Позднєєв Дмитро Матвійович
Дмитро Матвійович Позднєєв (8 лютого 1865, Орел — 30 жовтня 1937) — російський сходознавець.
| Позднєєв Дмитро Матвійович | |
|---|---|
| Народився | 8 лютого 1865 або 1865[1] Орел, Російська імперія |
| Помер | 30 жовтня 1937 або 1937[1] |
| Країна | .svg){kind=small} СРСР Російська імперія |
| Діяльність | орієнталіст, економіст |
| Alma mater | Орловська духовна семінарія |
| Знання мов | російська |
| Брати, сестри | Позднєєв Олексій Матвійович |
| Нагороди |   |
Біографія
ред.Народився в багатодітній сім'ї протоієрея Стрітенської церкви Матвія Автономовича Позднєєва в місті Орлі. Брат сходознавця А. М. Позднєєва.
Спочатку здобув духовну освіту — закінчив курс в Орлівській духовній семінарії (1885), а потім серед перших учнів на казенний рахунок був направлений до Київської духовної академії, яку закінчив у 1889 р. по історичному відділенню. Темою його кандидатського твору була «Історія християнства в Середній Азії з I по XV століття»[2] .
Закінчив факультет східних мов Петербурзького університету.
До 1898 року приват-доцент, потім професор Петербурзького університету.
Дійсний член Російського географічного товариства.
Викладав історію Китаю та економічну географію країн Сходу. У 1900—1903 перебував у Китаї, склав економічні огляди торгівлі китайських портів.
У 1904—1906 роках директор Східного інституту у Владивостоці .
У 1905 році через російсько-японську війну Східний інститут був евакуйований у Верхньоудинськ. Там заняття в інституті було припинено через студентські заворушення. Однією з причин виступів вважається поведінка Д. М. Позднєєва. Влітку 1905 року департамент народної освіти розглядав питання про заворушення у Східному інституті. Д. М. Позднєєв зберіг посаду директора. 27 вересня 1905 року після студентської сходки подав у відставку. Студентські заворушення вважаються однією з причин революційних подій 1905 року у Верхньоудинську[3] .
Перебуваючи у 1906—1910 роках у Японії, створив перший у Росії японсько-російський ієрогліфічний словник . Після повернення брав участь в організації Практичної східної академії Петербурзі.
Після відходу В. В. Бартольда Позднєєв був редактором першого ісламознавчого журналу Росії «Світ ісламу» (видання перестало виходити на початку 1914 через брак коштів)[4] .
Викладав історію та економіку Японії та Китаю в Ленінградському державному університеті, Ленінградському східному інституті та у Військовій академії РСЧА ім. Фрунзе в Москві.
«…После революции 1917 г. Д. М. Позднеев продолжил свою педагогическую деятельность в Институте народного хозяйства имени Плеханова в Ленинграде, а с 1923 г. стал преподавать историю и экономику стран Востока в Военной Академии имени Фрунзе в Москве, куда ездил каждую неделю, несмотря на транспортные трудности. Для посадки в вагон велась предварительная подготовка, для чего вся семья отправлялась на вокзал. Молодые внедрялись в очередь и, втиснувшись в вагон, стремительно карабкались на ближайшую верхнюю полку, занимая её для отца. Несмотря на немолодой возраст, Д. М. Позднеев не пропускал лекции в Военной Академии. Он продолжал много писать. В 1925 г. была опубликована его большая работа „Япония. Страна, население, история, политика“, в которой автор проявил себя глубоким знатоком „земли обильных полей риса“. Появление книги было вызвано практической необходимостью — следовало знать могущественного соседа»[2]
Внучка Д. М. Позднєєва, Н. Г. Кабанова, згадуючи діда, писала:
«Поразительно, как он мог утруждать свой единственный глаз ежедневно помногу часов вырисовывая тончайшие детали иероглифов и вычитывая их в рукописях и книгах… Трудился он с раннего утра до позднего вечера. Я так и запомнила его за письменным столом с неизменной трубкой во рту, в маленькой бархатной шапочке („лысина мерзнет“), иногда с большой лупой в руках. Казалось, дед совсем не утомлялся. Ему было достаточно прилечь минут на пятнадцать, чтобы почувствовать себя вновь свежим. Перед сном дед любил раскладывать пасьянсы. Знал он их великое множество и меня приохотил к этому занятию»[2].
Стены кабинета Д. М. Позднеева
«от пола до потолка занимали простые, неостекленные стеллажи. Книг было очень много, и самых разнообразных: художественная литература, труды по истории, экономике, астрономии, географии, атласы, этнографические альбомы, словари, различные энциклопедии, издания на всех европейских и многих восточных языках. Дорогие фолианты в кожаных переплетах с тиснением и золотым обрезом чередовались с растрепанными книжками без переплетов, рукописями. Вся левая стена кабинета, у которой стоял письменный стол, — Япония и Китай. Нижние полки на этой стене — книги дедушки, его рукописи. У письменного стола — удобное кресло китайской работы из чёрного дерева, с резной, в шашечку, широкой спинкой. Слева от стола — низкая этажерка с листами чистой бумаги и копиркой… У противоположного стеллажа, разделенные курительным столиком, стояли два низких кресла полукруглой формы, обтянутые коричневой кожей. В углу у окна пряталась жесткая кушетка, на которой в короткие перерывы от работы отдыхал дед. После ареста библиотеку изъяли»…[2].
Життя Д. М. Позднєєва обірвалося трагічно — професора розстріляли 30 жовтня 1937 року. На довгі роки ім'я Д. М. Пізнєєва було віддано забуттю[5][6] .
Праці
ред.- Історичний нарис уйгурів . — СПб., 1899;
- Матеріали з історії Північної Японії та її відносин до материка Азії та Росії. Т. 1-2. — Токіо — Йокогама: тип. Ж. Глюк, 1909;
- Японія: Країна, населення, історія, політика/За ред. А. А. Йорданського. — М.: Держ. воєн. вид-во, 1925. — 351 с.;
- Сучасний Китай (Боротьба за китайський ринок). — Л.: Вид-во ЛГОНО, 1925. — 85 с.
Сім'я
ред.Д. М. Позднєєв мав велику сім'ю — двох синів і чотирьох дочок, дві з них стали сходознавцями і продовжили справу батька. Одна з дочок: Любов Дмитрівна Позднєєва. Сім'я Д. М. Позднєєва проживала в Толстовському будинку в квартирі 660, що послужила Михайлу Булгакову одним з прообразів поганої квартири .
Примітки
ред.- ↑ а б в Люди и судьбы. Биобиблиографический словарь востоковедов - жертв политического террора в советский период (1917-1991) — СПб: Петербургское Востоковедение, 2013. — 496 с. — (Социальная история отечественной науки о Востоке) — ISBN 978-5-85803-225-0
- ↑ а б в г Сайт Orientalica. Д. М. Позднеев. Биография[недоступне посилання з мая 2021]
- ↑ О. П. Еланцева Восточный институт в Верхнеудинске: страницы краткого пребывания // Вестник БГУ. Выпуск История. № 7 2013. стр. 29-35
- ↑ Данилов В. Л. Из истории издания и распространения мусульманской книги в России // Вестник Омского университета. — 2008. — № 3. — С. 135.
- ↑ Жертвы политического террора в СССР. Позднеев Дмитрий Матвеевич. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 13 лютого 2011.
- ↑ Возвращённые имена. Ленинградский мартиролог. Позднеев Дмитрий Матвеевич[недоступне посилання з Март 2018]
Література
ред.- Дмитрий Матвеевич Позднеев // Восточный институт // Список лиц, служащих по ведомству Министерства народного просвещения на 1917 год. — Петроград : Сенатская типография, 1917. — С. 1149.
- Российские востоковеды: Д. М. Позднеев, Н. И. Конрад, Н. А. Невский, В. Д. Плотникова, А. Л. Гальперин, Г. И. Подпалова, А. Е. Глускина, В. Н. Маркова. Страницы памяти: сборник / Сост., предисл. Н. Ф. Лещенко. — М. : Муравей, 1998. — 232 с. — 1000 прим. — ISBN 5-88737-015-X. (в пер.)
- Кабанова Н. Г/ «Судьба одной семьи» & «Дмитрий Позднеев из семьи Позднеевых» // «Азия и Африка сегодня» № 2 & 12. — 1990, Москва.