Погром у Кельцях
Погром у Кельцях 1946 року — найбільший післявоєнний погром євреїв в Польщі, здійснений польським населенням міста Кельців 4 липня 1946 року.
Погром у Кельцях | |
---|---|
Місце атаки | Кельці |
Координати | 50°52′23″ пн. ш. 20°37′35″ сх. д. / 50.87317300002777642° пн. ш. 20.62658000002777925° сх. д. |
Мета атаки | польські євреї |
Дата | 4 липня 1946 року |
Загиблі | 38 - 42 євреїв |
Поранені | 80 |
Виконавці | 39 засуджено (9 страчено) |
Передісторія
ред.У післявоєнній Польщі антисемітські настрої живилися поширеною думкою, що євреї є прихильниками нового режиму, оскільки повоєнна влада засуджувала антисемітизм, охороняла тих євреїв, що вижили та серед представників нової влади і Війська Польського були євреї.
За кілька днів до погрому польський архієпископ, кардинал Август Глонд (August Hlond) відкинув прохання євреїв засудити римсько-католицький антисемітизм. Пізніше він звинуватив євреїв у спробах нав'язати Польщі комунізм — дійсно, євреї займали високі посади в партії, і заявив, що звинувачувати вони можуть тільки себе. На підтримку цієї точки зору виступив єпископ Кельців, який припустив, що євреї насправді організували безлади, щоб переконати Велику Британію передати їм Палестину[1].
Кельці — адміністративний центр воєводства, місто середньої величини в Центральній Польщі. Кілька сотень євреїв жили в 1946 році в цьому місті, більшість з них на вулиці Планти у будинку № 7, що належав єврейській громаді.
Хід погрому
ред.Приводом для початку погрому стало зникнення восьмирічного хлопчика Генрика Блащика. Він зник 1 липня 1946 і повернувся через два дні, розповівши, що його викрали євреї і, заховавши, мали намір убити (пізніше в ході розслідування з'ясувалося, що хлопчик був відісланий батьком в село, де його навчили, що він повинен розповідати[2]). Містом поширювалися чутки, що зниклий польський хлопчик став жертвою ритуального вбивства, скоєного євреями з будинку на вулиці Планти. Незабаром перед цим будинком зібрався натовп мешканців Кельців.
4 липня 1946 о 10 ранку почався погром, в якому брали участь багато людей, в тому числі у військовій формі. Серед гасел були такі: «Смерть євреям!», «Смерть вбивцям наших дітей!», «Завершимо роботу Гітлера!». Опівдні в будівлю прибула група на чолі з сержантом міліції Владиславом Блахутом, яка роззброїла присутніх євреїв, що чинили опір. Як з'ясувалося пізніше, Блахут був єдиним представником міліції серед тих, що увійшли[3]. Коли євреї відмовилися вийти на вулицю, Блахут став бити їх рукояткою револьвера по головах, кричачи: «Німці не встигли знищити вас, але ми закінчимо їх роботу».[3]. Натовп, що жадав помсти, увірвався в будинок. Євреїв, чоловіків і жінок, старих і дітей, викидали з вікон і на вулиці били залізними прутами, дрючками, молотками. До кінця дня було вбито 42 людини, а також понад 50 чоловік поранено.
Наслідки
ред.Уже 9 липня 1946 року на лаві підсудних перед учасниками виїзної сесії Верховного військового суду опинились 12 чоловік. Рішення суду було зачитано 11 липня. До страти були засуджені дев'ять обвинувачених, по одному — до довічного ув'язнення, до 10 років і до 7 років в'язниці. Президент ПНР Болеслав Беруть не скористався своїм правом помилування, і засуджені на смерть були розстріляні.
Погром у Кельцях викликав масову еміграцію євреїв з Польщі. Якщо в травні 1946 року з Польщі виїхало 3500 євреїв, в червні — 8000, то після погрому протягом липня — 19 тисяч, в серпні 35 тисяч чоловік[4]. До кінця 1946 року хвиля від'їзду спала, так як положення в Польщі нормалізувалося, майже нікого не залишилося, і ті, що залишилися, були не мобільні.
У 1996 (50-ту річницю погрому) президент Кельців вибачився від імені містян. У 60-ту річницю церемонія була піднята на національний рівень, за участю Президента і міністрів. Польський президент Лех Качинський назвав погром у Кельцях «величезною ганьбою для поляків і трагедією євреїв».
Під час Другої світової війни поляки здійснили військові злочини проти своїх сусідів-євреїв як мінімум в 24 районах країни. До такого висновку прийшла урядова комісія, що розслідувала події в Польщі, які стосуються початку Другої світової війни.[5]
Версії
ред.Влада Польщі звинуватила в провокації погрому «реакційні елементи», близькі до опозиції. Був змінений ряд керівних чиновників у воєводстві[6].
Існує також ряд версій про причетність до організації погрому польських властей і радянських спецслужб — серед натовпу погромників було багато солдатів і міліціонерів, в тому числі офіцерів міліції і громадської безпеки (згодом були заарештовані і постали перед судом: майор Собчинський, полковник Кузніцький (комендант воєводського управління міліції), майор Гвяздович і поручик Загурський. Гвяздович і Собчинський були виправдані судом). Прихильники цих версій вважають, що провокаторам була вигідна дискредитація польської опозиції, якій приписувалася організація погрому, а сам погром став приводом для репресій і посилення влади комуністичного уряду.[6]
19 липня 1946 року колишній головний військовий прокурор Хенрик Холдер написав в листі заступнику командувача польською армією генералу Маріану Спихальському, що «ми знаємо, що погром був не тільки з вини міліції і армії, які несли охорону в місті Кельці і навколо нього, а й з вини члена уряду, який узяв у цьому участь».[7]
Див. також
ред.Джерела
ред.- Домбровський Є. Роздуми про єврейський погром в 1946 року в Кельцях. (рос.)
Виноски
ред.- ↑ Postwar Pogrom. Review by DAVID MARGOLICK. Sunday Book Review. Published: July 23, 2006
- ↑ Катастрофа европейского еврейства. Часть 6, Иерусалим, 1995, с.251-253.
- ↑ а б Кахане Д. После потопа. Иерусалим. С.62.
- ↑ Катастрофа європейського єврейства. Частина 6, Єрусалим, 1995, с. 222.
- ↑ Едвабно было только началом " Центральный Еврейский Ресурс SEM40.Израиль, Ближний восток, евреи
- ↑ а б Убить еврея. Архів оригіналу за 28 січня 2011. Процитовано 14 лютого 2018.
- ↑ По J. Śledzianowski, Wokół pogromu, стр. 80