 с.
  • Таємниця Галена: роман. — Одеса: Маяк, 1989. — 304 с.
  • Лебеді з далекого берега: романи. — Київ: Дніпро, 1991. — 608 с.
  • Сива жінка // Чашечка кави о другій: оповідання'88-90 / Ред.-упоряд. А. Григоренко . — Київ: Радянський письменник, 1991.
  • Таємниця старої фотографії: До 90-річчя від дня народження Григорія Карева. Оповідання // Літературна Одеса: Журнал Одеської обл. організації Нац. Спілки письменників України . — 03/2004 . — N1 . — С.116-120 .
  • Спинись, хвилино…: повість-есей. — Одеса: Друкарський дім, 2006 . — 61 с.
  • Пароль-«Вервольф»: роман. — Одеса: Астропринт, 2007 . — 255 с. : портр.
  • Нить пам'яті нетлінна // Море: літературно-художній та громадсько-політичний журнал . — 04/2007 . — N2(11) . — С.163-171.[2]

Література ред.

  • Подолинний А. М. Янчук Борис Васильович // З над Божої ріки: Літ. слов. Вінниччини / Уклад. А. М. Подолинний. — Вінниця: Континент- Прим., 1998. — С. 339.
  • Суховецький М. Стезя інтелігента: Борисові Янчуку — 65 // Дум. площа. — 2000. — 6 січ. — С. 2: фото.
  • Горст Г. «Ще буде неба чистої блакиті»: [до 65-річчя Бориса Янчука — письменника] // Веч. Одесса. — 2000. — 27 янв. — С. 4.
  • Горст Г. З моєї люблячої душі: [Борису Янчуку — 70 років] // Чорномор. новини. — 2005. — 6 січ. — С. 7: фото.
  • Пастушенко Л. Письменник у білім халаті: 8 січня — 70 років письменнику-земляку Борисові Янчуку / Л. Пастушенко // Подолія. — 2005. — 12 січ. (№ 4). — С. 4
  • Прісовський Є. Живи, лікарю й письменнику!…: [Борису Янчуку — 70] // Дум площа. — 2005. — 14 січ. — С. 3: фото; Літ. Одеса. — 2005. — № 4(19). — С. 11-1
  • Лановик Л. Літературна Козятинщина. — Вінниця, 2006. — 123 с. Із змісту: Янчук Б. В.- С. 16.
  • Писателю присвоено почетное звание: [рук. Одес. обл. орг. о-ва укр. яз. и лит. «Південна громада» Б. Янчуку присвоено звание «Засл. работник культуры Украины»] // Веч. Одесса. — 2008. — 8 нояб. — С. 1.
  • Преображенский Д. Президент наградил нашего земляка: [звание «Засл. работник культуры Украины» присвоено писателю Б. Янчуку] // Одес. вестн. — 2008. — 11 нояб. — С. 2.
  • Пам'яті Бориса Янчука: [Некролог: Б. В. Янчук, одес. письм. (8 січ.1935-25 трав. 2009)] // Чорномор. новини. — 2009. — 28 трав. — С. 3.
  • Зарицький П. Ступив на вічні небосхили: про відомого українського письменника Бориса Янчука, що родом з с. Прушанка Козятинського району / П. Зарицький // Вісник Козятинщини. — 2009. — 13 серпня. — С. 11.
  • Янчук С. Віщий знак долі: [Про родовід письменника з Козятинщини Бориса Васильовича Янчука] / С. С. Янчук // Вісник Козятинщини. — 2010. — 24 червня. — С. 8
  • Янчук С. Письменник у білому халаті: [творчість одес. письм. Б.Янчука] // Чорномор. новини. — 2010. — 9 січ. — С. 7: фото.
  • Тишкина С. Писатель в белом халате: [творч. Портр. Одес. Пис. Б. В. Янчука (1935—2009)] // Одес. вестн. — 2010. — 12 янв. — С. 7.
  • Крилова, Л. Відомий письменник із клятвою Гіппократа: [про Б. В. Янчука, українського прозаїка, перекладача, члена НСПУ, який родом із с. Прушанка Козятинського району] / Л. Крилова // RIA Козятин. — 2010. — 14 січня. — С. 6.

Джерела ред.

  • Біографія Б. Янчука // Сайт Вінницької обласної організації НСПУ «Краснослов». — 2022. — 20 лютого. [Архівовано 20 лютого 2022 у Wayback Machine.]
  • Письменники України : довідник / упоряд. Д. Г. Давидюк, Л. Г. Кореневич, В. П. Павловська. — Дніпропетровськ : ВПОП «Дніпро», 1996. — 397 с. — ISBN 5-7707-9062-8. — C. 355.
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / авт.-упоряд. Б. К. Коваль, В. П. Павловська. — Київ : «Радянський письменник», 1988. — 719 с. — ISBN 5-333-00364-5. — С. 685.
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / авт.-упоряд.: В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К. : Радянський письменник, 1981. — 327 с. — C. 311.
  • Письменники Радянської України : бібліографічний довідник / упоряд.: О. В. Килимник, О. І. Петровський. — К. : Радянський письменник, 1976. — 416 с. — С. 404.
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 507.

Примітки ред.

  1. ↑ Сторінка конкурсу «Золота спадщина Поділля». Номінація «Майстри подільського слова». Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
  2. ↑ Біографія Б. Янчука // Одеський краєзнавець. Блог відділу краєзнавчої літератури і бібліографії Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського. — 202. 6 січня. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Янчук_Борис_Васильович&oldid=41174514