Поздняковська культура
Поздняковска культура, Поздняківська, Подборновська — археологічна культура пізньої бронзової доби. Датується 1600–1200 роками до н. е..
Поширення
ред.Поширення у середньому й нижньому Пооч'ї, Волзько-Окському міжріччю (особливо по Клязьмі), Горішньому Надволжі, Посур'ї, правобережному марійсько-чуваському Надволжі.
Дослідження
ред.Перші поселення були виявлені в 1881 році графом Олексієм Уваровим біля села Поздняково неподалік міста Мурома у Володимирській області. Як самостійну культуру її виділили в 1927 році Б. С. Жуков й Отто Бадер. Виділена Б. А. Куфтином під назвою подборновська культура.
М. Є. Фосс та інші археологи заперечували проти виділення її у самостійну культуру, вважаючи її варіантом зрубної культури.
Походження
ред.Культура сформувалася шляхом експансії в 2000–1750 роках до н. е. лісостепових (й можливо степових) племен зрубної культури Горішнього Подоння у межі місцевих племен волосівської, шагарської та інших місцевих культур.
У Волзько-Окському міжріччі була змінена на фатьянівську культуру.
Назване за поселенням у села Позднякове (Навашинський район Нижньогородської області).
Протягом всього існування поздняківська культура взаємодіяла з культурою текстильної кераміки (культура сітчатої кераміки), що призвело до асиміляції основної частини носіїв поздняківської культури.
Традиції поздняківської культури за часів ранньої залізної доби продовжували існувати в пам'ятках культури текстильної кераміки, а також у дьяковській культурі та городецькій культурі.
Частина носіїв поздняківської культури мігрувала на південний захід у Подесіння, де взяли участь у формуванні бондарихинської культури.
Етнічна належність
ред.Залишається дискусійною. Носії поздняківської культури були європеоїдами з рисами лапоноїдної раси. Припускається зв'язок поздняківської культури з фінськими племенами бронзової доби, що зазнали помітного впливу степових носіїв іранських мов.
Культура
ред.Поздняковська культура представлена невеликими родовими поселеннями, розташованими на корінних і перших надзаплавних річкових й озерних терасах, курганними групами (на ранньому етапі розвитку) та ґрунтовими могильниками (на пізніх етапах).
Житла
ред.Чотирокутні напівземлянки розміром від 9×6 до 18×12 м, заглиблені до 0,8 м. Споруди слабо заглиблені до 0,2 м, стовпової конструкції з плетеними стінами, двосхилим дахом, тамбуром-входом й кількома вогнищами трохи заглиблені у землю. Подібне житло було розкопане у присілку Малі Липки (Вязниковський район Володимирської області).
Могильники
ред.Найбільш досліджені курганні групи поздняковської культури біля присілку Битюкове та села Борисогліб Муромського району Володимирської області.
Могильники — курганні на ранньому етапі й ґрунтові на пізньому. Знаходилися біля поселень та іноді у їх межах.
Під невеликий насипом оточеною канавкою, зазвичай перебували 1-3 (з максимумом до 11) неглибокі чотирокутні ями, з поодинокими (рідше парним) похованнями, шириною 0,85-1,0 м й довжиною до 1,5 м, за винятком Борисоглібського могильника у Володимирській області, де ями були 3-3,8×2,8×2-2,5 м. Іноді ями мали сходи й підстилки з органічних матеріалів.
Поховання переважно скорчені трупопокладення, з орієнтацією голови на північний схід (з деякими відхиленнями).
Біля могил й в насипу курганів знайдені сліди ритуальних багать.
Вироби
ред.Переважно посуд, а також знаряддя, зброя й прикраси.
Кераміка
ред.У вигляді банок й горщиків з плоским (за винятком одного зразка з колісчатим) дном, переважно з домішкою шамоту. У похованнях горщики гострореберні.
Посудини знайдені часто у насипу кургану й поблизу могил.
Орнамент у верхній частині посуду наносився гребінчастим штампом, проведення, різцем, різними відбитками. Зонально розташовані композиції представлені прямими і ламаними лініями, зигзагом, бахромою, меандром, свастиками, прапорцями, сіткою, ромбами, трикутниками, перлинами, ямками тощо.
Металеві вироби
ред.Мідні та бронзові ножі, серпи, сокири-кельти, шила, голки, наконечники копій й дротиків, кинджали, скроневі кільця, браслети (включно жолобчасті), пластинчасті накладки, пронизки, бляхи, персні тощо.
Кам'яні вироби
ред.Кам'яні зернотертки, товкачі, булави, кременеві наконечники стріл, скребки, ножі тощо.
Тканина
ред.У Засіченському могильнику знайдені залишки вовняних тканин забарвлених мареною (Rubia tinctorum).
Господарство
ред.В основі господарства переважно утримання корів з додачею коней та свиней. Важливу підсобну роль грали полювання і рибальство.
Металообробка
ред.Власного бронзового виробництва не існувало, тому бронза доставлялася з Південного Надуралля у виливках.
Традиції металообробки пов'язані з Євразійською металургійною провінцією.
Виявлено залишки бронзоливарних майстерень з численних уламків ливарних форм. У Засіченському могильнику зафіксовано поховання ливарника.
Культура у Пензенській області
ред.Перша група пензенських пам'яток, розташованих у сточищі правої притоки Цни річки Виша близька до класичного Окського варіанту культури. Вона була залишена вихідцями з Середнього Пооччя.[1]
Друга група пам'яток, розташованих у сурсько-мокшанському межиріччі має певну своєрідність: в орнаментації посуду відсутній так званий перловий орнамент, що складається з напівсферичних опуклин. Вона, ймовірно, сформувалася на місцевій основі.[1]
Джерела
ред.- Бадер О. Н., Попова Т. Б. Поздняковская культура //Эпоха бронзы лесной полосы СССР. М., 1987
- [[https://web.archive.org/web/20181013211649/https://bigenc.ru/archeology/text/3150812 Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Большая российская энциклопедия]
- ПОЗДНЯКОВСКАЯ КУЛЬТУРА Бассейн рек Оки, Клязьмы. XV- Х11 вв. до н.э. [Архівовано 7 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Ставицкий В. В. Поселение Озименки на р. Мокше //Из истории области. Вып. 2.
- Ставицкий В. В. Пензенские поселения эпохи неолита и бронзы //Из истории области. Вып. 3.