Відкрити головне меню

Погром у Єдвабному, Різанина у Єдвабному, Бійня в Єдвабному  — масове вбивство євреїв у селі Єдвабне у Білостоцькій області БРСР (тепер Польща) під час Другої світової війни, 10 липня 1941 р. Довгий час вважалося, що погром вчинили німецькі карателі, проте тепер відомо, що основну масу погромників складали місцеві поляки, на чолі із мером міста М. Кароляком[1], а також мешканцями сусіднього містечка Вонсош, де вже відбулось знищення єврейського населення кілька днів перед тим. Роль німців зводилась до підбурювання та невтручання.

ПодіїРедагувати

 
Пам'ятник у Єдвабні

До війни у селі Єдвабне жило 1600 євреїв, що становило більше половини його населення. У понеділок, 23 червня 1941 року в містечко увійшли німецькі війська, а 25 червня, відповідно до однієї версії розвитку подій, поляки приступили до єврейських погромів. Вони вбивали своїх сусідів сокирами, протикали вилами, вирізали їм язики, виколювали очі, топили в ставку, рубали голови.

Місцевий ксьондз відмовився зупинити кровопролиття, тому що вважав всіх євреїв комуністами. Поляки «погодили» погром з німецькими властями. Потім гітлерівці віддали наказ знищити всіх євреїв, що ще залишилися в живих. Виконали наказ поляки. Вони зігнали євреїв на центральну площу, потім повели їх у сарай на околиці містечка, куди раніше покидали тіла закатованих жертв. Там спалили їх разом — живих і мертвих. Відповідно до інших версій масового вбивства у селі Єдвабному, погром ініціювали та прийняли участь німці і в наслідок погрому було вбито значно менше євреїв від кількості, яка проживала у Єдвабне.[2]

Згідно з висновками розслідування Інституту національної пам'яті Польщі (ІНП), 10 липня 1941 р. в селі Єдвабне група польського населення вчинила погром та вбила щонайменше 300 єврейських сусідів, а 40 було вбито раніше. Більшість із них — чоловіків, жінок і дітей — спалили живцем у сараї.[3] В заяві Інституту про остаточні висновки розслідування від липня 2002 р. повідомляється, що виконавцями злочину були щонайменше 40 польських жителів Єдвабного та околиць.[4]

РозслідуванняРедагувати

У 1949 році відбувся процес у справі погромників з Єдвабне. Він проходив у Ломжі. Велика частина обвинувачуваних була засуджена, і отримала від 8 до 15 років в'язниці. Процес в Ломжі проходив в обстановці секретності, у пресі про нього не повідомлялося і про суд мало хто знав. Погром у Єдвабне не був єдиним випадком знищення євреїв руками поляків.

До 2000 року вважалося, що це масове вбивство було здійснене німцями. Однак у 2001 р. американський історик Ян Томаш Ґросс (Jan Tomasz Gross) опублікував книгу «Neighbors: The Destruction of the Jewish community in Jedwabne», в якій показав що погром було вчинено місцевими мешканцями без німецької допомоги.

Книга Яна Ґросса викликала критику у середовищі польських істориків. Деякі з них звинувачували його в упередженості та селективному підході до вибору фактів. Зокрема вони поставили під сумнів цифру 1,600 вбитих євреїв, оскільки було ексгумовано останки не більше 400 жертв та знайдено в останках німецькі кулі, що було інтерпретовано як свідчення можливої участі в погромі німців.[5] Вважається, що німці ініціювали погром.

Участь деякої частини польських євреїв у комуністичному русі Польщі та співпраця з радянським комуністичним режимом підсилила серед місцевих мешканців окупованої радянцями Польщі існуючий стереотип «жидокомуни».[6][7][8][9][10][11][12][13][14] Навіть сам історик Ян Томаш Ґросс у своїх книгах, використовуючи архівні джерела музею Голокосту Яд Вашем та свідчення очевидців, писав про співпрацю польських євреїв з радянською владою та НКВС після окупації Польщі СРСР у вересні 1939 року.[15][16] Не виправдовуючи погромників, польські історики поділяють думку, що погром стався внаслідок реакції жителів Єдвабне на масове співробітництво деякої частини польських євреїв з НКВД та іншими радянськими органами при ув'язнені та виселені поляків у Сибір.[17][18][19]

