Дяковська культура
Дяковська культура — археологічна культура залізної доби. Датована VII століттям до н. е. — V ст. н. е.. Названа відповідно городища біля села Дякове, розташованого нині в межах міста Москва[1] на території музею-заповідника «Коломенське», котре в 1864 році дослідив Д. Я. Самоквасов, а в 1889—1890 роках — В. І. Сизов[2].
| Дяковська культура | |
 | |
| Попередник |
Культура сітчастої кераміки  |
|---|---|
Належала давнім фінно-угорським племенам (предки відомих із літописів племен меря й весь[2][3], а також інших племен), що жили в басейні верхньої течії Волги, Оки, у межах Валдайської височини, у Верхнім Подвінні. Деякі вчені приписують частину пам'яток дяковської культури[2]
- предкам слов'ян, а
- західну їхню групу вважають пам'ятками балтів[2].
На окремих пам'ятках дяковської культури простежено шари, що свідчать, що вона доіснувала аж до літописних часів[2].
У Білорусі досліджені пам'ятки дяківської культури «Загорці», «Новий Болецьк», «Мямлі» (Городоцький район) та ін.[1].
Опис
ред.Населення дяківської культури жило патріархальними родинами. Характерні поселення дяковської культури — невеликі городища, розташовані на берегах рік на важкодоступних місцях і укріплені валами й ровами. З перших сторіч нашої ери поруч із городищами виникають відкриті поселення — селища. За житла правили прямокутні (іноді круглі) напівземлянки й наземні будівлі[4].
- Суспільний лад — первіснообщинний[2].
- Населення займалося скотарством, мотичним землеробством, мисливством і рибальством[2].
- З приблизно 200-их рр. н. е. розвивається обробіток металів. Виготовлялися залізні серпи, сокири, стріли, бронзові прикраси[2].
- Багато знарядь праці й прикрас зроблено з кістки. Для дяковської культури характерні глиняні грузики «Дякового типу» і в шарах до 100 р. н. е. — кераміка, прикрашена так званим «текстильним» («сітчастим») орнаментом[2].
Поховання дяковської культури не знайдено, що вказує на застосування трупоспалення[2].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Беларуская энцыклапедыя (в 18-и т.), «Дадаізм-Застава», Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, Мн., 1998 г. — Т.6, С.137 — ISBN 985-11-0106-0 (біл.)
- ↑ а б в г д е ж и к л Дьяковская культура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ Железный век лесостепной полосы СССР [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]// Авдусин Д. А., «Археология СССР», Издательство «Высшая школа», 1977 г. — С. 149 (рос.)
- ↑ Дьяковская культура в энциклопедии «Москва» (рос.)
Джерела
ред.- Беларуская энцыклапедыя (в 18-и т.), «Дадаізм-Застава», Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, Мн., 1998 г. — Т.6, С.137 — ISBN 985-11-0106-0 (біл.)
- Дьяковская культура. Сборник / Отв. ред. Ю. А. Краснов. — М.: Наука, 1974. — 284 с, илл. (рос.)
- Кренке Н. А.,. Дьяково городище: Культура населения бассейна Москвы-реки в I тыс. до н.э. - I тыс. н.э / Отв. ред. чл.-кор. РАН Н. А. Макаров; Институт археологии РАН. — М. : ИА РАН, 2011. — 548 с. — 500 прим. — ISBN 978-5-94375-104-2. (в пер.) (рос.)
- Железный век лесостепной полосы СССР [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]// Авдусин Д. А., «Археология СССР», Издательство «Высшая школа», 1977 г. — С.149 (рос.)
Посилання
ред.- Дьяковская культура в энциклопедии «Москва»[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Дьяковская культура (рос.)
- Дьяково [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сапрыкина Ирина Анатольевна. ЮВЕЛИРНЫЕ УКРАШЕНИЯ ДЬЯКОВСКОЙ КУЛЬТУРЫ, автореф. диссертации [Архівовано 6 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)