Пам'ятьРедагувати

 
Частина пам'ятника жертвам погрому у Єдвабні

До недавнього часу на місці поховання євреїв стояв пам'ятник з написом, що тут поховані жертви, убиті німецькими фашистами. Зараз встановлено новий пам'ятник, на якому викарбувано напис: «Пам'яті євреїв вбитих і спалених». На урочистому заході його відкриття взяв участь Президент Польщі Александр Кваснєвський. Мешканці самого Єдвабного та офіційні представники польського костелу проігнорували захід; активним противником церемонії був місцевий парох[20]. Мер Єдвабного Криштоф Ґодлєвскій, який у свій час активно підтримував спорудження меморіального знаку, був звільнений місцевою радою, та через вороже ставлення, покинув містечко і виїхав із Польщі до США[21].

У липні 2001 року Президент Польщі Александр Кваснєвський та польська католицька церква офіційно попросили вибачення у єврейського народу за вчинений злочин[джерело?].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Żakowski Jacek (2000) Historyk Tomasz Szarota o zbrodni w Jedwabnem
  2. The Neighbors Respond: The Controversy over the Jedwabne Massacre in Poland Edited by Antony Polonsky & Joanna B. Michlic. Princeton University Press (December 14, 2003). ISBN 9780691113067. 504 pp (англ.)
  3. 70 років погрому євреїв у польському Єдвабному
  4. Католицька церква Польщі вперше вибачилась за вбивства євреїв у Єдвабному
  5. The Neighbors Respond: The Controversy over the Jedwabne Massacre in Poland Edited by Antony Polonsky & Joanna B. Michlic. Princeton University Press (December 14, 2003). ISBN 9780691113067. 504 pp(англ.)
  6. Jews in Poland: A Documentary History Paperback by Iwo Pogonowski(англ.)
  7. Piotrowski, Tadeusz. Poland's Holocaust: Ethnic Strife, Collaboration with Occupying Forces and Genocide in Second Republic, 1918—1947.Chapter 3. Jewish Collaboration. page 35 (англ.)
  8. Richard J. Evans. The Third Reich at War. Penguin, 2008 — History — 926 pages. page 46
  9. Polish Film and the Holocaust: Politics and Memory By Marek Haltof. page 18(англ.)
  10. Thoughts of Professor Tomasz Strzembosz on Professors Gutman's Diary Professor Tomasz Strzembosz(англ.)
  11. Борис Козловський. «Перші совіти були кращі. Бо скорше пішли…»
  12. Наконечний Є. «Шоа» у Львові. — Львів: ЛА «Піраміда», 2006. — 284 с. ISBN 966-8522-47-8
  13. Mark Paul. NEIGHBOURS On the Eve of the Holocaust Polish-Jewish Relations in Soviet-Occupied Eastern Poland, 1939–1941 Архівовано 16 травня 2018 у Wayback Machine.(англ.)
  14. Understanding Ethnic Violence: Fear, Hatred, and Resentment in Twentieth-Century Eastern Europe (Cambridge Studies in Comparative Politics)(англ.)
  15. Jan Tomasz Gross. Irena Grudzinska-Gross W Czterdziestym Nas Matko na Sibir Zeslali… с. 19,31,93,161
  16. Jan Tomasz Gross (2002). Revolution from Abroad: The Soviet Conquest of Poland's Western Ukraine and Western Belorussia. Princeton University Press. p. 32. ISBN 0-691-09603-1
  17. Response to Sarasota Herald Tribune Prof. I. C. Pogonowski. Архів оригіналу за 28 листопад 2010. Процитовано 14 березень 2012. 
  18. Ultimate debunking of Gross prof. Tomasz Strzembosz. Архів оригіналу за 27 листопад 2010. Процитовано 14 березень 2012. 
  19. JEDWABNE. Spór historyków wokół książki Jana T. Grossa «Sąsiedzi» Wybór artykułów. Архів оригіналу за 14 вересень 2011. Процитовано 14 березень 2012. 
  20. Гросс Я. Т. (2017) «Що ми хочемо і не хочемо знати про війну» 1:18:08-1:18:31, Відвідано: 22.09.2017
  21. Aderet O. (2016) The Jewish Journalist Who Refuses to Let Poland Whitewash a Dark Past Відвідано: 14.11.2017

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати